У Економічного форуму в польській Криниці були різні герої - і різні обставини вручення їм нагород. Пам'ятаю форум, коли людиною року в Криниці проголошували українського прем'єра-реформатора Віктора Ющенка - і це було явним сигналом до підтримки змін в нашій країні.
Пам'ятаю форум, коли під тиском з адміністрації Віктора Ющенка керівництво форуму скасувало вже ухвалене раніше рішення про присудження звання "Людина року" Юлії Тимошенко - і це стало індикатором того, що хороші відносини з Києвом важливіші за ухвалені рішення.
І ще пам'ятаю недавній форум, коли колективною людиною став Майдан ...
На цьому тлі присудження звання "Людина року" прем'єр- міністру Угорщини Віктору Орбану виглядає не менш символічним. Можуть сказати, що нагорода політику, який є одним з найщиріших європейських шанувальників Володимира Путіна - виключно внутрішньополітичного характеру.
Що правляча зараз в Польщі партія "Право і справедливість" ніколи не приховувала своїх симпатій до Орбана і корпоративної держави, яку він збудував в Угорщині - але одночасно ніколи не поділяла проросійських симпатій угорського прем'єра.
Але ці проросійські симпатії - не випадковість. Вони - наслідок внутрішньої політики Орбана. Наслідок того, що за багатьма параметрами Угорщина Орбана куди ближче до Росії Путіна, ніж до багатьох держав ЄС - і до Польщі також.
І чим далі йти по шляху побудови корпоративної держави з її сумнівними для нашого часу цінностями - тим Путін буде ближчий і зрозуміліший і тим Європа - дальша і огидніша. Польща вже на цьому шляху.
Жест, який зроблений в бік Орбана під час Економічного форуму в Криниці, зроблений всього за кілька тижнів до того, як на саміті ЄС буде вирішуватися доля санкцій проти Росії. Будапешт - рішучий прихильник скасування цих санкцій. Варшава - не менш рішуча прихильниця їхнього збереження.
І одночасно польські політики і громадські діячі, які зараз визначають майбутнє Польщі, в захваті від політики Орбана. Так не буває! Ще як буває. Це і називається дрейф.
Той, хто дрейфує в бік Будапешта, рано чи пізно припливає до Москви. Мені доведеться ще раз повторити тезу, яку я висловив після прийняття відомого рішення польського парламенту: єдине, що рятує Польщу від цього божевільного плавання - так це літак Леха Качинського.
Є слабка надія, що очевидне прагнення використовувати трагедію в небі над Смоленськом для боротьби з внутрішньополітичними опонентами настільки посварить Варшаву і Москву, що зробить зближення між ними неможливим в осяжному майбутньому. Але якщо проблема літака буде якимось чином вирішена - або якщо вдасться повірити, що винуватцем загибелі брата Ярослава Качинського був не Путін, а Туск - тоді Польща Ярослава Качинського дуже швидко виявиться там же, де і Угорщина Віктора Орбана.