live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4
img
Ольга Лень 3 жовтня, 2016 понеділок

Андрій Рева: Через прозорий тариф усі олігархи вийшли з газової труби

Міністр соціальної політики Андрій Рева про справедливі субсидії, монетизацію пільг та те, чому він вважає себе соціал-демократом

Міністр соціальної політики Андрій Рева про справедливі субсидії, монетизацію пільг та те, чому він вважає себе соціал-демократом

Андрій Рева – міністр Гройсмана в уряді Гройсмана. Можливо, саме через нього діючий голова Кабміну так довго узгоджував свою команду. Зараз Андрій Рева – міністр соціальної політики України.

Шлях до посади головного по соцвиплатах був послідовним: нинішній міністр обіймав посаду керівника управління соцзахисту одного з районів Вінниці, а потім 10 років працював заступником Володимира Гройсмана у міськраді і опікувався саме соціальним комплексом проблем. З квітня цього року Андрій Рева знову в команді Гройсмана, от тільки політичний ріст підняв його до крісла міністра.

Те, що так багато часу провів у кабінеті чиновника, Андрій Рева вважає своїм плюсом, бо добре знає, як відбувається робота на місцях. І хоч на міністерській посаді лише півроку, наголошує, що є одним з авторів методики розрахунку субсидій на оплату комунальних послуг. А також брав участь у розробці нормативів споживання газу населенням в квартирах без лічильників.

Для себе виокремлює 5 основних завдань. Це – монетизація пільг, хоча ідею з переведенням соцвиплат гроші поки відклали на потім. Також міністр планує розробити програму ліквідації дефіциту пенсійного фонду, створити накопичувальну систему пенсійного забезпечення, змінити систему надання адресної допомоги та покращити систему надання адміністративних послуг.

Міністр соціальної політики за декларацією виглядає досить скромно: володіє лише чвертю квартири на 64 квадратних метри. Її показував вінницьким журналістам: трикімнатна в панельному будинку, а отже, Андрій Рева має добре знати від сусідів про те, що саме турбує людей і чого вони чекають від міністра соціальної політики.


Ваше міністерство – це міністерство, через яке насправді розподіляється найбільша частина державного бюджету. Якщо я не помиляюся,  260 мільярдів гривень. Це – величезна сума.

Наприклад, на армію у нас розподіляється удвічі менше. Освіта, охорона здоровя – це взагалі четверта і пята частини від цієї суми. Скажіть, Ви взагалі відчуваєте себе найвагомішим членом Кабміну?

Я відчуваю себе найвідповідальнішим членом Кабміну, тому що ті кошти, які держава виділяє на соціальну політику, повинні дійти  до адресата і зробити так, щоб люди, які потребують соціального захисту, їх отримати. А моя функція як міністра – забезпечити реалізацію державної політики через фінансування відповідних  державних програм з тим, щоб ті люди, які потребують соціального захисту, його отримали за будь-яких умов.

І незважаючи на  те, що сама система достатньо складна, багатоступенева, багаторівнева і включає в себе багато інших органів, таких як Пенсійний фонд, фонди соціального страхування, центри зайнятості, органи соціального захисту населення на місцях, але всі вони перебувають у межах впливу міністерства і  я як міністр соціальної політики відповідаю за їх роботу.

А Ви входите в вузьке коло, скажімо так, в Кабміні, яке найближче до премєра і приймає стратегічні рішення?

Стратегічні рішення в Кабміні приймає сам Кабмін. Прем’єр-міністр України спілкується з усіма членами уряду. Я не можу сказати, що я частіше його бачу, ніж інші члени уряду. Тим більше, що Міністерство соціальної політики не знаходиться на Грушевського, воно – на Еспланадній. Я буваю в Кабміні лиш тоді, коли в цьому є потреба. А в цілому я працюю в міністерстві.

До речі, Ви зараз у Києві, я так розумію, винаймаєте квартиру. А Ви знаєте, скільки Ви там платите комунальних послуг?

Комунальні послуги і договір оренди підписувала моя дружина.

Але, я сподіваюся, Ви – не з тих людей, яких утримує дружина?

Звичайно, ні. Все-таки більше я отримую. Вона в мене вчителька, ясно, що моя заробітна плата трошки більша, ніж у неї. І тому, відповідно, найбільше навантаження по витратах бюджету,  звичайно, несу я. Але це досить-таки значна сума, значні видатки. А куди діватися? Всі платять і ми платимо.

Субсидію не отримуєте?

Ні, субсидія нам не світить, тому що, відверто кажучи, навіть в умовах підвищення тарифів ми під цю програму не потрапимо. Вона працює, отримує зарплату, і я працюю. Нас тільки двоє, відповідно, ми не маємо права.

Взагалі соціальні виплати і пенсії займають, наскільки я розумію, 10 відсотків ВВП. Це – величезна частина ВВП, тому що більшим є тільки сільське господарство.

Начальник відділу соціальних виплат Міністерства фінансів, Андрій Рязанцев в інтервю "Дзеркалу тижня" розповідав, що під час верифікації соціальних виплат 60 мільярдів гривень від них може бути розподілено нецільовим чином. Чи реальна така цифра? Це – дуже багато. Це – цілий бюджет Міністерства охорони здоровя, якщо я не помиляюся.

Ви знаєте, найлегше рахувати гроші в чужій кишені. І найлегше говорити, що хтось десь якось неправильно витрачає кошти. Ми отримали від Міністерства фінансів у результаті верифікації інформацію на загальну суму 1 млрд. 700 млн. грн на сьогоднішній день. І під час перевірки всієї цієї інформації навіть цей 1 млрд. 700 млн. грн не підтвердився.

Тому говорити про такі цифри і звідки вони взялися, я думаю, треба в тих авторів, які так озвучували цю інформацію громадськості. Я як міністр соціальної політики хочу сказати, що, звичайно, не все так добре і не все так гладко. І ми знаємо, що періодично правоохоронні органи мають претензії в тому числі й до наших представників, але говорити про такі масштаби як 60 млрд. грн – для цього треба мати підставу. У мене таких підстав нема.

Я знаю, що нібито в Меморандумі МВФ верифікація соціальних виплат передбачається. Що це таке? Що це за собою потягне і який це матиме вигляд?

Я розумію так: верифікація повинна забезпечити перевірку достовірності інформації доходів громадян, які звертаються за соціальними виплатами.

Чи значить це, що громадяни в найближчому часі будуть змушені збирати якісь документи, переглядати все це?

Верифікація проводиться в автоматизованому режимі, тобто вони самі збирають інформацію. А потім, якщо у них з’являються питання, вони передають її нам для відпрацювання. Мова йде про органи пенсійного фонду, де вони обгрунтовують, перевіряють, чи нема там мертвих душ, померлих, кому платиться пенсія. Вони перевіряють соціальні виплати тощо.

Існують, звичайно, і проблеми комунікації з точки зору достовірності інформації, яку ми отримуємо. Дуже часто інформація, яку ми отримуємо, ніяк не впливає на соціальні виплати.

Наприклад, якщо неправильним був ідентифікаційний номер, тобто те, що ми називаємо індивідуальним податковим номером. Або, наприклад, паспорт був не той. Багато пенсіонерів років 20 отримують пенсію. У них в пенсійній справі він був, а потім загубився. Коли зробили новий, вони ж не повідомляють органи пенсійного фонду, що поміняли паспорт. Вони починають звірку, виявляється, у них не той паспорт. І багато-багато інших речей. Або, наприклад, вони знаходять банківські депозити у людей, а вони отримують субсидію.

Але ж Ви також казали, що банківський депозит – також підстава, щоб задуматися, чи треба цій людині давати субсидію.

В майбутньому.

Майбутнє – це коли? Через рік-два-три?

Майбутнє – це коли закінчиться опалювальний сезон і буде черговий перегляд субсидій.

До кінця зими нічого вже не буде мінятися?

Ми не міняємо правила гри під час самої гри. Тобто всі зміни в субсидійний процес повинні відбуватися до початку опалювального сезону. Коли уряд прийшов у квітні і по сьогоднішній день ми прийняли 4 постанови Кабінету міністрів, які регулювали систему субсидій.

І наступний такий крок, коли ми проаналізуємо ситуацію протягом опалювального сезону 2016-17 років, за підсумками, це теж буде десь квітень-травень наступного року. До того нічого кардинально ми міняти не будемо. По тій простій причині, що люди повинні звикнути до тих правил, які вони є, і ми повинні подивитися, наскільки вони ефективно діють.

Я вважаю, що дійсно, відсотки по депозитах, які люди отримують, потрібно враховувати в доходах громадян. На сьогоднішній день цього немає. Але я думаю, що це буде справедливо. І коли нам сьогодні в процесі верифікації кажуть, що ця людина має депозити, в неї відсотки, ця інформація на сьогоднішній день ніяк не впливає на факт призначення субсидії і на її розмір. Тому це інформація не є для нас цінною.

А що мається на увазі, коли кажуть, що мають монетизувати залишки субсидій? Це що, тим людям, які не використали весь обсяг, мають ще і доплатити?

Мова йде про те, що субсидія сьогодні призначається на соціальну норму. І ці соціальні нормативи дуже активно стимулюють людей економити енергоресурси. Раніше, до 2014 року, в нас існувала ситуація, при якій людині визначалася обов’язкова частка до платежу і протягом призначення субсидій ви повинні платити фіксовану суму.

Якщо ви споживали більше, у вас збільшувалася субсидія. Якщо ви споживали менше, у вас зменшувалася субсидія. І таким чином якщо ви економили, ви від цього зиску ніякого не отримували, тому що сума платежу у вас була одна і та ж сама.

Зараз ми поміняли систему, два роки тому. Тепер субсидія стабільна, а те, скільки ви платите, залежить від того, скільки ви споживаєте. Якщо ви споживаєте більше, мінус субсидія, ви платите залишок, споживаєте менше – платите менший залишок. І таким чином на сьогоднішній день ця система спонукає людей економити енергоресурси. Вона є більш раціональною, вона є більш правильною.

Але доплачувати не будуть?

Але коли він використав протягом зими ресурс, наприклад газу, на опалення власного помешкання, або електрику, якою користується на опалення, і в результаті того, що він спожив менше, ніж це визначено соціальною нормою, цю різницю пропонується йому виплатити як премію.

Моє запитання, можливо, не прямо до Вас як до міністра соціальної політики, але як до члена уряду. Коли йдеться про комунальні тарифи і, скажемо так, гостру реакцію людей на ці комунальні тарифи, в першу чергу люди реагують на те, що формування комунальних тарифів не зовсім прозоре.

І така загальна думка, що це просто відбувається перерозподіл з бюджету до тих монополістів, які завищують ці тарифи. Рівно як і завищені, Ви самі кажете: занадто великі норми споживання газу, занадто великі норми споживання інших ресурсів, які не відповідають нормальним нормам споживання.

Можливо зараз уже варто ставити питання про перегляд цих комунальних тарифів і принаймні чистоту їх створення?

Ви повторюєте один з тих міфів, які я розвінчив у Верховній Раді України. Я повторюся коротко. Коли ми говоримо про завищені соціальні нормативи, то ми повинні їх з чимось порівнювати.

Два роки тому на опалення одного квадратного метра помешкання передбачалося 11 кубічних метрів газу. От уявіть собі помешкання 100 квадратних метрів - 1100 кубічних метрів газу на місяць надається на опалення цього приміщення. І на цю суму надається субсидія або пільги.

Уявіть собі, що ще нема газового лічильника. Реально газу списують на цю квартиру 1100 кубічних метрів. А споживає він, наприклад, як за сьогоднішніми нормами, - 550, тобто удвічі менше. Тобто фізично газу використано менше, але відшкодування за 1100 кубів монополіст отримав. І плюс – отримав різницю в тарифах. Тепер той газ, який був не використаний і фізично залишився, його продають вдруге, уже за комерційною ціною. І отримують чистий прибуток.

Оцю схему ми припинили ще два роки тому, коли ввели соціальний норматив: з одинадцяти до семи кубічних метрів на квадратний метр площі зменшили, а в цьому році, коли уряд прийшов, із семи до п’яти з половиною. Таким чином соціальний норматив було приведено у відповідність з фактичним споживанням в середньому по країні нашими домогосподарствами.

Тому я не можу погодитися з тим, що тариф не прозорий, що він встановлений неправильно. Він не прозорий для того, хто дуже добре знає газову справу. Якщо ви подивитеся на всіх наших олігархів – усі вони вийшли з газової труби. І от вони прекрасно розуміють, що таке справжня ціна на газ.

І коли ми сьогодні дивимося на тариф, який є, вони прекрасно розуміють, що придертися до нього з точки зору економічної обгрунтованості нема як. Тому вони його називають непрозорим. Чому непрозорим? Ви не розумієте складових цього тарифу? Вони всі опубліковані, будь ласка, дивіться. Якщо вони вам не подобаються  - то інше питання.

Ви постійно наголошуєте на необхідності монетизації пільг. Уже навіть ішлося про те, що навіть у вересні разом з бюджетом мають бути внесені якісь законопроекти по цій монетизації. Потім ви сказали, що це має бути з Нового року. Що це? Дуже коротко можете пояснити, що, власне, це буде?

Коли Ви востаннє їздили в електричці?

Давно.

Ви бачите, в якому стані електрички. А чому вони в такому стані? Вони тому в такому стані, що вони практично перевозять пільговиків, людей, які мають право не платити, і через те, що їх возять, "Укрзалізниця" повинна платити. В результаті ці електрички розтрощені, розбиті, вони все гірші і гірші.

Наскільки я розумію, за це має платити бюджет. Це – прямий трансфер в залізницю.

Ви подивіться на міський пасажирський транспорт – у якому він стані.

Та ж сама історія…

Чому так? Тому що держава взяла на себе величезну кількість соціальних зобов’язань, які вона не виконує. З другого боку: якщо візьмете киянина-пільговика, він користується чотирма видами транспорту і не платить. А житель маленького містечка не користується жодним. Хоча має такі самі пільги. Як вийти з цієї ситуації?

Вихід дуже простий. Потрібно людям виплачувати компенсації – кожному пільговику, в рівній мірі, в залежності від кількості пільг і від його статусу.

А чи не збільшить це ще більші соціальні  виплати?

Ми рахували і показує, що якщо ми скорочуємо державні програми фінансування пільг і просто ці кошти беремо разом і виплачуємо кожному, то в принципі це буде приблизна сума, яка буде абсолютно справедливою для кожного учасника цієї програми.

Вона буде більша чи менша, ніж зараз є в бюджеті?

В бюджеті це буде приблизно та сама сума. Тобто вона не порве бюджет. Але, якщо сьогодні, наприклад, ці кошти, розподіляються нерівномірно: той, хто живе у великому місті, має більше преференцій, хто живе  в селі, майже нічого не має.

І коли це може бути?

Ми законопроект розробити і ми плануємо його до Нового року подати у Верховну Раду.

Я хочу сказати, що ми сьогодні ведемо активні перемовини з громадськими організаціями пільговиків – й інвалідів, і чорнобильців, і ветеранів війни – для того, щоб знайти порозуміння.

Тому що ми не хочемо, щоб це викликало якісь суспільні протести чи суспільне обурення. Ми ведемо дискусію. Ми звертаємося до громадянського суспільства. Ми пояснюємо, чому так потрібно зробити. Тому що по питанню монетизацїї пільг ми втратили 20 років. Це треба було робити ще 20 років тому.

Ви колись казали, що Ви не є політиком і навіть з цих міркувань не брали участі в Майдані у Вінниці, а зараз Ви фактично на цій позиції, що від Вас політично залежить, як далі буде доля уряду. Тому що власне від успіху Вашої роботи залежить, чи буде збурення, чи не буде суспільного збурення.

Я прошу звернути увагу на Вашу цитату: "Рівень розчарування у владі в суспільстві настільки високий, що діяти треба дуже швидко. Я сформулював би завдання так: або радикалізується влада, або до влади прийдуть радикали. Причому такі, на тлі яких Олег Ляшко здаватиметься ретроградом і консерватором". («Дзеркало тижня», 15 квітня 2015 року).

Чи готовий політик Рева до того, що йому доведеться гасити суспільне збурення? Тому що політики, популісти будуть їх підбурювати.

Коли уряд прийшов у квітні, всі сиділи і гадали: вибори будуть восени чи навесні. Сьогодні ніхто не говорить про вибори восени і не чути голосів про вибори на весну. Чому? Тому що з перших днів роботи уряду ми реально працювали зі структурами громадянського суспільства.

Найбільші серед яких є профспілки і організація роботодавців. Ми 4 місяці вели перемовини з ними і досягли угоди, підписавши генеральну угоду в серпні цього року. Це вперше було за 4 роки і  вперше в історії України вона була підписана на тристоронній основі. Це було дуже складно. Ми шукали компроміси, ми шукали консенсус, але ми розуміли одне: що ми приречені на те, щоб знайти вихід з тієї складної економічно-соціальної ситуації і побачити шляхи, куди ми рухаємося – напрямок руху.

Нам повірили профспілки, нам повірили роботодавці. Після цього ми сформулювали пріоритети бюджетної політики на 2017 рік, подали бюджетну резолюцію і зараз всі ті домовленості, яких ми досягли, втілені в проекті бюджету на 2017 рік.

Ви так дуже сміливо якось казали про те, що якщо відвязати зарплату від мінімального прожиткового рівня, то це дозволить підвищити її на 50 відсотків. Поясніть, будь ласка свою думку. Тому що всі розуміють, що 50 відсотків – це, насправді, багато.

Що в нас сьогодні відбувається? У нас є встановлений державою державний соціальний стандарт, прожитковий мінімум.

Який насправді нереальний. За ці гроші навіть мінімально прожити неможливо.

Встановлений державою, тобто законом встановлений, і є фактичний. І між ними існує розрив. До речі, він завжди існував. Як цей розрив потрібно було б в ідеалі ліквідувати? Існує державна соціальна гарантія у вигляді мінімальної заробітної плати. Це – гарантія в оплаті праці, що нижче цієї суми людина, яка працює, не повинна отримувати.

Але вона набагато менша рівня бідності.

Тепер що відбувається? Чому сьогодні мінімальна заробітна плата не виконує функції соціальної гарантії. Чому вона дорівнює прожитковому мінімуму? Тому що з гарантії в оплаті праці людей з невисокими доходами вона стала фактично гарантією оплати праці високопосадовців.

Сьогодні посадовий оклад судді Верховного Суду прив’язаний до мінімальних заробітних плат. Слідчого НАБУ – до мінімальної заробітної плати. Державних службовців – до  мінімальних заробітних плат. Рахункової палати – до мінімальної зарплати.

І коли ми піднімаємо, умовно кажучи, заробітну плату до 100 гривень, уявіть собі, наскільки піднімаються їхні заробітні плати.

І Ви відвязали це? Ця пропозиція є?

Так от. Для того, щоб підняти мінімальну заробітну плату, необхідно внести зміни в цілий ряд законодавчих актів, відв’язавши мінімальну заробітну плату.

Наскільки реально, що таке відбудеться найближчим часом?

Я думаю, що у Вас сумніву в тому, що це треба зробити, немає. В мене немає, в суспільстві немає і, я впевнений, що в депутатському корпусі – також.

А чи є у Вас аргументи, які переконають депутатський корпус аж настільки, що він реально проголосує. Ми ж розуміємо, що зараз буде розглядатися бюджет, там будуть якісь певні торги. Як Ви досягнете цього?

Ми ж не на базарі. Ми будемо вносити законопроект. Коли ми його погодимо, коли ми його параметри основні прорахуємо остаточно.

Я так розумію це треба робити під час бюджету. Ще рік не тягнути – занадто багато.

Звичайно, рік тягнути ніхто не збирається, Ми продали бюджет у відповідності із законом. Ми його подали на тих законодавчих засадах, на тій податковій базі, яка існує. Ми не закладали доходи, яких на сьогоднішній день немає.

І підходів, яких на сьогоднішній день законодавчо визначених немає, ми не закладали. Тому ми в бюджет подали. Тепер ми маємо можливість подавати інші законодавчі акти. В тому числі ті, про які Ви говорите.

Якщо їх Верховна Рада прийме до Нового року, нам доведеться переглядати показники бюджету, вносити туди зміни. Але це буде логічно. Вони вже тоді діють, і ми матимемо можливість коригувати той фінансовий документ, який ми подали.

Томи ми сьогодні діємо послідовно і покроково. Правильно діємо, методологічно правильно. Ми не чекаємо, коли у нас буде грудень, ялинка, і тоді вносити під ялинку бюджет, потім він, як човен у синьому морі – то виринав, то потопав, то його сховали, то його повернули, то щось написали, а після того, як два тижні написали, розбираємося, що ж ми там прийняли і що ми маємо публікувати.

А потім дивуємося, чому у нас так кінці з кінцями часто не сходяться. Тому що сам процес планування повинен бути чітким і зрозумілим. Він повинен бути правильно організованим. От сьогодні уряд бюджетний процес намагається організувати таким чином, щоб кожен знав, які в нас є доходи, які в нас є видатки, який у нас дефіцит і на що ми можемо розраховувати.

Фінансування пенсійного фонду – це перша стаття бюджету. Ви говорили про те, що за три роки Ви маєте намір довести пенсію до 3,5 тисячі гривень. Але тут виникає таке побоювання. Також відома цифра про те, що платять податки на пенсію порядка 10 мільйонів працюючих. І ці 10 мільйонів працюючих фінансують усю «соціалку», всі пенсії.

Тобто чи не вийде так, що, вносячи якісь нові соціальні гарантії, ви насправді збільшуєте кількість бідних, тому що тиснете на середній клас і це призведе до того, що виросте просто кількість тих людей, які сидять на соціальних гарантіях?

Отже, позиція перша. В проекті бюджету не передбачено збільшення податкових ставок. До речі, це вперше. Ми не плануємо збільшувати ставки оподаткування. Тобто та система, яка на сьогоднішній день є, і той рівень оподаткування, який є, він стабільний. Уряд не ставить перед собою завдання міняти ставки. Це – дуже важливі моменти.

Позиція номер два. Ми не плануємо повертати все назад. Ми розуміємо, що та соціально-економічна ситуація, яка склалася, потребує інших підходів до її вирішення. Один з варіантів  її вирішення, про який я вже Вам казав, це відв’язування мінімальної заробітної плати від прожиткового мінімуму.

При зростанні мінімальної заробітної плати зростає світла частина зарплати в секторі небюджетному, тому що сьогодні багато підприємців реально зарплату платять трошки іншу, ніж ту, яку показують. Вони платять на сьогоднішній день фактично чотирьом мільйонам людей з десяти, про які Ви говорите, мінімальну заробітну плату. І саме з неї платять податок.

Якщо піднімається мінімальна заробітна плата, частина світлої зарплати стає більшою. Відповідно більша частина доходів іде до бюджету.

По ЄСВ. Коли ми в минулому році знижували з 38-ми до 22-х, логічно було б поставити запитання: значить, потрібно було розширити базу платників.

Ну і як Ви це збираєтеся робити?

Є величезна кількість груп населення, які не платять ЄСВ і мають на це право. Наприклад, приватні нотаріуси.

Так Ви будете просто ліквідовувати це?

Ми будемо просто закривати дірки. До речі, це має дуже просту назву – детінізація. І коли ми сьогодні говоримо, що 40 відсотків економіки знаходиться в тіні, а зростання на наступний рік – лише 3 відсотки, то погодьтеся, що навіть на 10 відсотків скорочення тіньової економіки дасть ефект на наступний рік більший, ніж зростання самої економіки. Тому уряд на цьому етапі велику увагу буде приділяти заходам з детінізації.

Ви, можливо, не політик, але політично яких Ви поглядів дотримуєтеся – більш ліберальних, аби збільшити кількість працюючих? Чи соціалістичних, тобто треба більше розподіляти через бюджет і таким чином піднімати економіку чи ще щось?

Якщо відверто, я не давав оцінку своїм поглядам останнім часом, але якщо підходити, то в мене все-таки більш соціал-демократичні погляди. Тобто ми повинні збалансовану мати систему. З одного боку – давати людям заробляти кошти, тим, хто може це зробити, і ми повинні підтримувати тих, хто неспроможний сам працювати.

Ми розподіляємо те, чого немає?

Сьогодні в нас проблема в іншому. Поставте себе на місце людини, яка перебуває в центрі зайнятості. Якщо їй сьогодні допомога з безробіття виплачується прожитковий мінімум, а прожитковий мінімум дорівнює мінімальній заробітній платі, як ви можете знайти аргументи, щоб він пішов працювати на мінімальну заробітну плату. Він сидячи отримує те, що йому потрібно отримувати.

Я про це й кажу: не може мінімальна заробітна плата бути менша, ніж людина отримує допомоги.

Так. Тому коли ми говоримо про перший крок, який би стимулював людей виходити із «соціала» і йти працювати, це повинен виникнути розрив між прожитковим мінімумом і мінімальною зарплатою.

Якщо, умовно кажучи, вона стає вдвічі вища, ви задумаєтеся над тим, чи сидіти далі, чи йти працювати. Якщо вона стає втричі вищою, у вас з’являються аргументи йти працювати.

І коли це станеться – хоча б удвічі вищою?

Ви ставите запитання міністру соціальної політики. Погодьтеся, що для того, щоб сказати Вам точний термін, міністр соціальної політики повинен обов’язково мати згоду міністра фінансів і міністра економіки як мінімум.

Запитати думку, як мінімум, голови Державної фіскальної служби, запитати думку, я думаю, по-перше, об’єднань підприємців, профспілок і багато інших. Тому, роблячи якісь кроки вперед, ми повинні не забувати, що ми всі свої кроки повинні погоджувати із суспільством і отримувати консенсус при вирішенні тих чи інших питань.

новини партнерів

18 січня, 2020 субота

18 січня, 2020 субота

17 січня, 2020 п'ятниця

Відео

Введіть слово, щоб почати