Одним з перших своїх рішень після Майдану українська Верховна Рада скасувала законопроект Колесніченка-Ківалова, який знищував будь-який захист української мови. Але остаточно скасувати антиукраїнський закон не вдалося.
Політичні маніпуляції, інтриги, відсутність політичної волі переконали керівництво держави в тому, що українська мова після років колонізації не повинна мати жодного захисту в українській державі. Часи змінюються, а закон так і не підписується.
Ми боїмося, що можемо завадити успіху Мінських переговорів, підтримці російськомовного населення української незалежності, просто взяти на себе відповідальність за чесне рішення. Але без повноцінного відродження та захисту української мови ми не побудуємо чесну і сильну країну.
Поодинокі спроби хоча би у медіа припинити знищення мови натикаються на проросійський олігархічний лобізм під псевдоукраїнськими гаслами.
2 червня 2014 року Верховна Рада України провалила законопроект 3822, спрямований на внормування питань присутності в ефірі українських телерадіокомпаній україномовної музики. Не в останню чергу закон провалений через раптову появу альтернативного законопроекту 3822-1, який ряд депутатів подали вже тоді, коли основний закон готувався для голосування парламентом.
Через це питання української мови в ефірі стало предметом відчутних маніпуляцій, в результаті чого сама ідея її захисту в українських медіа була дискредитована через просування альтернативного законопроекту.
Варто розібратись, чому альтернативний законопроект є поганим? Адже, на перший погляд, він встановлював такі високі гарантії присутності україномовної музики в ефірі – 35% на добу, з яких 70% мало бути в час з 6:00 до 23:00?
Насправді, це лише видимість. Основна проблема альтернативного проекту в тому, що автори пропонують ввести поняття "форматне мовлення", без пояснень, що це таке. І у випадку, якщо мовник назве самого себе "форматним", частка україномовної музики зменшується взагалі до мізерних значень.
Більше того, навіть ці мізерні значення можуть зовсім не дійти до слухача. Альтернативний проект 3822-1 дозволяв заповнювати квоту українських пісень за рахунок нічних ефірів, коли більшість людей сплять, а не слухають радіо.
Наприклад, якщо радіостанція сама себе визначає як "форматне радіо в стилі рок", україномовна музика має складати лише 20%, тобто близько 5 годин на добу. І "українська ніч" з опівночі до п’ятої ранку повністю знімає питання української мови в музичному ефірі.
Подібні ситуації є не вигаданими. По суті, це історія сучасного українського радіоефіру. На відміну від квот на україномовні пісні, в Україні вже майже десять років існує квота для всієї української музики, незалежно від мови пісень. І ця квота становить не менше 50% радіоефіру.
Але достатньо послухати сучасні ефіри українських радіостанцій і переконатись, що українська музика максимально широко представлена лише вночі, тоді як вдень її взагалі непомітно. І очевидно, що така саме доля спіткає і без того мізерну 20-відсоткову квоту україномовних пісень.
Зрозуміло, що за такого підходу, це не захист українських творців, а профанація такого захисту. У випадку прийняття проекту №3822-1 ми б не вирішили проблему відсутності в ефірі українських радіостанцій україномовної музики, а лише легалізували небажання менеджменту Курченка та інших власників найбільших радіомереж просувати українську музику до слухача.
Адже складно уявити собі ситуацію, як широкі кола українців будуть жертвувати сном, щоб послухати в ефірі пісні Джамали, Марії Бурмаки, гурту Тартак або багатьох інших українських музикантів.
Саме тому метою альтернативного законопроекту було умисне перешкоджання захисту української мови та українських авторів і музикантів у музичному ефірі українських радіостанцій.
І дуже прикро, що це мало хто усвідомлює, адже коли справа торкається таких надзвичайно важливих для сучасної України питань, не можна приймати необдуманих, легковажних рішень та руйнувати Кожен, хто не підтримав законопроект 3822-1, поступив логічно та патріотично.
У разі схвалення цього законопроекту у першому читанні, підготовка до другого читання тривала б до осені, а після цього лобісти проросійських медіа-холдингів, заблокувавши будь-який законодавчий захист української, протягнули б чергове законодавче зросійщення радіоефіру.
Отже, тепер, до початку наступного пленарного тижня у профільному комітеті потрібно було б доробити один із законопроектів та винести його на найближчому пленарному засіданні у зал, щоб проголосувати в цілому.
35% україномовних пісень в радіоефірі країни, де більшість населення вважає українську рідною, де не існує жодної україномовної музичної або розмовної радіостанції – лише перший крок до захисту культурних потреб українців.