Епопея з призначенням нового генерального прокурора триває не перший місяць. Ще з осені різні парламентські політичні сили почали голосно висловлювати своє невдоволення діяльністю генерального прокурора Віктора Шокіна. Згодом вимогу по відставці Шокіна почали висловлювати і західні партнери.
Тривалий час президент Петро Порошенко не реагував на критику, але 16 лютого все ж закликав Шокіна добровільно подати у відставку. Генпрокурор вимогу президента формально виконав, однак відразу після написання заяви пішов у відпустку.
Зрештою процес затягнувся ще на півтора місяці, і лише 29 березня Верховна Рада проголосувала недовіру генпрокурору, а 3 квітня вийшов відповідний президентський указ. Після цього Порошенко декілька разів анонсував швидке призначення нового очільника ГПУ.
Буквально минулого тижня з когорти бажаючих, здавалось, остаточно викристалізувалась кандидатура основного претендента – лідера фракції БПП у Раді Юрія Луценка, однак процес знову затягнувся.
Тепер на заваді стало небажання прокурорської системи приймати "чужака", для чого досить вчасно підоспів черговий етап реформування прокурорського самоврядування, проти якого досить різко висловився Луценко.
Що відбувається на конференції прокурорів, що собою уявляє прокурорське самоврядування, і чому основний кандидат на посаду генпрокурора виступає проти нього, розбиралось Еспресо.TV.
Непрофільний генпрокурор
Весь минулий тиждень у стінах парламенту тривали переговори по збору голосів за кандидатуру Луценка. На заваді в кандидата стояло одразу декілька перепон.
Перша – відсутність юридичної освіти, яка є обов’язковою умовою для зайняття посади. Ще декілька тижнів тому під авторством тодішнього представника президента Степана Кубіва в парламент був внесений законопроект, який передбачав скасування умови про обов’язкову юридичну освіту для генпрокурора.
Крім того, документ передбачав й інші істотні зміни в закон про прокуратуру, які підсилювали роль ГПУ в слідстві, до тих пір, поки не буде остаточно законодавчо врегульоване формування Державного бюро розслідувань. Разом з тим, в документі передбачалась норма щодо перенесення термінів створення органів прокурорського самоврядування на квітень 2017 року.
Ці всі норми мали дати можливість Луценку отримати важелі впливу на органи прокуратури, а також встигнути показати результати по найбільш резонансних справах, які стосуються злочинів проти Євромайдану і корупції високо посадовців часів Віктора Януковича.
Після того, як Кубів був призначений першим віце-прем’єром, законопроект був перереєстрований іншими депутатами, однак вже на стадії розгляду в парламентському комітеті з правоохоронної діяльності Луценко стикнувся з іншою проблемою.
Паралельно в комітет був внесений ще один законопроект авторства депутатів Паламарчука (БПП) та Розвадовського (група "Воля народу"), який так само передбачав можливість зайняття посади генпрокурора без юридичної освіти, однак не передбачав жодних інших норм.
Зрештою саме цей законопроект і був підтриманий комітетом, а необхідний для Луценка документ був провалений під час спроби внесення його в порядок денний парламенту.
Весь парламентський сесійний тиждень Луценко не спілкувався з журналістами, однак після подій з проваленням законопроекту, кандидат не стримував емоцій.
"Декларативна посада мене ніколи не цікавила. Мені, як і всім українським громадянам, потрібні радикальні зміни в прокуратурі, а без кадрових змін це неможливо", - роздратовано заявив Луценко.
"Вже в середу глава ГПУ не зможе зняти заступника прокурора чи слідчого без рішення органів, які прокурори створять самі для себе. Приймати участь в декоративному управлінні непідконтрольної структури я не буду", - додав він.
Що таке органи прокурорського самоуправління
Побоювання Луценка небезпідставні. 26 квітня в Києві стартувала Всеукраїнська конференція працівників прокуратури, яка має створити органи прокурорського самоуправління – Раду прокурорів та Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію.
Створення цих органів передбачено прийнятим ще в жовтні 2014 року новим законом про прокуратуру. Згідно з законом, саме органи прокурорського самоуправління теоретично покликані забезпечити незалежність прокурорів.
Зокрема передбачено, що Всеукраїнська конференція працівників прокуратури буде вищим органом прокурорського самоуправління, а прийняті нею рішення будуть обов’язковими для Ради прокурорів (РПУ), яка стане вищим органом прокурорського самоуправління між конференціями.
В склад РПУ мають увійти 2 представника Генпрокуратури, 4 регіональних прокурора та 5 місцевих, а також 2 вчених, обраних з’їздом вищих юридичних навчальних закладів. При цьому саме РПУ, а не Генпрокуратура, як було раніше, має рекомендувати призначення всіх кандидатів на адміністративні посади.
В свою чергу, кандидати на ці посади мають обов’язково пройти через інший новостворений орган - Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію (КДК).
Згідно з законом, КДК має складатись з 5 прокурорів, 3 представників уповноваженого з прав людини, узгоджених з профільним комітетом Ради, одного юриста, рекомендованого з’їздом адвокатів, та 2 представників, рекомендованих з’їздом юридичних вузів.
Саме РПУ та КДК, по суті, будуть вирішувати кого заохочувати, а кого карати.
Генпрокурор чи "весільний генерал"?
Враховуючи вищезазначене, примітним залишаються функції та повноваження генерального прокурора. По суті, без погодження з органами самоврядування генпрокурор не зможе призначити навіть своїх заступників.
Саме такі норми пояснюють невдоволення Юрія Луценка, який вже заявив, що "старі" прокурори спробують використати реформу для "цементування" існуючої системи.
Окрім Луценка з критикою на адресу законодавчих новаторств виступили й нещодавно звільнені з ГПУ Віталій Касько та Давид Сакварелідзе. Разом з тим, вони виступають не так проти самого самоуправління, як щодо часу їх введення.
Зокрема, Касько впевнений, що основна небезпека полягає в тому, що Конференція працівників прокуратури проходить в умовах неготовності до реформування, оскільки її делегатами є представники ГПУ, регіональних та місцевих прокуратур, які наразі є повністю лояльними до нинішнього керівництва ГПУ, яке, в свою чергу, лояльне до відставленого Шокіна.
"Зараз Шокін не просто зберігає вплив у ГПУ, він де-факто керує Генеральною прокуратурою", - впевнений Касько.
В свою чергу, Сакварелідзе вважає, що люди Шокіна намагаються поспіхом провести конференцію, щоб посадити в РПУ своїх людей. Він впевнений, що така система просто не дозволить новому генпрокурору ефективно працювати.
Конференція
Незважаючи на критику, 26 квітня в Києві стартувала Всеукраїнська конференція працівників прокуратури. Керівництво ГПУ в особі в.о. генпрокурора Юрія Севрука відмітає критику, впираючи на те, що згідно з законом про прокуратуру конференція має до 29 квітня обрати членів РПУ та КДК.
"Це не ті органи, про які говорять, щоб зацементувати систему. Це ті органи, які мають забезпечити саме аполітичність прокурорів і виключити тиск на них", - заявив Севрук.
Тим не менше, вже в перший день стало зрозуміло, що з роботою КДК не все так просто. Сам Севрук визнав, що без призначення 3 представників від уповноваженого з прав людини КДК не зможе розпочати роботу.
Сама омбудсмен поки не коментувала свою позицію, однак співрозмовник в офісі уповноваженого заявляє, що без громадського обговорення кандидатури не подаватимуться. Крім того, ще не зрозуміло як буде відбуватись погодження кандидатур з профільним комітетом Ради.
В свою чергу, Севрук розповів і про РПУ, яка за словами в.о. генпрокурора займатиметься питаннями, які більше стосуються до адміністративних посад, тому "приймати на роботу вони не зможуть, тільки даватимуть рекомендації генпрокурору на призначення осіб на адмінпосади".
Присутніх на конференції можна умовно поділити на "системників" та "опозицію". Яскравим представником перших можна назвати нинішнього речника ГПУ Владислава Куценка, який наче світився, розповідаючи про всі переваги прокурорського самоуправління.
"Створенням органів прокурорського самоврядування практично створюється певна "парасолька" захисту звичайного прокурора, його незалежності, і можливості прийняття рішення самостійно від керівництва. Дуже схоже, за прикладом, як у нас судді", - запевняв Куценко.
І Севрук, і Куценко в своїх розмовах з журналістами підкреслювали на необхідності якомога більш швидкого обрання органів самоврядування. Примітно, що таку ж позицію висловлював і один з кандидатів на посаду головуючого у президії конференції, прокурор Кіровоградської області Анатолій Коваленко.
Поки лічильна комісія, обрана відкритим голосуванням, займалась підрахунком результатів голосування за голову президії, в кулуарах ГПУ з’явився і основний представник "внутрішньої опозиції", керівник управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк, який також був кандидатом на посаду голови президії.
За його словами, законодавча база на даний момент є не готовою в частині упорядкування функцій КДК, і потребує внесення змін, щоб органи самоврядування реально працювали.
"Є пропозиція донести до Всеукраїнської конференції, щоб ми проголосували за звернення до Верховної Ради з тим,щоб були прописані зміни", - підкреслював Горбатюк.
Він висловив переконання, що варто прописати в законодавстві, що прокурори мають право звертатись в КДК у випадку тиску на них, чого на разі зробити неможливо.
"Не прописано, як комісія зможе перевіряти діяльність слідчого чи прокурора в кримінальному процесі без порушення закону, без втручання", - додав Горбатюк.
Тим не менше, вже за годину після спілкування Горбатюка з пресою були оголошені результати голосування за голову президії. Згідно з оголошеними результатами, за Горбатюка проголосували 151 делегат, а за Коваленка – 299.
Перебіг подій на конференції встигли прокоментувати і вже згаданий Сакварелідзе.
"Адепти старої системи, безумовно, намагаються замаскувати те, що відбувається, під соусом так званої "прокурорської демократії" і "європейських" стандартів в їх розумінні цих слів", - зазначив Сакварелідзе.
Однак, найцікавіше почалось вже після призначення головуючого. Основним каменем спотикання став регламент конференції і процедура голосування за кандидатів в КДК.
Частина присутніх, в тому числі і головуючий, наполягали на позиції рейтингових голосувань в декілька етапів, однак інша частина висловлювала побоювання, що таким чином просто намагаються просунути "правильних" кандидатів.
Суперечки тривали до самого вечора, і зрештою регламент був відправлений на доопрацювання редакційної комісії, що не завадило запустити процедуру. За даними джерел "Громадського" делегатам на конференції перед вечірнім закритим таємним голосуванням 26 квітня прийшли повідомлення вказівками, за кого голосувати.
Примітно, що згідно з підсумками рахункової комісії, у другій тур до КДК пройшли 10 кандидатів, а зі значним відривом пройшли 5 кандидатів щодо яких делегати напередодні отримали SMS.
27 квітня конференція продовжила працювати, заслуховуючи кандидатів на посади в КДК, однак досі працює без узгодженого регламенту.