Якою бачать зовнішню політику України її громадяни стало зрозуміліше після оприлюднення результатів соціологічного опитування, яке в серпні провела компанія TNS Ukraine на замовлення Інституту світової політики (ІСП).
Питань, які ставили українцям соціологи, було два: "Якими, на вашу думку, мають бути головні пріоритети у зовнішній політиці України?" та "Зовнішня політика якої країни (станом на сьогодні) має стати прикладом для України?" На перше питання можно було давати до трьох варіантів відповіді. На друге — лише один.
Неочікуваним результатом для дослідників стала орієнтованість українців на економічний розвиток.
Більшість опитаних вважає, що головним пріоритетом зовнішньої політики України має бути пошук нових ринків збуту (54,1%).
На другому й третьому місці — інтеграція до ЄС і НАТО (30,4% та 27,9% відповідно).
"Парадоксальність у тому, що багато українців, очевидно, не сприймають інтеграцію в ЄС як пошук нових ринків збуту", — відзначила директор ІСП Альона Гетьманчук.
Обидва вектори чомусь доволі помітно більше підтримують чоловіки, аніж жінки. Натомість, жінки більше підтримують необхідність підвищення рівня професійності наших дипломатів, аніж чоловіки (25,9% проти 17,2%).
І, що цікаво, люди середнього віку (від 40 до 50 років) активніше підтримують інтеграцію до НАТО, аніж молодь (33,4% проти 22,3%).
"Це була справжня несподіванка. Це наближує Україну до країн Центральної Європи та Балканських країн, де найбільшими євроінтеграторами та євроатлантистами є люди 40-річного віку", — відзначила Гетьманчук.
У тому, що українська дипломатія має налагодити співпрацю із сусідами для протидії російській агресії, переконані 25,7% опитаних. Гетьманчук нагадала, що окрім Румунії у відносинах з сусідами останнім часом спостерігалася негативна динаміка. Це було пов'язано з російською агресією, а у випадку з Польщею — з історичним діалогом.
Нейтральність та багатовекторність також лишаються популярними ідеями. Першу назвали приорітетною метою 24,7% українців, другу — 21%.
Повернутись до співпраці з Росією навіть ціною національних інтересів бажає 10% опитаних. Нібито й невелика частина, але доволі істотна як на країну, що веде війну з російськими агресорами.
Цілком очікувано ця ідея має більшість прихильників у Східному регіоні (18,6%). У Південному її підтримує 6,9%, Центральному — 5,8% та в Києві – 5,1%. У Західному підтримка найменша — 1,7%, а в Північному регіоні — 3,6%.
Оголосити війну Росії вважає за необхідне лише 2,2%. Це доволі яскраво свідчить, що обурення в "Фейсбуці" на тему "чому в нас досі АТО, а не війна" — малопоказове явище, якщо говорити про всю країну.
Найбільш популярна ідея оголошення війни РФ у Західному регіоні (5,5%), а найменш популярна — у Києві (1%), Північному та Східному регіонах (у кожному по 1,2%).
Кого брати за приклад
Щодо другого питання, то на думку більшості українців прикладом для України має бути зовнішня політика таких країн як Швейцарія, Польща та Німеччина. Швейцарську модель підтримує 12,2%, польську — 11,3%, німецьку — 11,2%.
Також популярні приклади США (8,1%), Білорусі (8%), Ізраїлю (8%), Великої Британії (7,4%) та Канади (6,9%).
Росію за приклад хотіли б взяти лише 3% опитаних і це дуже непогано. Майже стільки ж бачать прикладом для наслідування Грузію (3,1%).
Показово, що дуже велика частка українців взагалі не знає, яку модель обрати. Варіант "важко відповісти" обрали 18,2% опитаних.
"Дані опитування свідчать, що уявлення українців про те, якою ж має бути зовнішня політика України, дуже розпорошене. Умовно кажучи, якщо зібрати в одній залі десятьох українців та запитати, яку б модель вони хотіли бачити в Україні, то двоє не назвали б жодної, а вісім запропонували б одну з країн, які увійшли до першої вісімки", - відзначив заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий.
За його словами, якщо узагальнити відповіді українців на обидва питання, добре помітні дві тенденції.
Перша - це спрямованість українців на економічне відновлення та процвітання. Саме тому називають як приклад для наслідування економічно розвинуті країни або ж ті, які значно реформували свою економіку: Швейцарію, Німеччину, Польщу.
Другий тренд, який відзначив Солодкий — це спрямованість на підсилення обороноздатності країни. Тому висловлюються симпатії щодо зовнішньої політики Ізраїлю, Великої Британії, США.
Окремо стоїть Білорусь. Втім, симпатії українців щодо вотчини "батьки" Лукашенка зрозумілі. "Очевидно, що частина українців симпатизує уявній стабільності Білорусі", — пояснив Сергій Солодкий.
Розпорошеність думок українців щодо зовнішньої політики — це не така вже й погана особливість. Принаймні, існує багатоманітність думок, що дуже вигідно вирізняє нас від інших країн пост-радянського простору, де панують авторитарні режими.