Глава європейської дипломатії Федеріка Могеріні висловила впевненість у продовженні санкцій політики. Могеріні дала відповідь на конкретне запитання журналіста Die Welt, котрий нагадав їй про позицію Угорщини та Кіпру.
Вона зазначила, що розбіжності щодо дієвості санкцій політики в ЄС були завжди, проте країни Євросоюзу приходили до спільної думки.
Федеріка Могеріні - не з тих, хто буде розкидатися обіцянками просто тому, що є чиновником, а не політиком - на відміну від глави німецької дипломатії Штайнмайера.
Штайнмайеру, який ставить під сумнів можливість продовження санкцій, необхідно продемонструвати "втому Європи" від безрезультативного Мінського процесу, що є частиною політичної лінії німецьких соціал- демократів та інших союзників Кремля на континенті.
Федеріка Могеріні констатує, що без прогресу у виконанні Мінських угод не може бути зняття санкцій. Це логічно, тому що ніяких інших важелів впливу на Москву і її найманців на Донбасі у Європи немає.
Проте, розслаблятися не варто. Москва буде робити все можливе, щоб домогтися зняття санкцій - якщо не зараз, то взимку. І тут наші інтереси і інтереси Євросоюзу розходяться.
Якщо санкції не будуть зняті або хоча б послаблені, дефолт російських держкомпаній видається цілком реальним. А за цим дефолтом може відбутися крах не тільки російського політичного режиму, а й російської державності в її сучасному вигляді.
На території Російської Федерації, яка є не стільки країною, скільки уламком СРСР, можуть, нарешті, з'явитися справжні держави. І деякі з них навіть будуть цивілізованими.
Для України такий розвиток подій - історичне звільнення. Мордор згине. А для Європи - це страх. Можливість громадянських конфліктів, нові біженці (до нас, між іншим, в першу чергу, але ми змушені будемо пропустити їх в більш розвинені країни), доля ядерної зброї.
Краще вже диктатор, який буде тримати в руках "всіх цих росіян". Тому що у сусідів краще передбачувана диктатура, ніж непередбачувана демократія.
Путіну для зняття санкцій потрібно небагато - стати передбачуваним диктатором. Простіше кажучи - відмовитися від провокування зовнішніх конфліктів і зайнятися профілактикою внутрішніх.
Але саме цього правитель дозволити собі не може. Після Криму піддані люблять його не за те, що він їх годує, а за те, що Росія всіх лякає.
"Можемо повторити" - ось тепер їхнє гасло. І якщо відмовитися від "гармат замість масла", то як утримати владу? Тим більше, що масла більше немає.
Це протиріччя і має допомагати нам у боротьбі за збереження санкцій. Європейці зможуть скасувати їх тільки в разі хоча б косметичних поступок з боку Путіна.
Для Путіна будь-які поступки - прояв слабкості. Ми не повинні забувати, що Мінські угоди - щоб там не думали про них в Брюсселі, Парижі та Берліні - це не вихід, а капкан. І в цьому капкані не ми, а агресор. Не можна дати йому звільнитися.