Події у самопроголошеної Республиці Абхазія знову в центрі уваги світових ЗМІ. Опозиція вже домоглася відставки міністра внутрішніх справ Леоніда Дзапшби - вірного пса чинного президента Рауля Хаджимби. Від самого президента опозиціонери вимагають перенесення термінів референдуму про довіру до нього.
Референдум призначений на літо і опозиціонери побоюються що в розпал того, що в Абхазії гордо називають "туристичним сезоном" - насправді це приїзд росіян на руїни - велика частина населення не прийде до виборчих дільниць.
Новини з Абхазії можуть, на перший погляд, викликати тільки здивування. Чому в республіці, яку повністю контролює Росія і яка залежить від російських дотацій, взагалі можуть відбуватися будь-які виступи, загрозливі для влади першої особи та її оточення? Звідки в Абхазії опозиція, якщо в самій Росії її немає - принаймні, в масштабах, які здатні привести до зміни влади?
Відповідь на це питання дозволяє зрозуміти, як діє Кремль і чому він весь час програє. Абхазія як "держава" склалася, звичайно, за допомогою Росії - її солдат і "добровольців", якими командував майбутній головний терорист Ічкерії Шаміль Басаєв (совпадєніє? Не думаю).
Але це була не просто військова допомога. Це була згода з етнічною чисткою, що її цілком можна порівняти з тією, яку бандити Мілошевича проводили в республіках колишньої Югославії. В результаті з Абхазії було вигнано переважна більшість її населення - етнічні грузини. А ті, хто залишився - в Гальському районі республіки - були позбавлені громадянських прав.
При цьому самі абхази, які начебто воювали за створення своєї держави, так і не стали найбільшою етнічною групою в республіці. Кількість представників інших національностей весь час збільшується. Тому режим, який встановився в Сухумі після "чистки" - це режим етнічної диктатури. Влада меншості. І Кремль це влаштовує, бо ж ця меншість повністю залежить від його волі.
При цьому самі абхази намагаються домогтися права на прийняття рішень хоча б в рамках власної республіки - що сприймається в Кремлі з роздратуванням.
Найбільший конфлікт з абхазами у Москви стався якраз в розпал першого Майдану в Києві. Українці тоді хотіли обрати своїм президентом Віктора Ющенка, а не рецидивіста Віктора Януковича, якого нав'язував їм Кремль. А абхази висловлювалися за Сергія Багапша, а не за чекіста Рауля Хаджимбу, якого нав'язував їм Путін.
Блокада Абхазії, яку влаштували "брати-росіяни", привела до того, що Багапш був змушений поділитися владою з Хаджимбою, зробити його віце-президентом. Але - не дуже надовго. Втім, спроби Багапша встановити діалог з Грузією теж були зірвані Москвою. А російсько-грузинська війна і визнання Кремлем "незалежності" Абхазії в обхід думки більшості її вигнаних жителів взагалі поставили крапку на дипломатичних намірах Багапша.
Але і Багапш, і його наступник Олександр Анкваб намагалися зробити кроки в напрямку перетворення режиму етнічної диктатури в республіку для всіх її жителів - хоча б тих, хто є сьогодні. Зокрема, видати паспорти Абхазії населенню Гальського району - його називають в республіці мегрелами, але всі розуміють, що це просто грузини.
Навіть ці несміливі кроки привели до перевороту, який влаштувала Москва. До влади був приведений все той же Хаджимба - чекіст і нацист. Він відразу ж став підписувати з Росією угоди, які повністю знищують навіть видимість абхазької "державності", перетворюють республіку в пересічну окуповану територію.
Але ось проблема - Хаджимба не користується довірою жителів Абхазії. Саме тому його не обрали президентом 12 років тому. Саме тому Путіну і Суркову (так-так, знову Сурков!) прийшлося приводити його до влади силою. І саме тому в Абхазії знову - нестабільність. А все тому, що Росії не потрібні прихильники. Їй потрібні раби.
Рано чи пізно в Кремлі можуть прийти до висновку, що для забезпечення покірності Абхазії було недостатньо виселити з республіки тільки грузин.
Потрібно виселити ще і абхазів.