Топ-10 подій Євро-2016: з Ісландією у серці та Португалією на вершині

1. Перемога Португалії

Перед початком чемпіонату Європи-2016 на збірну Португалії ставити майже ніхто не наважувався. У списку претендентів на перемогу у турнірі команда Фернандо Сантуша займала сьоме місце – слідом за Францією, Німеччиною, Іспанією, Бельгією та Італією. Букмекери пропонували на її чемпіонство коефіцієнт 21,00, тому ті, хто повірив у хист "європейських бразильців" та ризикнув, залишилися у неабиякому виграші.

Причиною скепсису була нестабільність португальців, які чергують вдалі турнірі з відверто провальними і після виходу до фіналу на Євро-2012, цілком можуть провалити чемпіонат світу, на якому вони у 2014 році навіть не вийшли з групи.

До того ж португальців вважали командою одного футболіста - Кріштіану Роналду, від настрою якого гра збірної, нібито, цілковито залежить. Проте Португалія на Євро-2016 цей стереотип змогла зруйнувати та довела, що перш за все вона сильна колективною грою, якою вміло керує головний тренер Фернанаду Сантуш.

Він наважився перебудувати тактику та склад команди вже по ходу турніру, на якому португальці були за крок від провалу на груповому раунді. Сантуш передовсім навів лад у обороні, "наступивши на горло атакувальній пісні", та не побоявся довірити місце у основі 18-річному хавбеку Ренату Саншешу, який став одним з головних відкриттів Євро-2016.

У підсумку в плей-офф заламати португальський захист, яким диригував непрохідний Пепе, вдалося лише полякам – Хорватія, Уельс та Франція у ворота Руя Патрісіу не забили. І це саме той аргумент, який здатен звести нанівець розмови про команду, яка стала чемпіоном, вигравши у основний час лише один матч.

Не потрібно забувати, що на таких форумах ігри іноді тривають не 90 хвилин, а 120 і більше, і тут на перший план виходить характер.

Португалія у вирішальний момент продемонструала, що вона команда з характером та зібрала у фінальному матчі волю в кулак, коли в середині першого тайму поле через травму залишив Кріштіану Роналду.

Португальці зіграли за себе і за свого лідера і були винагородженні здобутою у овертаймі перемогою та першим у історії титулом чемпіонів Європи.

Званням, яке не підкорилося ні поколінню Ейсебіу у 1960-х роках, ні "золотому" поколінню португальського футболу на чолі з Луїшем Фігу наприкінці 1990-х – початку 2000-х.

2. Перший титул Роналду у збірній

Природно, що титул чемпіона Європи став першим у складі збірної для Кріштіану Роналду, який у свій 31 рік ризикував поповнити список видатних футболістів, які нічого не досягли разом зі своїми національними командами.

Відчувалося, що цей Євро для Роналду надзвичайно важливий. Він нервував, коли йому на початку турніру не вдавалася гра, а м'яч не йшов у ворота навіть з одинадцятиметрової позначки, як у матчі з австрійцями.

Перед грою з угорцями після провокаційного запитання телевізійника у воду полетів мікрофон, який розлючений португалець вихопив з рук журналіста, але Роналду врешті себе опанував і спрямував усю свою лють на суперників.

А фінальний матч проти Франції і поготів примусив багатьох "роналдухейтерів" подивитися на триразового володаря "Золотого м’яча" по іншому. Адже його сльози після отриманої травми були щирими, а головне зло сучасного футболу – це байдужість. У Роналду були протилежні емоції і це зайвий раз підтверджує, що він видатний гравець.

Футболіст який вже заздалегідь гарантував собі свій четвертий "Золотий м'яч", а падаючи від болю, та підводячись, довів, що може бути не лише егоїстом, але й битися за свою команду та країну.

3. Ісландська сенсація

Кажуть, що заради таких моментів власне й існує футбол і саме за це його люблять мільйони людей у світі. Маленька 330-тисячна країна влітку 2016 року опинилася у центрі уваги завдяки своїй футбольній збірній.

Команда Ісландії наробила галасу ще під час відбіркового турніру, залишивши за бортом фінальної частини титуловану Голландію.

Але справжня казка розпочалася на полях Франції, де непоступливі ісландці під керівництвом шведського тренера Ларса Лагербека дійшли до чвертьфіналу, у першому раунді плей-офф вибивши амбітну збірну Англії.

Збірна Ісландії на цьому турнірі була одним цілим зі своєю країною, а підтримати її на Євро-2016 приїхав кожен десятий житель. За підсумками ж чемпіонату Європи прихильників у цієї самобутньої команди стало набагато більше, ніж населення у самій Ісландії.

З захопленням та насторогою за подвигами ісландців спостерігали й українські вболівальники. З насторогою, бо Ісландія буде суперником збірної Україна у відбірковому турнірі чемпіонату світу-2018, який наша команда розпочне уже у вересні.

4. Несподіванка від Уельсу

Дивувала на Євро-2016 не лише Ісландія. Ще далі "вікінгів" на цьому чемпіонаті зайшов Уельс, який також вперше потрапив до фінальної частини континентального турніру.

Дебютантський статус не завадив валлійцям фінішувати першими у своїй групі, де вони перемогли Словаччину, розгромили Росію і попри поразку від англійців, випередили їх у турнірній таблиці.

Головну сенсацію Уельс створив у чвертьфіналі, перемігши збірну Бельгії, яку багато хто вже бачив у фіналі турніру. Але зірковим бельгійцям валлійці протиставили відлагоджену командну гру, де лідери – Гарет Бейл та Аарон Ремзі не тягнули ковдру на себе, а лише додавали загальному колективному механізму потужності.

Особливо відчутним тріумф команди Кріса Коулмена виявився на тлі провалу англійців, які історично ставляться до валлійського футболу зверхньо, але насправді зараз можуть лише позаздрити здобуткам сусідів, адже самі востаннє діставалися півфіналу великого турніру ще 20 років тому на домашньому Євро-1996.

5. Український провал

Збірна України їхала на Євро-2016 із завданням щонайменше потрапити до 1/8 фіналу. І здавалося, що воно було команді Михайла Фоменка цілком до снаги, адже теоретично для його виконання було достатньо набрати 4 очки – виграти у аутсайдерів з Північної Ірландії та набрати хоча б одне очко у матчах з Німеччиною та Польщею.

Та українці не змогли впоратися навіть із завданням-мінімум – вони не набрали жодного очка, не забили жодного м’яча та стали абсолютно найгіршою командою цього турніру.

Будь-яку поразку команді можна пробачити, якщо вона демонструє на полі характер та до останнього б'ється на полі за свою країну. Але ні характеру, ні самопожертви від своїх футболістів українські вболівальники не дочекались.

Була лише вбивча байдужість, яка так просто не минеться, а ще виллється у порожні трибуни на матчах чемпіонату України та єврокубків.

А ще були розбрат у середині команди, взаємні звинувачення гравців та тренерів та втручання у справи тренерського штабу з боку Федерації футболу України, що в комплексі й призвело до провалу у Франції.

6. Кінець іспанської епохи

Збірна Іспанії перед цим Євро у списку фаворитів букмекерів посідала третє місце слідом за Німеччиною та Францію, а на її перемогу пропонувався коефіцієнт 6,50.

Здавалося, іспанці прийшли до тями після невдачі на чемпіонаті світу-2014, де вони не вийшли з групи, помітно обновили склад та готові до нових здобутків.

Насправді все виявилося не так. Іспанія, як і два роки тому на "мундіалі", виглядала пересиченою перемогами – чого варте лише те, що титул чемпіона Європи вона утримувала з 2008 року. Це вже не кажучи про розмаїття перемог, які іспанські футболісти здобули зі своїми клубами.

Зміна поколінь розпочалася, але погоду у команді робили, як і раніше, старі лідери – Андрес Іньєста, Франсеск Фабрегас, Херард Піке. Грали вони ніби й на звичному високому рівні, але їм не вистачало головного – блиску у очках.

Блиску який був у хорватів, які вирвали у іспанців перемогу на останніх хвилинах. Бажання, яке демонстрували у 1/8 фіналу зголоднілі до перемог італійці, які й залишили Іспанію без титулу.

7. Крах фаворитів

Євро-2016 собі до пасиву можуть занести й інші команді, які вважалися головними претендентами на чемпіонство.

Це стосується Франції та Німеччини на перемогу яких букмекери перед початком Євро давали коефіцієнт 4,4, Англії, якій пророкували повернення до європейської еліти (9,00) та Бельгії, яка володіла блискучим підбором виконавців (12,00).

Але жодна з цих команд виправдати виданих авансів не спромоглася. Головний тренер англійців Рой Ходжсон привіз на турнір один з найкращих складів за останні роки, але реалізувати його потенціал не спромігся, вкотре вдавшись до примітивної та обережної тактики.

У Бельгії командна гра взагалі була відсутня, а ставка головного тренера Марка Вільмоста робилася виключно на індивідуальну майстерність лідерів, яка себе знову не виправдала.

Німеччина ніби й розігралася у плей-офф та навіть змогла пройти у чвертьфіналі блискуче тактично вишколену Італію. Але у півфіналі, втративши кількох провідних виконавців, німці не змогли виявити свого знаменитого характеру.

Сучасному поколінню команди його забракло, коли тисли трибуни, суддя у півфіналі з Францією приймав суперечливі рішення і потрібно було по ходу гри відіграватися.

Франції за всіх її достоїнств теж чогось бракувало. Ця команда не була здатна перемагати із заплющеними очима, запасом, не залишаючи жодних сумнівів.

Ніби й укомплектована вона була відмінно та крокувала до фіналу впевненою, але чемпіонського лоску у грі, який був притаманний поколінням Зінедіна Зідана та Мішела Платіні, не спостерігалося.

8. Метаморфози Грізманна

Коли у фіналі Євро-2016 травмувався Роналду не залишала думка, що потенційна та здобута, завдяки чужим втратам перемога Франції, буде несправедливою. Втім, з'ясувалося, що Португалії вона була потрібнішою.

Після матчу Кріштіану Роналду знову плакав, але вже не від розпачу – а від щастя, а кращий бомбардир Євро-2016 Антуан Грізманн, попри поразку, безтурботно посміхався. Вочевидь французький форвард у той момент ще не зрозумів, що такі шанси, як він мав 10 липня, можуть у житті більше й не статися.

Адже через поразку від Португалії він втратив не лише титул чемпіона Європи, але й шанс здобути "Золотий м'яч", який з великою вірогідністю йму б дістався у разі перемоги Франції на Євро-2016.

Якщо абстрагуватися та відкинути поразку у фіналі, то це дійсно був турнір Грізманна. На ньому форвард демонстрував відмінну гру та отримав дві головні індивідуальні нагороди – забивши шість голів він став володарем "Золотої бутси" кращого бомбардира турніру та був визнаний кращим футболістом Євро-2016.

9. Суперечки навколо формату турніру

Нинішній чемпіонат Європи багато фахівців та вболівальників з досвідом, назвали одним з найнудніших з часів світової першості 1990 року. На обох цих турнірах було багато прохідних матчів, а команди демонстрували низьку результативність та невидовищну гру.

Однією з причин цього виявилося впровадження на Євро-2016 нового формату з 24, замість 16 учасників. Формату, від якого після 1994 року відмовилися на чемпіонатах світу.

Його головний недолік – можливість потрапляння до плей-офф команд з третього місця у квартетах, що перетворює груповий раунд на формальність та дозволяє фаворитам не викладатися на страті турніру на повну.

Також не пішло на користь Євро-2016 і збільшення кількості учасників, через яке загальний рівень команд упав. Ці вісім збірних на турнірі виявилися зайвими.

Нажаль, серед них опинилася і збірна України, яка теж потрапила до фінальної частини, завдяки новому формату.

10. Фанатські безлади

Ще одним негативним підсумком Євро-2016 став спалах вболівальницького насилля. Пропри безпрецедентні заходи безпеки, до яких вдавалися організатори турніру їм не вдалося уникнути масових сутичок на вулицях французьких вулиць, та навіть людських жертв.

Особливо відзначилися російські ультрас, які прибули до Франції, щоб навмисне чинити безлади та перед стартовим матчем своєї команди проти Англії влаштували у Марселі справжню бійню, атакуючи мирних англійських фанів на вулицях, та навіть на трибунах.

Через це збірну Росії в УЄФА умовно дискваліфікували з турніру, не наважившись на більш рішучі кроки. Не в останню чергу, через вплив, який росіяни мають на організацію завдяки спонсорській підтримці "Газпрому".

Окрім росіян, недоброї слави на Євро-2016 також зажили угорські, хорватські та польські вболівальники, а наостанок відзначилися й французи, які влаштували погроми після поразки у фіналі Євро-2016 від Португалії.

Для світового футболу, який, задавалося, у 2000-х роках переборов проблему фанатського насилля, радикалізація вболівальників може стати справжньою проблемою.  Особливо зважаючи на те, що у 2018 році чемпіонат світу має відбутися у Росії, де безліч агресивно налаштованих угрупувань ультрас.

Значні проблеми можуть виникнути й під час Євро-2020, яке відбуватиметься у 13 різних містах та країнах Європи. За наявності більшої кількості місцевих хуліганів, які не відвідуватимуть матчі, а просто захочуть з'ясувати з чужинцями стосунки, ризик конфліктів зросте суттєво.