Останніми роками популярна актриса Фостер все частіше віддає перевагу режисурі. Світ, який створила зірка “Мовчання ягнят” у своєму новому фільмі - безжальний, цинічний і лицемірний. В її об’єктиві продажні ЗМІ, корупція і людська байдужість.
У фільмі “Фінансовий монстр” декілька головних героїв. І всі вони, як один, антигерої. Шоумен Лі Гейтс (прекрасна гра Джорджа Клуні), який бреше про фінансовий ринок з екрану, в результаті чого найбільш наївні з його глядачів втрачають кошти; доведений до відчаю глядач, який вривається у студію шоу Гейтса “Фінансовий монстр”, щоб знайти справедливість і режисерка шоу Петті (у виконанні Джулії Робертс), яка ляльководить цією виставою.
Простий сюжет “Фінансового монстра” вражає тим, що фільм в результаті не виправдовує усіх покладених на нього сподівань. В першу чергу, фільм не є зарозумілою драмою на економічну тематику. Насамперед, це міцна психологічна драма, в дусі “Таксиста” Скорсезе (після якого Джоді Фостер прокинулася знаменитою).
Фостер, як і Скорсезе, зафільмовуючи непросту тему, апелює впершу чергу до розуму людини і до почуття справедливості.
“Ми не займаємось жовтою журналістикою. Ми просто не займаємось журналістикою”, - скаже героїня Робертс на початку фільму. І в цій фразі вся суть того, що вона разом з Лі Гейтсом намагається “впарити” глядачеві.
Гейтсу не звикати до того, що його фінансове шоу - це в останню чергу корисна інформація. Він жонглює цифрами, говорить тисячам людей по той бік камери те, що вони хочуть чути або те, що йому підготувала у прес-релізі чергова шахрайська компанія. З одного боку, він - шулер, а з іншого - клоун і заручник рейтингів. Межі правди і маніпуляції вже давно стерлися, а отже все це призведе до найнесподіваніших наслідків.
Доведений до відчаю, непроханий гість програми Лі Гейтса буде вимагати дати відповідь на найпростіші, хоч і меркантильні питання. Його не будуть чути, як і не чули раніше.
Для всіх, він - “терорист”, який загрожує життю інших, а отже має бути знищений.
Колиска демократії Америка знову демонструє всі свої незагоєні рани у всій красі. Шокуюче шоу з непередбачуваним фіналом - ось як це виглядатиме ззовні для тих, хто вже звик до терактів наживо. Люди в різних куточках світу не відриваючись слідкуватимуть за тим, як “терорист” принижує самовпевненого телеведучого.
Можна сперечатись про якість відображення цього конфлікту, про те, що автори прикрасили дійсність, що деякі персонажі ведуть себе неприродно, але ці деталі не спотворюють загального враження.
Камерний стиль фільму створює відчуття гіперреалістичності дійства, але все це лише ілюзія, бо важливим є не те, чим нас лякають і дивують, а те, яким чином ситуація змінює героїв.
За терором у прямому ефірі, за усіма американськими кліше можна побачити історію маленької людини, яка крок за кроком долає сходинки грандіозного бюрократичного замку.
“Терорист” просто хоче запитати у того, хто вкрав у нього гроші: як це сталося і як жити далі. Але система, в якій існують герої не передбачає вільного доступу до правди. Система лише множить брехню, а головним її гвинтиком є ЗМІ.