Ціла низка кризових явищ, які нині переживає Євросоюз (біженці, Брекзіт, уповільнення економіки) відкриває дорогу до влади популістам — лівим та правим.
Таким, наприклад, як грецька СИРІЗа на чолі з Алексісом Ципрасом. Таких як він на спільному човні ЄС небагато тож на курс вони суттєво не впливали.
Якщо продовжувати ці морські аналогії, то човен уже майже втратив одну зі щогол — Велику Британію. За найгіршим сценарієм, кількість "ципрасів" може збільшитись до критичної і човен розлетиться на шматки.
Праві та ліві популісти посідають протилежні сторони політичного спектру, та мають спільну рису — вони вважають проект єдиної Європи невдалим і бажають серйозно його відформатувати на свій смак.
Зокрема, у більшості своїй вони наполягають на скасуванні санкцій проти Росії та поверненні до формули "бізнес як завжди". Москва віддячує їм якщо не фінансовою, то інформаційною підтримкою.
Австрія: переголосування для президента
Норберт Хофнер
Радість з приводу поразки на президентських виборах в Австрії представника ультраправої Партії Свободи Норберта Хофнера виявилась передчасною. Наприкінці минулого тижня Верховний суд країни призначив переголосування, бо вважає, що процедура підрахунку частини голосів відбувалась з порушеннями.
Цілком можливо, що вдруге Хофнер переможе. Адже за результатами голосування, головний конкурент — колишній лідер "зелених" Александер ван дер Беллен — випередив євроскептика всього лише на 31 тисячу голосів. Тобто розрив склав менше 1%.
Посада президента в Австрії — церемоніальна, реальна влада зосереджена в руках голови уряду (канцлера). Та Партія Свободи, заснована колишніми офіцерами вермахту, розглядає її як трамплін до парламентських виборів, які мають відбутися в 2018 році.
Світогляд членів цієї політичної сили дуже своєрідний. З їхніх останніх здобутків — заборона мусульманкам в австрійському містечку Гайнфельд одягати в басейні буркіні. Це такий жіночій купальник, який закриває все тіло від голови до ніг і створений спеціально для жінок, що сповідують іслам.
Як поставиться Партія Свободи до Росії, якщо отримає владу, легко спрогнозувати. У Європарламенті вона має чотирьох депутатів, усі вони входять до групи "Європа націй та свобод", яку очолює одіозна Марін Ле Пен.
Ця дама отримує гроші від російських банків, закликає до негайного зняття санкцій і визнає Крим російським. Після того, як стали відомі результати британського референдуму про вихід з ЄС, Ле Пен закликала провести таке ж голосування в інших країнах союзу, включно з Францією.
У 2017 році Марін Ле Пен збирається перемогти на виборах президента. Уявляєте, якими стануть переговори "нормандської четвірки"?
Франція: Між поганим та ще гіршим
Марін Ле Пен
Представник партії соціалістів Франсуа Олланд має рейтинг найменш популярного серед усіх президентів П'ятої республіки. За даними останніх соцопитувань, його рівень підтримки коливається на рівні 14-15%.
Вони ж свідчать, що лідер Нацфронту Марін Ле Пен має всі шанси вийти як мінімум у другий тур. Останні опитування дають їй підтримку 25-28% французьких виборців.
Що набагато гірше, дуже велика ймовірність, що головним конкурентом Ле Пен у другому турі стане Ніколя Саркозі.
Той самий, який нещодавно у Петербурзі заявляв, що санкції з Росії треба знімати, першим руку має простягнути найсильніший, а таким є Росія і Путін. Це, звісно, вже частина його передвиборчої кампанії, на якій він позиціонує себе рятівником ЄС від кризи.
Саркозі та Путін
Чи братиме Саркозі участь у перегонах з'ясується на праймеріз в листопаді. Поки що згідно з соцопитуваннями політик програє за популярністю екс-премєр-міністру Алану Жюппе. Це гарна новина, бо Жюппе вважає, що Путін розуміє лише мову сили. Санкції, за його словами — єдине, що Європа може реально йому протиставити.
Великий ризик, що друзі Путіна прийдуть до влади і в другій країні, яка представляє у "нормандській четвірці" Західну Європу.
Німеччина: Праві на марші
Франк-Вальтер Штайнмайєр
Вибори в бундестаг мають відбутися у 2017 році. Найбільш імовірно — у вересні. Міністр закордонних справ, соціал-демократ Франк-Вальтер Штайнмайєр уже почав передвиборчі перегони заявами про поступове зняття санкцій з Росії.
Це його камінь в город політичному суперникові Ангелі Меркель, яка наполягає, що санкції мають діяти далі. Це також "цукерка" для німецького бізнесу, пов'язаного з Росією.
Його інтереси не чужі соціал-демократам. Колишній канцлер Герхард Шредер, який очолив комітет акціонерів підконтрольної "Газпрому" компанії Nord Stream AG — яскравий приклад.
В оновленій редакції "Білої книги" (керівництво з політики нацбезпеки) Росія записана як суперник. Соціал-демократи наполягали, аби за нею лишилось попереднє визначення — партнер.
У нинішньому форматі німецького уряду есдеки — молодші учасники коаліції. Їм доводиться суттєво корегувати позицію з християнськими демократами на чолі з Меркель. Але якщо вони переможуть на виборах, то їхня політика щодо Росії та України може суттєво змінитися.
Поки що соціологія для них не дуже втішна. Порівняно з результатом попередніх виборів у бундестаг 2013 року їхня підтримка впала майже на 10%. Приблизно так само впала підтримка партії Меркель.
А от кому соціологія обіцяє гарний врожай — так це ультраправій партії "Альтернатива для Німеччини" (AfD). У 2013 році їхня популярність коливалась на рівні 2-3%. У 2016 році вони дуже успішно виступили на регіональних виборах.
Читайте також: Така собі альтернатива. Чому німецькі "друзі Путіна" стали сенсацією останніх виборів
Партія успішно набирає очки на страху німців перед навалою біженців з Сирії та інших мусульманських країн. "Альтернатива" виступає за заборону мусульманської символіки і виступає під гаслом про те, що іслам не є частиною Німеччини.
На практиці їхня діяльність виливається в масові акції проти біженців. Одна з таких була пов'язана з розкрученим "Первым каналом" фейком про "дівчинку Лізу". Також AfD має одного євродепутата в згаданій вище політичній групі на чолі з Ле Пен.
AfD
Зараз рейтинг AfD за даними різних опитувань коливається на рівні від 11% до 14%. Зважаючи, що до виборів ще трохи більше року, цифри можуть змінитися.
До речі, Путін має ще й третю групу підтримки в Німеччині — партію "Ліві" (Die Linke). Це ті самі, які аплодували командиру сепаратистського батальйону "Призрак" на конференції взимку цього року. Щоправда, їхня популярність наразі не зростає і стабільно зависла на рівні 8-10%.
Іспанія: Патові перевибори
За три дні після Брекзіту відбулися парламентські перевибори в Іспанії. Їхній результат, якщо коротко, призвів до того, що країна зайшла в ще глухіший кут, аніж той, у якому вона опинилась після парламентських виборів у грудні 2015 року.
Взимку жодна з двох головних партій Іспанії (консерватори і соціалісти), які по черзі керували країною останні роки, не змогла набрати достатню для формування уряду кількість голосів. Їм завадили молоді ліваки з "Подемос" ("Ми можемо"), які набрали як для новачків рекордну кількість голосів (20,66%) та посіли третє місце.
Читайте також: На Європу впала тінь іспанських комуністів
На перевибори "Подемос" пішла разом з комуністами і за попередніми опитуваннями їхній союз мав здобути друге місце. Це давало реальні шанси або забрати звання головних опозиціонерів у соціалістів, або об'єднатись із ними та стати до керма.
"Подемос"
Так ліваки набрали фактично стільки ж, скільки й у грудні — 21,1%. "Це не ті результати, яких ми очікували", - сумно прокоментував цифри секретар з політичних питань партії Інїго Еррехон.
Друге місце зайняли соціалісти. Прогнозовано, вони воліють лишатися в опозиції, а не вступати в сумнівний союз з політиками, яких журнал The Economist записав до переліку політсил, що підтримують Путіна.
Прямих закликів "дружити з Кремлем" партія "Подемос" не робила, але звинувачувала ЄС у подвійних стандартах в ставленні до Росії та загалом підтримує потрібну Москві риторику про невдачі проекту ЄС. Прокремлівські ЗМІ дуже люблять цитувати представників "Подемос".
Отже на практиці маємо три політичні сили, що вороже ставляться одна до одної і ні за яких умов не хочуть об'єднатися для формування уряду.
Варіант виходу з цього глухого кута — сформувати уряд меншості. На цьому і наполягає Маріано Рахой — лідер консерваторів з правлячої Народної партії, які посіли перше місце. Він закликав, щоб інші учасники перегонів не заважали йому, бо треба ухвалювати бюджет на 2017 рік і т.п. За його словами немає жодного сенсу проводити вибори втретє.
Головний плюс для України в тому, що консерватори на чолі з Рахоєм — послідовні супротивники сепаратизму. Враховуючи власну проблему Каталонії вони дуже негативно ставляться до анексії Криму та подій на Донбасі.
Головний мінус — уряд не матиме належної підтримки в парламенті, що блокує можливість просування жорстких реформ для подальшого виходу з рецесії. Тож у перспективі такий стан речей породить нові кризи.
Італія: ще один референдум
Прем'єр-міністр Маттео Ренці пішов ва-банк і призначив на жовтень референдум з приводу конституційної реформи. У травні він закликав італійців підтримати його ідею: "Нам потрібна гігантська кампанія, від дверей до дверей, щоб спитати людей, чи хочуть вони повернутися в Італію, якою вона була два роки тому, чи хочуть рухатись вперед у майбутнє з високо піднятою головою".
Італія два роки тому назад, про як згадав Ренці, була дуже схожа на нинішню Іспанію, яка вже півроку живе без чинного уряду.
Як пише Financial Times, якщо Ренці програє на референдумі, він може повторити долю свого британського колеги Девіда Кемерона, який ініціював Брекзіт, але в результаті подав у відставку.
"Італію наслідки можуть вибити з колії, - пише газета. - Уряд Ренці вірогідно впаде, що може привести до влади групи популістів на зразок Руху П'яти Зірок, головної опозиційної партії або запалити довгий період безурядового паралічу на зразок іспанського".
Згадана партія на чолі з колишнім коміком Беппо Грілло — євроскептики (до речі, не єдині на італійському політичному небосхилі).
У 2014 році, після анексії Криму, він говорив, що Україна створила "небезпечний прецедент", коли "озброєна вулиця" скидає "уряд, обраний на вільних виборах". А нещодавно його рух намагався ініціювати в італійському парламенті голосування щодо скасування санкцій проти Росії. На щастя, не без зусиль української дипломатії, це їм не вдалося.
Беппо Грілло
Але якщо Ренці помилився і переоцінив підтримку щодо конституційної реформи, євроскептики можуть захопити владу.
Усі перераховані вище випадки це далеко не вся картина. Але вона добре ілюструє, куди може зайти "стара" Європа у найближчі півтора-два роки.