Як Лещенко бреше, підігруючи агресору

Юрист Юрій Крайняк на прохання Еспресо перевірив заяву нардепа Сергія Лещенка про те, що заборона російських гастролерів є "корупційною, рейдерською схемою"

Під час розгляду законопроекту №4303 (так званий закон про заборону російських гастролерів) народний депутат Лещенко досить емоційно виступив на захист співачки Валерії виступати в Україні.

Безпосередньо у виступі депутата не було жодних фактів, проте цих емоцій виявилось досить щоб проект завалити. Згодом на своїй сторінці facebook депутат оприлюднив три пункти, які мали б довести неможливість прийняття такого закону.

Ми вирішили перевірити ці твердження, та порівняти їх з тим, що дійсно написано в законопроекті.

1. Чи дійсно законопроект передбачає, що "усі вороги Путіна - Єфремов, Биков, Ахеджакова тощо - мають письмово розписатися в державній зраді Росії"?

Насправді ні. Законопроект хоч і передбачає, що всі громадяни країни-агресора перед проведенням гастролей в Україні мали б підписувати заяву про засудження окупації Криму, але в тому є певні виключення.

Зокрема, закон не зобов’язує писати такі заяви тим артистам, які "неодноразово публічно засуджували окупацію території України державою агресором, про що є відповідні публікації в засобах масової інформації" (стаття 5 Закону про гастрольні заходи в редакції законопроекту).

Тому всі ті артисти, яких народний депутат назвав "ворогами Путіна", і іменем яких завалювався законопроект (Єфремов, Биков, Ахеджакова), не мали б особливих обмежень у гастролях Україною.

Очевидно, що перший пункт звинувачень народного депутата є в значній мірі надуманим.

2. Чи дійсно закон допускає можливість отримання хабарів "на непрозорих схемах видачі прокатних свідоцтв, та можливість Нацради позбавляти ліцензії за невизначені чітко порушення"?

В принципі вже по цій фразі можна судити, чи читав народний депутат законопроект, який завалив. Законопроект взагалі не передбачає видачі прокатних свідоцтв.

Законом передбачається видача свідоцтв на проведення гастрольних заходів, що проводяться громадянами держави-агресора.

Проте, законопроект взагалі не встановлює жодних схем видачі цих гастрольних заходів, в тому числі "непрозорих". Проектом передбачено, що порядок видачі свідоцтв визначається Кабміном (стаття 6 Закону про гастрольні заходи в редакції законопроекту).

Що стосується "можливості Нацради позбавляти ліцензії". За проектом пропонується обов’язкове ліцензування ретрансляції російських телеканалів в українських кабельних мережах. А також встановлюються жорсткі умови, за яких російський канал може бути позбавлений такої ліцензії.

Аналогічні дії вже більш ніж два роки здійснює Нацрада, і в принципі нічого нового в тому немає. Всі підстави анулювання такої ліцензії вичерпно визначені в новій статті 42-1 Закону про телебачення і радіомовлення, і є певні сумніви, що нардеп дочитав до цього пункту.

В будь-якому випадку, в законопроекті немає жодних "непрозорих" схем, і нардеп не зумів назвати жодної з них.

3. Чи були маніпуляції на рівні спікера Верховної Ради Парубія, внаслідок яких проект потрапив до Комітету культури, замість Комітету свободи слова?

Тут складно щось коментувати. Законопроект зареєстрований 25 березня 2016 року, тоді як Парубій став спікером лише 14 квітня.

Окрім того, законопроект пропонував внести зміни до законів про культуру, про гастрольні заходи, про театри і театральну справу, про кінематографію. Профільним комітетом для таких законопроектів є Комітет культури.

Іншими словами, в даному випадку ні про яку змову "зі спікером Парубієм" речі бути не могло. Тобто, і тут народний депутат сказав неправду.