Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, як і обіцяв ще до спроби перевороту, навідався до свого російського колеги. Візит було обставлено так, щоб навіть непосвяченому було зрозуміло: лідери двох держав, які ще нещодавно погрожували один одному всіма карами небесними, тепер надивитися один на одного не можуть.
Ердоган називав Путіна "дорогим другом", а кремлівська обслуга виставила на столи під час робочого ланчу делегацій тарілки з рукостисканням Путіна й Ердогана.
Останній раз ці двоє любителів погратись у диктатора бачились 16 листопада 2015 року на полях саміту G20. А вже за вісім днів турки збили російський бомбардувальник Су-24.
Заява про наміри
Здавалося б, ось воно: два вороги Заходу тиснуть один одному руки та обіцяють гори золоті. Бережись, підступний Держдеп!
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос сказав сайту Еспресо, що вважає це надто сміливою інтерпретацією. Він оцінює візит Ердогана в Росію лише як заяву про наміри.
І якщо передивитися, про що ж домовились два президента, виглядає саме так. Все озвучене ними на спільній прес-конференції та їхніми урядовцями поза нею — лише наміри, жодним міцним союзом наразі не пахне.
Вираз обличчя Путіна під час розмов з Ердоганом. Фото: Reuters
Вираз обличчя Ердогана під час розмов із Путіним. Фото: Reuters
Газопровід в обхід України
Головна тема, щодо якої Путін та Ердоган досягли домовленості — це, звісно, відновлення роботи над проектом газогону "Турецький потік". Головний нюанс, який має цікавити Україну — чи завдасть він удару по транзиту російського газу через нашу територію до Європи.
Поки що не побудовано навіть першу нитку газогону, яка постачатиме паливо лише для Туреччини.
"Ми маємо намір по двох напрямках реалізовувати цей потік, один з яких — постачання газу в Європу. Ми збираємося прискорити цей процес", — сказав Ердоган.
Більш детальну інформацію надав журналістам міністр енергетики РФ Олександр Новак. "В рамках робочої групи буде підготовлено та узгоджено проект міжурядової угоди про будівництво, як мінімум однієї нитки по дну Чорного моря в Турецьку республіку з можливим розширенням до другої нитки", — сказав він.
Міжурядова угода, за його словами, може бути підписана вже у жовтні. Будівництво першої нитки може бути завершено у другій половині 2019 року. Від себе додамо: а може й не бути.
Строки будівництва другої нитки взагалі не озвучуються. Путін та його міністр заявляють, що не будуть реалізовувати цей проект без юридичних гарантій з боку ЄС того, що цей проект буде використовуватись. А їх немає, заявив російський президент.
Нова АЕС
Також Ердоган пообіцяв сприяти ще одному проекту — будівництву АЕС "Аккую". Мова про електростанцію, яку ще в 2010 році російські атомники зобов'язались побудувати за турецькі гроші. Зрозуміло, що Росії не хотілося б втрачати цю можливість заробити.
Проект не переривали навіть після загострення стосунків Анкари й Москви. На зустрічі з Путіним Ердоган пообіцяв, що скоро будуть ухвалені закони, які нададуть будівництву статус стратегічної інвестиції і дозволять користуватися певними пільгами.
Туристи, помідори й санкції
Одним із досягнень налагодження стосунків Росія називає відновлення можливості туристам відпочивати на турецьких курортах. Путін сказав, що повернення до того обсягу, який був до кризи — питання часу, та головне, що Туреччина дала гарантії безпеки.
"Ми розглянули можливість відновлення чартерного авіасполучення, це, напевно, справа техніки та найближчого часу", - сказав російський президент.
Нагадаємо, вікопомний дзвінок Путіна Ердогану та відновлення поїздок туристів відбулись буквально за день після теракту в аеропорту Стамбула. Така собі безпека, чесно кажучи...
Скасовувати санкції проти Туреччини Путін пообіцяв "поетапно". Тобто повернення турецьких помідорів буде не одразу, росіяни ще збираються щось за це виторгувати та зберегти на певний час один з інструментів шантажу турків.
Зайвим свідченням правильності цієї здогадки є коментар депутата Держдуми, першого заступника комітету з економічної політики Михайла Ємельянова про те, що не всі турецькі овочі однаково корисні. Відновлення імпорту в повному обсязі не буде, сказав він.
"Імпорт багатьох овочів, баклажанів, наприклад, було заборонено лише по якості", - цитує депутата "РИА Новости".
За лаштунками: Сирія та компенсація за Су-24
Дуже показово, що питання компенсації за збитий Су-24 Путін та Ердоган взагалі не обговорювали. Це підтвердив, зокрема, й міністр економічного розвитку Олексій Улюкаєв. Гарна ілюстрація того, як в Кремлі швидко "міняють методички", не дбаючи хоч про якусь логіку та послідовність дій.
Раніше речник Путіна називав однією з обов'язкових умов відновленя стосунків двох країн відшкодування збитків за збитий літак та виплату компенсації сім'ї загиблого пілота. Помічник російського президента Юрій Ушаков за чотири дні до зустрічі президентів запевняв, що це питання обговорять в Санкт-Петербурзі.
Тепер же виглядає так, що Пєсков і Ушаков збрехали. У Кремлі передумали йти на принцип. Що їм та компенсація за пілота, якщо є унікальна можливість помахати Заходу кулаками на пару з турецьким другом?
Так само за лаштунками залишилось питання щодо Сирії. Як обережно зазначає турецьке видання Hurriyet Daily News, Туреччина і Росія розташовані "на різних кінцях спектру груп, залучених у сирійську кризу".
В той час, як Путін підтримує президента Сирії Башара Асада, Туреччина хоче його замінити іншим, щоб досягти політичного вирішення. Тож обидві сторони наразі обмежуються загальними фразами про пошук спільних шляхів вирішення кризи і спільну мету — перемир'я та гуманітарну допомогу.
Тимчасовий союз
Ердоган за допомогою відновлення стосунків з Росією шукає поле для маневру. Та побудова антизахідної політики для нього — ситуативний, а не стратегічний напрям, розповів сайту Еспресо.TV політолог Антон Кучухідзе.
Після охолодження стосунків зі США та Євросоюзом країна шукає формати збереження своєї інтегрованості у вирішення сирійської кризи та збільшення своєї ролі на Близькому Сході.
"Обговорення та робота з Москвою по Сирії, а також створення нового тристороннього формату для регіону "Туреччина — Росія — Азербайджан" будуть слугувати саме для таких цілей", — вважає Кучухідзе.
Він нагадує, що антизахідна політика для Ердогана не може бути стратегічним довготривалим напрямком через те, що Туреччина дуже тісно пов'язана з Заходом економічно та військово-політично.
"Доля ЄС у зовнішньоторговому обороті товарів складає 40,7 %, США — 5%, Росії — 6,8 %, іншими словами, 45,7% проти 6,8% на користь Заходу. Також не варто забувати, що Туреччина — член НАТО", — пояснює політолог.
Український нюанс
Повірити в міцність союзу Росії і Туреччини заважає стійке відчуття дежавю. Вересень 2015 року, Москва. Путін та Ердоган відкривають реконструйовану мечеть. Здавалося б, друзі до скону.
Але вже через два місяці весь світ облітають відеокадри палаючого російського літака, а Россільгоспнагляд терміново заправляє соляркою бульдозери для знищення турецьких помідорів і баклажанів. Важко повірити, що нинішня дружба проти Заходу так само не піде під три чорти вже за кілька місяців після чергового "акту дружби".
Так що українцям не слід поспішати записувати Анкару в чорні списки друзів Путіна. Хоча варто пам'ятати, що Туреччина не підтримала санкції проти Росії і тихенько підторговує з Кримом. Як і те, що Туреччина не визнала і не визнає анексії півострову та радо приймає українських туристів.
Окрім того, намагання росіян контролювати акваторію Чорного моря однаково не подобаються як київській владі, так і турецькій. У цьому питанні ми також можемо дружити проти Росії.