Історичне рейдерство. Чому Хрещення Русі це не свято Московського патріархату

27 липня представники Московського патріархату провели в Києві молебень, присвячений Дню Хрещення Русі. У цьому заході взяла участь значна кількість вірян. 28 липня свої заходи, присвячені Хрещенню Русі, проводить Київський патріархат.

Вже не вперше таке історичне свято призводить до політичних суперечок на тему, чий патріархат кращий та більш згуртований. Втім, сама активна участь Московського патріархату у таких святкуваннях в Києві не завжди є аргументованою.

Питання про церковно-політичну спадщину Київської Русі – одне з ключових у концепції «русского мира» та сучасних претензіях Росії до України.

Київська Русь прийняла християнство 988 року і зараз в Росії цю подію вважають частиною саме російської, а не української чи давньоруської історії.

Хрещення Русі стали використовувати навіть для сумнівної тези про сакральний статус Криму у російській історії. Адже у свідомості давньоруських літописців захоплення Херсонеса (зараз – Севастополь) князем Володимиром було нерозривно пов'язане з Хрещенням Русі та поширенням християнства.

Київська митрополія

Отже, 988 року після прийняття християнства у Київській Русі була утворена Київська митрополія.

Як вважають історики, після прийняття християнства і до середини 11 століття єпархії Київської церкви охоплювали значну територію, але були непідпорядковані Константинопольському патріарху. З 1054 року ситуація змінилась і Київська церква стала однією з митрополій Константинопольського патріархату.

Поступово, з розширенням кордонів Русі, збільшувалась і територія Київської митрополії. У 1137 році була заснована Смоленська єпархія, у 1187 — Рязанська, а у 1226 — Володимирська-на-Клязьмі.

Як бачимо, створення єпархій на території сучасної Росії припало на середину-кінець дванадцятого століття. Ці події відбувались через двісті років після прийняття християнства на Русі.

1237 року митрополитом Київським та всієї Руси було призначено Йосифа. Він став останнім київським митрополитом, який керував церквою до монгольської навали та останнім серед лідерів церкви, які мали своєю столицею Київ. Коли у 1240 році монгольські загарбники зруйнували Київ, митрополит Йосиф зник безвісти.

Замість Йосифа митрополитом був обраний колишній ігумен монастиря св. Спаса на Берестові, єпископ Петро Акерович. Але він не отримав затвердження у Константинопольського патріарха.

Київ у той час був зруйнований, багато церков та монастирів згоріли, а в місті не було, кажучи сучасною мовою, легітимної влади, як світської, так і духовної.

Перехід на північ

Після цих трагічних для Києва подій почався період переходу політичної та духовної влади на північ Русі, яка менше постраждала від монгольської навали. Саме в цей час і сталась підміна понять, якою досі користуються у своїй пропаганді російські політичні та громадські діячі.

Митрополит Максим у 1299 році переніс свою столицю до Володимира-на-Клязьмі. В цей період митрополити, що працювали у Володимирі, носили титул «Київські та всієї Русі». Зв'язок з Києвом зберігався на доволі відчутному рівні.

Однак з 1461 року титул змінюється на «Патріарх Московський та всієї Русі». Чому так сталось саме у середині 15-го століття?

Нагадаємо,що у 1453 році турки захопили Константинополь, який ми зараз знаємо як Стамбул. Візантійська імперія впала, а Константинопольський патріарх опинився на території, яку контролювали мусульмани.

В цих умовах з’явилась можливість для появи нових політичних та духовних центрів православ’я. Згодом ця ситуація стала підґрунтям для розробки історичної концепції «Третього Риму», яка до цього часу має вплив на російську політику.

Йшлося про те, що коли перший Рим упав під навалою германських племен (476 рік), а Візантія була завойована мусульманами (1453), то їхня роль повинна була перейти до Москви — «Третього Риму». Про це писав у своїх листах до Московського великого князя Івана III (1504—1505) ігумен Псковського Єлеазарського монастиря Філофей.

Юридичний процес відокремлення Московської митрополії від Київської було розпочато 15 грудня 1448 року рішенням Собору єпископів Великого князівства Московського. Однак, ця постанова не отримала благословення Константинопольського Патріарха.

Отже, Московська православна церква з 1448 по 1589 роки не мала офіційного визнання свого статусу. У 1588 році московський правитель Борис Годунов запропонував Константинопольському Патріархові Ієремії ІІ переїхати з захопленого турками Константинополя до Московії.

Ієремія приїхав і після піврічного утримання в неволі погодився на деякі умови Бориса Годунова. Московська церква отримала статус патріархату, однак Константинопольський патріархат все ж таки не переїхав до Росії.

В 1686 році Московська церква зуміла перепідпорядкувати собі частину давньоруської Київської митрополії, Чернігівську та Київську єпархії і тоді завершився перехід духовно-політичної влади з Києва до Москви.

Після цього вже ніщо не заважало Московському патріархату висувати тезу про свою історичну роль. починаючи з 10-го століття, тобто з самого початку Хрещення Русі.