Незабаром стартує ваш новий правий політичний проект. А чим він буде відрізнятися від вже наявних і відіграних, йдеться, наприклад, про УНА-УНСО чи про ВО "Свобода"?
Ми ведемо мову про рух, не розраховуючи на державну чи на сучасну систему у тому числі політичну. Ми ведемо мову про створення своєї власної системи як повноцінного конкурента сучасної.
Ми ведемо мову про партію, яка буде опиратися не на телевізійні ефіри і білборди. Ми ведемо мову про партію, яка буде опиратися на реальний актив. І це нас в корені відрізняє від будь-якої партії націоналістичної чи ні. І це вже зараз фактично існує.
А хто у цьому активі із конкретних відомих знакових фігур?
А кого б ви хотіли?
Ну, Ірина Фаріон.
Чи Ірина Білик, або відомий якийсь спортсмен і так далі. Нам багато політтехнологів казали, що спочатку треба набрати лінійку впізнаваних облич, що повинні бути співак, спортсменка, обов’язково п’ятеро відомих політиків, які змінили сім партій, але прийшли до розуміння української національної ідеї і так далі.
Ми з самого початку відмовлялися від такого кадрового підбору. Тобто ви побачите обличчя молодих хлопців, дівчат, волонтерів, вчорашніх військовиків, студентів, деяких викладачів вищих навчальних закладів. Але якщо ви сподіваєтесь побачити серед нас вчорашніх політиків, то ні.
А от ви? Ви вчорашній і сьогоднішній політик.
І навіть я не є політиком, хоча я справді депутат Верховної Ради. Всі чудово знають, як я став депутатом Верховної Ради - я отримав цей мандат тільки для одного, аби мати хоч якісь важелі впливу на цю владу, щоб допомагати фронту.
На той момент це було для мене і для країни однозначно ключове питання, і для цього потрібен був хоч якийсь мандат. Тому що жодного бажання у будь-якої влади, в тому числі військової, допомагати фронту та міняти ситуацію не було. Що стосується Верховної Ради – це глибоко системна річ.
Неважливо, це опозиція у Верховній Раді чи коаліція, чи вчорашня коаліція, а сьогоднішня опозиція (чи завтра знову ця партія опиниться в коаліції, в нас є і такі приклади) - нема ніякої різниці. Це система.
Це системна помилка? Це системний збій такий чи про що йдеться?
Це система, яка сформувалася в пізньорадянські і пострадянські часи. Вона за своєю суттю є відверто антиукраїнською.
Питання не в її мові чи в розумінні нашої історичної спадщини - питання у тому, що вона фізично, в прямому сенсі слова, знищує Україну як рак чи якийсь паразит. І Рада є частиною цієї системи. Тому працювати в ній у такому складі відверто кажучи нема сенсу.
Сотник Парасюк за вами піде? Він прославився кількома акціями "прямої дії". Я не знаю чи це піар чи не піар, але сотник Парасюк в такий спосіб привертає увагу до себе і до наявних проблем. Ми пам’ятаємо, що було з Вілкулом, то, можливо, вам варто зібрати парасюків Верховної Ради навколо себе?
Я не певен, що ця енергія настільки ефективна, наскільки ефектна. Умовно кажучи, я звик не до заяв і не до яскравих шоу, я звик до реальних справ.
Я можу показати конкретні і реальні справи, які стоять за мною, за "Азовом", як військовим підрозділом. Абсолютно точно так само зараз це Азовський молодіжний рух. В нас є купа перемог, реальних. Абсолютно невіртуальних.
Що стосується Володі Парасюка, я з ним ніколи не розмовляв, але якщо людина світоглядно поділяє наші ідеологеми і готова над цим працювати день і ніч, ну чому б і ні.
А Ярош? Теж правий, теж радикал, теж не остання людина у націоналістичній обороні України?
Радикал у нас Ляшко, тому давайте радикалізм і феєрверки залишимо Ляшку. Що стосується Дмитра Яроша, ну, він займається якимись своїми справами. І тут я нічого не можу сказати. Їм краще розібратися у своїх внутрішніх справах.
Просто всі покладали безліч сподівань і надій на Яроша, на Парасюка, на вас, на Тетерука, на багатьох інших достойних людей. Ми всі думали, що, можливо, вони зберуться в кулак, навіть якщо їх буде некритична більшість, і в якийсь спосіб зроблять так, щоб Льовочкін не диригував певними процесами у парламенті і у виконавчій владі.
Тут мова йде про чотирьох, п’ятьох, шістьох людей. А говорити про те, на що сподівалася Україна, можна подивившись на партії і фракції, представлені у парламенті. Люди голосували, і це були їх сподівання.
Поки Україна не повірила, не побачила, не проголосувала і поки не провела у ту ж Раду справді національну нову політичну силу, все це буде цирк.
Ну, наприклад, якщо я буду бігати раз на тиждень в Раду, щоби бити Льовочкіна, то Льовочкін перестане ходити на засідання. Але це ніяк не змінить ситуацію, будуть голосувати його карткою, а диригувати він буде в якомусь готелі, або в есемесках у "телеграмі" або"вотсапі". Це щось змінить!? Апріорі нічого.
Ну от зараз додавлять "Інтер" умовно кажучи, але він нікуди не зникне, тому що його "підхоплять". Він не буде проросійським, а стане пропрезидентським, як варіант. Льовочкін домовиться з АП, з коаліцією, з якоюсь групою владних, і той же "Інтер" залишиться.
Чи є Льовочкін єдиним ворогом України у Раді? Колективний льовочкін не є основною, як на мене, ворожою силою, є націоналістичні сили, чиї міністри здавали без жодного пострілу Крим. І от хто більш небезпечний в тому плані для України?!
Повністю вся система - "птєнци гнізда Кучмова". Це потім вони поділилися на "помаранчевих", на "блакитних" і так далі. Це в 2004 прийшло. Але ніколи не переривалися внутрішні зв’язки, вони ніколи не переставали відчувати себе людьми одного кола розмовляючи на одній мові, а ця мова називається - гроші.
Ми розуміємо, що незабаром в той чи інший спосіб буде вирішуватися питання Мінських угод. Дуже багато людей їх обґрунтовано критикує, але угоди були підписані.
Всі розмови про те, що ми підписали, що хтось нас за це покарає і так далі - на користь бідних. Це абсурд! Також всі розмови про безальтернативність Мінських домовленостей абсолютний абсурд.
Це найбільш невигідний формат перемовин. Найбільш невигідний. Тому що і Франція, і Німеччина - це найслабкіші з точки зору проросійської позиції, - країни Західного світу. І саме їх ми обрали. А може не ми обрали.
Не ми обрали.
А може наш партнер по футболу в Кремлі обрав, власне кажучи, переговорників, які його влаштовували. Тобто зі всього Заходу його не влаштовував ніхто. Але хтось повинен був говорити. Його влаштовували ці дві країни.
Для нього були небезпечні Британія і Сполучені Штати Америки: країни потужні у військовому і геополітичному плані, які якраз займали різко антиросійську і досить чітко проукраїнську позицію. Їх нема у перемовинах.
Вибачте, скільки разів з 5 вересня 2014 року, коли було підписано "1-й Мінськ", скільки разів він порушувався тією стороною?! Мова йде про сотню порушень! Аргументація можлива така: "ми підписали так, а бачите, що тут написано, а це порушено і це по суті перекреслює наш підпис під Мінськими домовленостями".
Вийти з цього формату і ввести в інший формат, - отут хай би президент себе проявив, бо він вважається генієм зовнішньої політичної діяльності. Вийти з наявного Мінського формату і ввести в переговори наприклад Сполучені Штати і Британію і продовжувати вже розмови.
І тиск на Кремль тоді буде в рази більший. В разі збереження старого формату, нехай бодай Німеччина і Франція визначаться як гаранти.
Верховна Рада грає в гру Порошенка і Адміністрації президента в Мінському форматі!?
В Верховній Раді в нас є коаліція? Є. Правильно. До того ж крім коаліції зараз йде активне приборкання "Самопомочі", йдуть перемовини активні з Ляшком про вступ у коаліцію, є ручні "Відродження" і "Наш Край". Але їх не можна, бодай для президента це не гарно виглядатиме, включити у коаліцію.
"Невдобно", як то кажуть.
І врешті решт, в питаннях "Мінська" будуть аплодувати підтримувати і давати стовідсоткову явку той же "Опозиційний блок". Тож, чи буде грати Верховна Рада у "Мінськ"? Буде безумовно. Тому що вона контрольована АП. Ну, пам’ятаєте для Януковича саміт…
…Вільнюський саміт став лопатою, якою він почав викопувати собі політичну могилу.
Став початком кінця. Я думаю, що справді, безумовно зараз не найкращий час для революцій і так далі. Але я думаю, що якщо все таки владі не вистачить розуму розуміти, як це буде сприйматися пасіонарною частиною населення, це може теж стати початком кінця.