Учора стало відомо, що Венесуела отримає півмільярдний кредит на продукти від латиноамериканського резервного банку.
Ці гроші країні вкрай необхідні - полиці крамниць порожні, а у чергах за молоком чи борошном можна провести понад 20 годин. Економіка країна ледве жевріє останні роки, а з 2014 року – взагалі летить у прірву.
Аналітики Міжнародного валютного фонду прогнозують, що 2016 рік Венесуела закінчить з інфляцією вище 700%. "Це будуть найгірші зміни в прогнозах зростання та інфляції в усьому світі", - зазначили експерти фонду у своїй доповіді.
Минулого року інфляція в країні досягла 808%. Для того, щоб сходити до магазину за покупками, венесуельцям доводиться нести із собою мішки, напхані місцевими боліварами.
Попри це найулюбленіший метод порятунку економіки тут - розігнати інфляцію і девальвувати національну валюту. Це все завершилося тим, що цієї весни в країні закінчились гроші, щоб друкувати гроші. Вартість самого паперу, на якому випускають болівари, стала вище, ніж фактична вартість національної валюти.
Країна стала нездатна сама прогодувати населення. Ситуацію посилює посуха, рівень води у водосховищах опустився до найнижчої позначки.
Найбільші на планеті запаси нафти
Венесуела входить до п'ятірки головних нафтоекспортерів світу, у неї найбільші на Землі підтверджені запаси нафти. За цим показником країна перегнала навіть "короля вуглеводнів" Саудівську Аравію.
Венесуела завжди була тотально залежною від доходів з продажу "чорного золота", які становлять приблизно 96% від усіх експортних надходжень та 11% від ВВП. Таким чином, круте піке, в яке увійшли світові ціни на вуглеводні в 2014 році, просто добило і без того проблемну економіку країни.
Нафтових доходів стало не вистачати на придбання найнеобхідніших речей. Щоб заощадити валюту влада Венесуели практикувала бартер. Наприклад, з Китаєм вони домовилися про погашення безпосередньо нафтою старих боргів на $20 млрд.
Офіційний курс болівара наразі виглядає дуже пристойно – приблизно 10 боліварів за один долар. Однак з 2014 року в країні діють два обмінні курси - офіційний і фактичний на чорному ринку, де болівар коштує до 100 разів дешевше.
За підрахунками Bloomberg, доходи Венесуели лише за останній рік скоротилися на 52%. За даними Bank of America, експорт країни за останні три роки впав з $ 97 млрд до $ 37 млрд.
Нафтовий соціалізм Чавеса та ненависть до США
Проте дешева нафта — лише одна з причин стрімкого обвалу економіки Венесуели. Її падіння в ціні більш ніж удвічі вкупі із закритим ліворадикальним режимом зіграло з країною злий жарт, перетворивши національну валюту на знецінені папірці та змусивши людей голодувати.
Соціалізм в країні почав активно впроваджувати Уго Чавес, харизматичний команданте, який користувався підтримкою більшості бідного населення Венесуели і двічі переобирався президентом.
Він розпочав активну націоналізацію підприємств у різних галузях промисловості та встановив жорсткий контроль над державною нафтовою компанією Petroleos de Venezuela, називаючи керівників нафтової галузі "олігархами-хижаками". Деякі з них були заарештовані. Багато великих іноземних компаній тоді були змушені покинути Венесуелу.
Усі невдачі, які спіткали економіку країни, Чавес списував на підступність американських імперіалістів. Своїм персональним ворогом він вважав Джорджа Буша-молодшого, називаючи його "містер Диявол", та обіцяючи "стерти у порошок".
За часи високих цін на нафту команданте міг собі дозволити невиправдано великі витрати для задобрювання найбіднішого електорату – все покривалося за рахунок експорту вуглеводнів.
Так, у країні впродовж 20 років вартість літру бензину становила 9,7 сентаво (приблизно 1 американський цент за теперішнім офіційним курсом). Водії у соцмережах розповідали, що часто залишали більше чайових, ніж коштувало заправити цілий бак.
Уже після правління Чавеса ціну на бензин підвищили у 60 разів до 6 боліварів (60 центів), однак паливо у Венесуелі так і залишається найдешевшим у світі.
Він мав амбіції стати одвічним очільником країни. Чавес планував внести до Конституції Венесуели поправки, що дозволяють президенту переобиратися необмежену кількість разів.
Однак жителі країни на референдумі проголосували проти таких змін. Чавес вкотре не зрадив собі та назвав це рішення організованою проштатівською опозицією.
Навіть помираючи від раку, Уго Чавес розповідав, що США могли навмисно заразити пухлиною не тільки його, а ще декількох лідерів Латинської Америки, які виступали проти політики Вашингтона.
Мадуро, опозиція, голодні бунти
2013 року наступником Уго Чавеса став Ніколас Мадуро, який не менш натхненно почав втілювати ідеї соціалізму в реальність. Перший рік його правління навіть можна назвати більш-менш вдалим - ВВП країни виріс на 1,6 %.
А вітм, при дешевій нафті йому ставало все важче виправдовувати невдачу правлячих соціалістів заїждженими тезами про американських імперіалістів.
Невдовзі після приходу до влади, за розпорядженням Мадуро були арештовані власники і співробітники мереж з продажу електропобутових товарів.
За допомогою армії і поліції техніку розпродали за ціною 10% від звичайної вартості. У деяких містах силовикам не вдалося впоратися з жителями, бажаючими отримати товари за зниженою ціною, і крамниці були розграбовані.
У грудні 2015 року, за підсумками виборів в Національній асамблеї Венесуели, вперше за 16 років більшість місць отримали опозиціонери, противники Мадуро.
Однак на боці президента залишився Верховний суд, який позбавив мандатів трьох депутатів, у результаті чого опозиція втратила кваліфіковану більшість (необхідну кількість голосів для прийняття рішення) в парламенті.
Боротьба між опозицією і владою проходить на тлі погіршення економічного становища Венесуели і низьких світових цін на нафту. Країну охопилюють голодні бунти, держслужбовців переводять на триденний робочий тиждень, семимильними кроками росте злочинність.
Так, у червні цього року силовики заарештували понад 400 людей, які під час заворушень грабували магазини і виносили з них продукти. При цьому венесуельці вигукували: "Ми хочемо їжі!".
Тоді силовикам дозволили відкривати вогонь по людях, які не виконують накази поліції.
В інших районах жителі протестували проти відключення води і постійних перебоїв з електрикою. Тут зголодні мешканці навіть побили журналістів та відібрали в них дорогу техніку.
Частина населення в умовах дефіциту була змушена купувати продукти в сусідній Колумбії - тільки за один день, 16 липня 2016 року, в Колумбію за покупками приїхали понад 35 тис. венесуельців.
Попри населення, яке голодує, та прірву, в яку котиться економіка, уряд Мадуро продовжив свою популістську ліворадикальну політику.
У липні 2016 року влада Венесуели вирішила націоналізувати американську фірму Kimberly-Clark, яка раніше припинила виробництво через нестачу сировини.
Подібне вже сталося з американським виробником засобів для чищення Clorox Co, який зупинив роботу в країні 2014 року. Тоді Мадуро заявив, що компанію займуть робітники. Однак після націоналізації жоден продукт цієї фірми так і не поступив у продаж.
Здається, одна з останніх планових економік світу впевнено йде на дно. І доки цим кораблем керують соціалісти із замашками диктаторів іншої альтернативи не вбачається.