Коли в Росії заарештували (або доречніше сказати прямо - викрали) українського журналіста Романа Сущенка, багатьох наших співгромадян це здивувало. Їх можна зрозуміти: РФ раніше викрадала українців, в основному, на окупованих територіях. У Донбасі, в Криму. А ось щоб так взяти і упакувати цивільного.
Так, можна привітати РФ з переходом на новий рівень державного тероризму. Тепер беруть заручників прямо в аеропортах, як досвідчені бойовики.
З цієї зміни тактики можна зробити два висновки. Практичний і теоретичний.
Висновок практичний: не варто їздити в Росію, як мінімум, до зміни режиму в ній. Чи є ви експертом, бажаючим "донести до росіян правду", виступивши на їхньому телебаченні і вислухавши хамство ведучих. Чи журналістом, який їде по роботі, чи просто сезонним робітником - не варто. Тепер там цілком офіційно захоплюють заручників.
Наші консульства і так перевантажені визволенням вже викрадених співвітчизників - не додавайте шановним людям роботи.
Висновок теоретичний: після того, як керівництво РФ на весь світ звинуватили в тероризмі - одне на одного наклалися знищення гумконвоя в Сирії і звіт по збитому "Боїнгу" - керівництво РФ вирішило відповідати високому званню.
Раз вже терористи - будемо викрадати людей. І шантажувати весь світ скасуванням утилізації плутонію.
Остання заява Путіна з вимогою від США вивести війська з країн Східної Європи, скасувати всі санкції проти РФ і ще й заплатити грошей за збитки, дуже добре лягає в цю загальну канву. І навіть відкриває нам, що ж у нього насправді в голові.
У цих вимогах, в їх нахабстві та абсурдності, є своя логіка. Це логіка навіть не бандита, а "гопника" на районі, де єдиний шанс змусити з собою рахуватися - постійно підвищувати ставку, загострюючи потенційний градус конфлікту.
Розрахунок іде на те, що в якийсь момент противник відступить зі словами "так ну (залишимо), він якийсь (ненормальний)". Здасться і поступиться - мовляв, краще так, ніж зв'язуватися з хворим і ризикувати.
Але є деякі ознаки, які дозволяють припустити: з точки зору самого "гопника", що справи у нього йдуть не дуже. Блефуючи, потрібно виглядати чітко і зухвало.
А як виглядати чітко і зухвало, якщо сам два роки розповідав, що санкції не страшні і навіть корисні, а тепер з бухти-барахти - скасовувати, а не те як розійдуся! Непослідовно. Не по-пацанськи.
І господар Кремля це розуміє. Раз пішов на таке - значить, сам бачить в ситуації, що склалася, загрозу для себе.
Та й характер загрози свідчить: положення було надзвичайно важке. Ядерний шантаж - передостанній козир, в сучасному світі таким захоплюється хіба що КНДР. Далі вже хіба що прямим оголошенням війни лякати.
У той же час у зовнішній політиці Путін максимально загострює - на словах - відповідаючи на критику погрозами. Важливо, втім, розуміти, що обіцяти - не означає одружитися, а загрози хороші лише доти, доки їх не доводиться застосовувати на ділі з великим збитком для себе.
Але важливо не забувати і про внутрішній ефект. Своїм демаршем Путін заявив власним громадянам: переходимо в режим обложеної фортеці. Кругом знову вороги. А значить, пояси знову доведеться затягнути, а будь-яка критика знову вважається зрадою.
І карається за законами воєнного часу.