live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Добровольці і волонтери. Чи допомагають армії на третій рік війни

Що відбувається з волонтерами і чи ідуть на фронт добровольці

Триває третій рік так званої Антитерористичної операції. Її початок, серед іншого, позначився створенням двох паралельних і взаємопов’язаних рухів – добровольців, котрі йшли захищати рідну землю, і волонтерів, котрі покинули все, щоб купити першим  їжу, одяг і навіть зброю.

За цей час пройшло повних шість хвиль мобілізації.

Еспресо.TV вирішило розібратися, що наразі відбувається з волонтерським рухом і чи так само активно на фронт їдуть прості добровольці.

Нові і старі добровольці

Офіційна статистика Міністерства оборони наводить сухі цифри, згідно з яких кількість контрактників зростає.


Так, до лав ЗСУ з початку 2016 року прийшло понад 24 тисячі, за 2015 – понад 16 тисяч і за 2014 – понад  11 тисяч осіб на контрактну службу.


Проте не все так просто. Судячи з офіційної статистики, контрактників в українській армії дійсно стало більше, і, по факту, контрактники є добровольцями, котрі потрапляють на фронт не за призовом (тобто не за зобов’язанням, як мобілізовані "срочники").  Та все ж, нинішні добровольці та добровольці, котрі їхали в АТО, скажімо, влітку 2014 – дві різні історії.

"Такі, які були два роки тому, закінчилися на третій хвилі мобілізації", - розповідає Віталій Дейнега, засновник фонду "Повернись живим", котрий регулярно буває на передовій і допомагає бійцям.

Його слова також підтверджує Владислав Зборовський з позивним “Лектор”, який служив у батальйоні "Айдар", а зараз є волонтером.

За їхніми словами, всі, хто хотів піти, вже пішли на фронт. Контрактники ж ідуть воювати з інших причин.

"Це не добровольці, як це було в 2014 році, коли люди могли піти в "Правий сектор" без зарплат, одягу і патронів. Як пірати Карибського моря. Такого вже давно немає. Ті, що зараз йдуть добровільно, йдуть або тому що не знайшли себе в мирному житті, або за грошима, або тому що вони відпочили і готові повернутися на війну", - каже Дейнега.

Серед причин Зборовський називає дві: зменшення кількості самих добробатів і факт відсутності активних військових дій.

Він також переконаний, що у випадку активізації бойових дій всі добровольці на фронт повернуться. До того ж, за його словами, всі його знайомі-добровольці, котрі вже відслужили, відчувають себе обманутими зі сторони Генштабу, Міноборони і керівництва країни.

“Більшість з нас відмовилися підписати контракт і продовжити службу. Наш досвід, досвід тих, хто воював влітку 2014 і восени 2015 - він унікальний. А продовжувати служити під тим керівництвом, яке є зараз, не хочеться. Не виходить захист Батьківщини, виходить імітація якихось політичних подій”, - пояснив він.

Проте Максим Рябоконь, керівник волонтерської організації “Народний проект”, не погоджується і каже, що контрактники мають ті ж мотиви, що і добровольці раніше. Мовляв, все і так тримається лише на патріотизмі:

“Багато добровольців попереводилися на контракт. Ті ж прагнення, ті самі цілі, що і було. Все тримається на патріотизмі, а не на зарплаті. Тримається на тому, що люди захищають землю”.

За словами Аліни Михайлової, однієї з волонтерів фонду "Армія SOS", на фронті не вистачає навіть контрактників, а головні стимули від держави – висока зарплатня і престиж – не перекриють умови і відношення в самій армії. Проте ті, хто вже відслужив, на війну не підуть ще років з 15. На думку Михайлової, пройшовши пекло, на війну за більші гроші не повертаються.

Зборовський, у свою чергу, додає, що його співслуживці, котрі підписали контракт, дуже про це шкодують:

“Драконівські умови, мало не безстроково. Вони потрапили як мухи між склом: ні звільнятися не можуть, ні служити в такій армії”.


Водночас, за інформацією, яку Еспресо.TV отримало у МВС, за перші півроку 2016 за контрактом у Нацгвардію прийшло служити більше половини від тих, хто прийшов за весь 2015 рік. Відповідно, 2158 за неповний цей рік і 4080 за весь минулий. При цьому показники 2015 року вдвічі перевищують дані щодо кількості контрактників за 2014.


Вочевидь, статистичний ріст по кількості добровольців пов’язаний в тому числі з переведенням колишніх добровольців на контракт.

Як відомо, багато з тих, хто першими пішов воювати на Донбас, не мали статусу учасників АТО і не підписували контракт. Таким чином, ні ЗСУ, ні Нацгвардія не могли достеменно відслідковувати їхню чисельність.

Виживуть тільки великі

Подібна ситуація і з волонтерським рухом – і кількість самих волонтерів і коштів, котрі їм надходять, зменшується. На відміну від бійців, хоча б якоїсь офіційної статистики тут немає.

Еспресо.TV поговорило з тими, хто допомагає бійцям на передовій буквально з перших днів АТО.

Засновник фонду "Повернись живим" Віталій Дейнега окреслює ситуацію в цілому: великих волонтерських організацій майже не лишилось, потужність більшості суттєво впала. Його колеги додають, що зменшилась кількість і так званих "диких волонтерів", тобто одиначок.

Віталій Дейнега

Серед тих, хто лишився, він називає свій, а також фонди "Народний тил", "Народний проект" та "Армія SOS". Його доповнює Максим Рябоконь і називає ще фонди “Комбат UA” та “Сестри Перемоги”.

"Це сталося рік тому. У минулому вересні, коли зустрічалися Меркель, Олланд і Порошенко. Тоді всі були впевнені, що війна закінчиться майже завтра і дух волонтерів просто вигорів. Хтось вигорів і пішов, а хтось вигорів і залишився, але він вже не може виконувати того обсягу роботи, який він робив раніше. Не може до людей це все доносити", - розповідає Дейнега.

Як і всі люди, волонтери вже мають певний рівень втоми, проблеми в сім’ях і на роботі, які часто напряму пов’язані з регулярними поїздками на схід.

"Проте колись у 2014 ми дали собі слово, що перемога України має таки бути разом з нами. Занадто багато пройдено, щоб давати задню", - каже Аліна Михайлова, волонтер "Армії SOS".

Аліна Михайлова

Вона також розповідає, що коли перевірені колеги з різних причин покинули волонтерство, їм на зміну прийшли нові люди, котрі збирають кошти "не зрозуміло на що" і возять за 100 км від фронту пиріжки і капусту.

Уже не зовсім волонтери

"Особисто я знаю організації, які збирають в скрині гроші і з кожної скрині є якійсь відсоток самим волонтерам як певна зарплата. І дуже соромно стає від того, що свою організацію вони називають волонтерською. Коли бойові діі більш-менш стихли, коли, щоб проїхати на позиції не треба ризикувати життям, раптом з'явилися ті, які нібито допомагають з перших днів", - додає Михайлова.

Проте зарплата для волонтерів не обов’язково повинна бути за рахунок допомоги бійцям. Як розповів Дейнега, великі спонсори дають кошти окремо на утримання фонду “Повернись живим”. Таким чином, їх вистачає на поїздки в АТО, зарплати, оренду офісу - це окремий бюджет не повязаний з надходженнями організації.

"Якби цього не було, то і у нас би половина народу вже давно пішло. Важко в такому режимі працювати постійно. Які б не були запаси грошей, вони все одно не бездонні", - пояснює Віталій Дейнега.


Він також пояснив, що падіння показників його фонду не є системним. Коли раніше "Повернись живим" міг зібрати 1 мільйон за тиждень, то тепер ця цифра упала вдвічі, тоді, коли у інших організацій потужності впали у 4, 5 і навіть 10 разів.


“Ми просто дуже сильно виросли, наша реклама по радіо безкоштовно крутиться, ми самовдосконалюємось постійно, спілкування з пресою у нас хороше. Це теж дає триматися на плаву. Ми працюємо професійно, у нас зарплати є. Ми вже давно не зовсім волонтери. Ми отримуємо за це гроші, що дозволяє нам не відволікатися ні на що і робити свою роботу якісно”, - резюмував Дейнега.

Вище курс - менше коштів

Інформацію про те, що показники зборів дійсно впали, підтверджують й інші волонтерські організації, але наголошують на тому, що і такої гострої потреби, як в 2014 році, вже немає. До того ж, якщо збори і збільшуюються, то ріст курсу долара знецінює все.

"Сума допомоги візуально зросла, але через курсову різницю не вдається закуповувати ту саму кількість обладнання за кордоном, що й у 2014 році. Тобто фактично суму зборів в 2015 і 2016 роках можна розділити приблизно на два”, - розповідає Марсим Рябоконь.

Незважаючи на те, що в плані допомоги армії українці залишаються досить активними, волонтерська допомога, котра раніше рятувала життя вже на наступний день, тепер рятує його лише на наступний тиждень.

До того ж, на волонтерських плечах лишається забезпечення базовим - формою та їжею, - оскільки якість того, що надає держава, незадовільна. При цьому, кожна велика волонтерська організація займається своїм напрямком.

Так, наприклад, “Повернись живим” закуповує тепловізори, “CombatUA” навчає інструкторів і ремонтує оптичну техніку, “Армія SOS” займається безпілотниками та програмою управління артилерією, “Народний тил” - автомобілями та медициною, “Сестри перемоги” - розвідкою та аеророзвідкою, “Народний проект”, окрім високотехнологічного забезпечення армії (безпілотниками, дистанційними модулями, польовими бліндажами, снайперської оптикою), підтримує розвиток медичних технологій і займається військовими IT розробками.

новини партнерів

13 грудня, 2019 п'ятниця

13 грудня, 2019 п'ятниця

12 грудня, 2019 четвер

Відео

Введіть слово, щоб почати