Наприкінці минулого тижня в Ізраїлі завершився чудернацький, як для білшості українців, конкурс. Ізраїльтяни обирали найкрасивішого транссексуала. І ним стала дівчина християнського віросповідання та арабського походження - Таалін Абу Хана, танцівниця із Назарету.
Титул "Міс фотогенічність" отримала Айліін Бен-Закен із родини ультраортодоксів, чим, мабуть, могла серйозно розлютити своїх родичів. Втім, конкурс відбувся без ексцесів, як це, власне, і мало статися у розвиненій вільній країні.
Але на цю новину, найвірогідніше, не звернуть своєї уваги записні борці проти гомосексуалізму серед українців, які зазвичай є ультрапатріотами за сумісництвом. Адже для подібних персонажів Ізраїль є популярним прикладом. Прикладом справжнього націоналізму та вміння давати відсіч ворогам держави без огляду на критику партнерів та погрози супротивників.
І така історія може викликати чималий когнітивний дисонанс у тих, хто звик закликати українців рівнятися на єврейський народ. Втім, використання цієї держави у якості взірця для України є здебільшого виправданим.
Окрім одного - успіх Ізраїлю базується не лише на націоналізмі та безкомпромісності у боротьбі за власне виживання. Важка і буремна історія цього народу навчила його представників не лише берегти власні традиції, але й порушувати їх.
А головне - давати можливість спокійно жити і тим, хто хоче свято слідувати усім приписам іудаїзму, і тим, хто є уособленням порушення цих приписів. Свобода вільно обирати свій шлях дозволяє хлопцю із ортодоксальної родини не лише змінити стать, але й брати участь у конкурсі краси у своїй новій подобі.
Та атмосфера такої свободи дозволяє не лише забуття у релігії чи сміливий експеримент із пошуку самого себе. Ця свобода є запорукою розвитку науки та бізнесу. Вона заохочує людей на поступ у всіх можливих сферах, забезпечуючи постійну генерацію свіжих ідей, іновацій та натхнення для роботи.
Недарма нобелівський лауреат з хімії Дан Шехтман у одному із своїх інтерв'ю говорить про особливе ставлення ізраїльтян до тих, хто намагається розпочати власну справу. Цих людей усіляко заохочують, а їх невдача у суспільній свідомості не є приводом для зловтіхи - швидше гірким, але необхідним досвідом на дорозі до успіху.
Ця свобода дає Ізраїлю не лише економічну перевагу перед країнами свого регіону, але й технічну перевагу у озброєнні ізраїльських військових, оснащення яких почасти є результатом творчої і наполегливої роботи співвітчизників.
Сама служба у військах потребує від солдатів та молодших офіцерів не постійної муштри та сліпої відданості військовій ієрархії, а готовності брати на себе відповідальність за ухвалення швидких рішень та творчого самовдосконалення.
Служба у вискотехнологічних військах - це не готовність вмерти за батьківщину, а вміння зробити так, аби вмирали вороги, в той час як власні солдати і цивільне населення залишається у безпеці.
Про те, що ізраїльська армія є одним із взірців ламання гендерних стереотипів, годі й говорити. Втім, ізраїльтянам таке відчуття свободи не було дано від самого початку. Ця країна добре знає, що таке релігійний фундаменталізм та соціалістичні експерименти.
Знадобилися довгі роки для того, аби став можливим конкурс краси серед транссексуалів. Як свого часу знадобилися роки для появи нобелівських лауреатів, що виросли у Ізраїлі, та ізраїльських танків "Меркава".
І як би з точки зору "захисників консервативних цінностей" безкінечно далекими один від одного не здавалися гендерна та сексуальна свобода і економічний та військовий успіх, вони мають одне джерело. І це джерело - свобода.
Тому ті, хто в Україні закликають влаштовувати "криваві бані" для учасників маршу рівності, мають бути чесними із українцями до кінця. І закликати не лише до відсічі "содомії", але й до економічної, соціальної та технологічної відсталості.
Якщо не вірите, то просто подивіться на країни, що оточують Ізраїль. Жодної мови про прайди чи конкурси краси для трансексуалів там не йдеться. Як і про гідне життя для тих, хто досяг успіху у боротьбі із людьми, які чимось відрізняються від сірої більшості.