Чверть століття тому Україна і Польща майже одночасно розпочали свій шлях як незалежні країни з однаковим букетом посткомуністичних проблем. Однак наразі держави знаходяться на різних ступенях розвитку.
Значний успіх Польщі пояснюється тим, що на початку нового життя у поляків знайшовся Лешек Бальцерович - архітектор і натхненник радикальних економічних реформ.
У вересні 1989 року Бальцерович обійняв посаду віце-прем'єра і міністра фінансів в уряді Тадеуша Мазовецького. Польський реформатор був змушений діяти в жорстких умовах. Зміни потрібно було впроваджувати дуже швидко, іноді навіть агресивно.
На момент приходу Бальцеровича у польський уряд економіка країни летіла у прірву. В серпні 1989 року ціни на продукти виросли більш ніж на 40%, інфляція за рік зросла на гігантські 640%, польська валюта перетворилась на папірці, полиці в магазинах були спустошені.
"Інфляція була, як стрімка пожежа, яку слід було загасити, або принаймні - придушити, щоб можна було провести зміни економічної системи", - писав пізніше Бальцерович.
У жовтні 1989 року вперше була представлена нова економічна програма, розроблена експертною командою на чолі з Бальцеровичем, яка і увійшла в історію як "План Бальцеровича" або "шокова терапія" - такими болючими та стрімкими були реформи.
Для того щоб досягти позитивного результату в кожній з областей, Бальцерович почав витісняти державу з реального сектора економіки.
В країні почалась стрімка приватизація. Всього за два роки в руках корпоративного сектора опинилося 45% всієї промисловості. Продаж підприємств відбувався тільки за готівку.
Також було дозволено робити державні підприємства банкрутами. Держава припиняла фінансувати збиткові "народні" фабрики та заводи.
Бальцерович і його команда відпустили практично всі ціни на продовольство. Під контролем держави залишилися тільки житлово-комунальні тарифи і громадський транспорт. При цьому енергоресурси для населення подорожчали вчетверо.
Для формування конкурентного середовища ряд великих держмонополій на ринку сільгосппродукції, транспортних перевезень, вугільної і металургійної промисловості було ліквідовано.
Уряд різко спростив відкриття і ведення бізнесу в Польщі та доклав максимум зусиль, щоб відкрити для підприємців усі можливі кредитні ресурси. З'явився цілий ряд державних і регіональних фондів, які надавали приватному сектору вигідні позики.
У боротьбі з інфляцією був впроваджений закон про банківську діяльність, який заборонив центральному банку фінансувати дефіцит державного бюджету і заборонив випуск нової валюти.
Крім того для стримування гіперінфляції було впроваджене оподаткування надмірного підвищення зарплати в державних компаніях.
Був впроваджений закон про кредити, який скасував пільгове кредитування державних компаній і прив'язав проценти до інфляції.
Все це призвело до того, що у 1992 році зростання ВВП у Польщі склало 2,6%, а через три роки зросло до 7%. Однак, все ж таки першими наслідками проведення "шокової терапії" стало підвищення цін на харчі, скорочення дотацій з бюджету, обмеження доходів громадян.
Всі ці радикальні зміни стали шоком для населення Польщі. Як пишуть польські ЗМІ під час реформ "поляки після меси спалювали опудала Бальцеровича".
Фермери навіть приводили під будівлю уряду живу козу в подарунок віце-прем'єру - тварина мала символізувати занепад сільського господарства. А до самого реформата на багато років приклеївся слоган Balcerowicz musi odejść (Бальцерович повинен піти).
В той час як за кордоном Бальцерович отримав безліч нагород і звань, в рідній Польщі до цього моменту його постать залишається досить суперечливою – настільки болючими для поляків і досі залишаються спогади про радикальні реформи 90-их.
Сам Бальцерович говорить, що якби під час реформ думав про зростання своєї популярності, то ніколи б нічого не змінив.