Про звільнення Савченко
Як організовувалося викрадення Надії в режимі спецоперації, так же відбулося і її звільнення. Не варто забувати, що почалася зустріч "Великої сімки", майже половина її членів присутня у переговорах в нормандському форматі.
Цілком не виключено, що при прийнятті рішень Кремль орієнтувався на західних лідерів, на ті негласні домовленості, котрі відбувалися між лідерами. Цілком можливо, що якісь домовленості були досягнені. І звільнення Надії Савченко було елементом цих домовленостей.
Ще під час суду ми говорили, що звільнення може бути поставлене в залежність від санкцій, їх продовження чи зняття. Не виключено, що є якийсь великий зовнішньополітичний розклад, при якому Путін порахував для себе можливим звільнити Савченко саме в такому форматі у такий час. Але подробиці ми дізнаємося пізніше.
Про перемоги захисту
Епізод про запрошення Плотницького в якості свідка. Вони ж не хотіли Плотницького витягувати. І все що вони змогли зробити, це закрити засідання, аби його брехня не була публічно обговорювана. Начебто керівник невизнаної "ЛНР" бреше про те, що він взяв і просто особисто відпустив Савченко.
Ну який дурень в це повірить? Наші запитання виглядали як знущання над ним. Він навіть намагався робити зауваження, що над ним знущаються. А як же над вами не знущатися, Ігоре Венедиктовичу, якщо ви скоїли злочин?
Коли ми говоримо про те, що процес був настільки очевидно несправедливим, то із цієї процесуалістики все і складається. Коли люди переконувалися в абсурдності доказів і нестиковках, протиріч суб’єктивних доказів об’єктивним.
Вони виводять людей, свідків, які хотіли вбити Савченко, розстріляти, зґвалтувати – ополченці із батальйону "Заря" - а проти цього білінг телефону. В юриспруденції є поняття, коли суб’єктивні докази, скільки би вони не складали в сумі, не можуть перевищити об’єктивних.
Те, що бачать люди, не є об’єктивним доказом у справі. Це їх оманливий погляд, заангажоване відношення, найчастіше це змова, як це було у тому випадку, коли співробітники ФСБ працювали зі свідками, щоби вони говорили те, що говорили.
Але об’єктивні докази, які ми надали, були більш вагомі. Тому це теж маленька перемога – те, що нам вдалося працювати із правоохоронними органами України і вчасно надавати ці папери. Тут варто згадати адвоката Сашу Плахотнюка, який 100% цих паперів дістав і передав захисту в Росії.
Про прецедент помилування Савченко
Відкрию вам секрет: в Росії немає закону про помилування, на відміну від України. Це діє з трьох нормативних актів, в тому числі з указу президента, які в загальному закріпили положення про помилування.
Насправді помилування через прохання від родичів потерпілих - такого ще жодного разу не було. Значить, створюється якась нова практика.
Вона вільно регульована або, скажімо так, позапроцесуальна. Тому, якщо це можливо, то не завжди обов'язково писати прохання про помилування всім засудженим українським громадянам.
І я хочу зазначити, що прохання про помилування не є фактом визнання провини. Ходорковський писав своє прохання про помилування в зв'язку з хворобою матері, він не визнавав свою провину. Тому Солошенко або Афанасьєв, які пишуть прохання про помилування, в праві не визнавати свою провину. Хоча там вироки, які цю провину припускають.
Всі інші випадки (з українськими в'язнями в РФ - ред.) потрібно вирішувати не поодиноко, а колективно. Потрібно вирішувати, щоби відразу віддали не одну Савченко за двох Єрофєєва і Александрова, а умовно кажучи, всіх десятьох за десять тих, що пербувають тут.
А я точно знаю із першоджерела, що тут є ще російські військовослужбовці в Україні, які потрапили в полон в ході бойових дій на Донбасі. Це означає, що обмінний матеріал є і переговори вести можна.
Про кремлівські умови обміну
Вони весь час змінювалися. Нинішній прес-секретар СБУ Тандіт говорив про те, що російська сторона свого часу ледь не домагалася шляхопроводу до Криму по території України в обмін на Савченко.
Я думаю, що на рівні спецслужб ставилися такі умови, вони виглядають як абсолютно безглузді, ніхто б не пішов на це, але навіть таке виставлялося. Разом із Миколою Полозовим ми зустрічалися з послом США Тефтом в Москві, який брав участь в переговорах з Путіним і Керрі. Це був кінець березня.
Ми відразу після переговорів зустрілися з послом і запитали: "А що дійсно Бута і Ярошенка хотіли міняти на Савченко?", він каже: "Слухайте, нам прямо це не говорилося, але такі вкиди були". Хоч це абсолютно неможливо, тому що Бут і Ярошенко засуджені в Сполучених Штатах за вчинення злочинів проти США, один наркотики перевозив, інший - зброєю торгував. Доведено їх провину, чому вони повинні бути обмінені на Савченко? Який тут зв'язок?
Савченко - громадянка України. Американське законодавство куди більш жорстке і ось так просто обміняти їх неможливо, а російська сторона цього хотіла. Апетити у Кремля в цьому сенсі завжди були непомірними.
Наприклад, Пушков - глава комітету з міжнародних справ Держдуми теж висував доволі безглузді умови, разом з Наришкіним - головою Державної Думи. Вони хотіли, щоби в обмін на Савченко їм повернули всі повноваження в ПАРЄ.
Кремль весь час ці умови міняв. Найбільш конкретною було: обмін Александрова і Єрофеєва на Савченко, обмін військовослужбовців на військовослужбовців. Двох віддали за одну, тут чиста арифметика не діє.
Російська сторона завжди вимагає більше. Врівноважити це можна тільки жорсткою принциповою позицією партнерів, які не готові поступатися. У цьому обміні, по-моєму, ніякої поступки зроблено не було.
Про дати обміну та тиску на Путіна
Звичайно, це перші особи. Вирішував все Путін. Всі - за, один Путін - проти. Тиск був саме на нього, тому вирішальним був тиск Меркель і Олланда. Це фігури з якими Путіну хочеш чи не хочеш доводиться рахуватися.
Він і з Порошенком рахується, він його ненавидить, але рахується, тому що розуміє, що є межі допустимого. Савченко і її справа - це неприпустима межа. Невинну людину не можна тримати нескінченно.
Довго, але не нескінченно. Тому я вважаю, що нічні розмови в нормандському форматі були вирішальними.
12-го квітня очікували, що щось повинно було статися. Наді сказали, що 12-го квітня все буде нормально і ось якщо не відпустять, то скажуть точну дату. 12-го квітня очікували мало не борт літака. Коли цього не сталося один раз, я сказав, що, напевно, це так швидко не може статися, щось та зламається обов'язково.
Потім був якийсь рух перед днем народження Савченко - 11 травня. Говорили, що може її першою відпустять, а Александрова і Єрофєєва потім, коли 23-го числа вступить в силу рішення Голосіївського суду.
Ось такі були дати, це якщо не брати до уваги інших дрібних приводів. Але знову ж таки це відбувалося не за чиєїсь конкретної вини, а тому що одна сторона брала на себе якісь публічні зобов'язання.
Той же Порошенко в Туреччині свого часу запропонував Путіну відкрито обміняти Савченко на Єрофеєва і Александрова. Тоді ж ніякої відповіді не було. Звичайно, ми це розцінили як відмову Кремля розглядати таку можливість обміну. Але в кінцевому підсумку це все одно відбулося як спецоперація.
Тому кількість цих зривів не створюють ніякої цілісної картини, вони просто як реперні точки показують на цій логарифмічній лінійці фінальну дату - вчорашню середу.