Підсилення з "Мілану"
Призначення головним тренером збірної України Андрія Шевченко багато хто зустрів зі скепсисом. Володар "Золотого мяча-2004" зробив видатну ігрову кар'єру, але зовсім не мав досвіду самостійної тренерської роботи. Тай взагалі перед тим, як отримати посаду лише півроку попрацював асистентом Михайла Фоменка у національній команді, яка з тріском провалилася на Євро-2016.
Але Шевченко почав одразу приємно дивувати і примусив скептиків переглянути ставлення. Першим його цікавим кроком було запрошення авторитетних іноземних помічників. Асистентами українця стали італійці Мауро Тассотті та Андреа Малдера, які багато років пропрацювали у італійському "Мілані", де свої кращі роки кар'єри провів й Шевченко.
Андрій Шевченко, Мауро Тассотті, Андреа Малдера та Рауль Ріанчо (зліва - направо)
Також тренерський штаб підсилив іспанець Рауль Ріанчо, який раніше був у "Динамо" асистентом Сергія Реброва та допоміг киянам двічі поспіль – у 2015 та 2016 роках стати чемпіонами України. А воротарів нашої національної команди тепер готує інший іспанець – екс-тренер голкіперів мадридського "Реалу" Педро Харо, який відомий по роботі у "Дніпрі", коли його очолював його співвітчизник Хуанде Рамос.
Така надзвичайно потужна команда значно збільшила шанси Шевченка на успіх на чолі збірної України.
Ставка на молодь
Олександр Зінченко (справа)
Шевченко одразу взявся за вирішення головної проблеми збірної України, яка була давно на часі, – зміни поколінь. Багатьом гравцям, які складали основу команди у попередніх відбіркових циклах – до чемпіонату світу 2014 року та Євро-2016, вже перевалило за 30 років.
Тож тренер посадив на лаву запасних правого захисника 31-річного правого захисника Артема Федецького та капітана команди – 33-річного опорного хавбека Руслана Ротаня.
Попрощався з збірною рекордсмен за кількістю матчів у її складі 37-річний півзахисник Анатолій Тимощук, на рахунку якого 144 гри за національну команду. Напевне більше не з'явиться у складі і його ровесник – лівий оборонець В'ячеслав Шевчук, який пропустив початок цього відбору через травму.
Натомість Шевченко залучив до основи багатьох молодих футболістів. Шевчука на лівому фланзі захисту вдало замінив 21-річний Едуард Соболь.
На протилежному фланзі непогано виглядає 25-річний Богдан Бутко. В середній лінії основними стали 19-річний Олександр Зінченко та 20-річний Віктор Коваленко. А на гру з Туреччиною виклик отримав 18-річний динамівець Віктор Циганков, який став головним героєм "Динамо" у вересні, але не зміг дебютувати у збірній через пошкодження.
Сміливі експерименти
Зарекомендував себе Шевченко і як сміливий експериментатор. У стартовій грі відбіркового турніру чемпіонату Європи проти Ісландії у Києві тренер не лише не побоявся довірити місце у складі молоді.
Він несподівано перепрофілював номінального центрального півзахисника Коваленка на форварда, спробувавши таким чином вирішити проблему відсутності у більшості "чистих" нападників – Арттема Кравця, Романа Зозулі, Євгена Селезньова – належної ігрової практики у клубах.
Хоча Коваленко почувався на незвичній позиції не зовсім добре, Шевченко констатував, що із поставленим завданням футболіст загалом впорався і в майбутньому цей досвід може стати команді у нагоді.
Віктор Коваленко (справа)
Миттєво Шевченко зреагував і на покращення форми одного зі загаданих форвардів. Варто було Кравцю двічі забити у чемпіонаті Іспанії за "Гранаду", як він отримав шанс у збірній і вийшов в основі на гру проти Туреччини. Довіру футболіст виправдав сповна і відзначився заробленим пенальті та голом у ворота суперника.
Довелося тренеру шукати оптимальне поєднання і центрі захисту, де через травми по черзі випадали обидва футболіста, які при Фоменку були основними – Євген Хачеріді та Ярослав Ракицький. У підсумку проти Ісландії грав дует Кучер-Ракицький, а проти Туреччини діяли Кучер та Іван Ордець, для якого цей матч був усього третім у національній команді.
Кінець стражданням
Артем Кравець (справа)
"Свіжа кров" пішла збірній України на користь. В обох відбіркових матчах збірна України, діяла набагато сміливіше, ніж при попередньому тренері, створювала моменти біля воріт суперника та забивала голи, яких українські вболівальники так і не дочекалися від команди у фінальній частині Євро-2016.
Найголовніше ж – збірна України знову почала грати у футбол, а не страждати на полі. І нехай юнацький запал наших гравців поки подекуди призводить до провалів, які можуть обернутися поразками.
Проте варто й відзначити, що українці завдяки тому ж запалу цілком могли завершити матчі проти Ісландії (1:1) та Туреччини (2:2) на свою користь. Але у грі з ісландцями Євген Коноплянка наприкінці матчу за нічийного рахунку не реалізував пенальті, а у зустрічі з турками Артем Кравець у першому таймі за рахунку 2:0 на нашу користь не реалізував надзвичайно вигідний момент, коли ще один гол міг би "поховати" турків.
Команда на перспективу
Тож Шевченку та його асистентам ще є над чим працювати, а оновленій збірній ще тільки належить набити усі потрібні синці. Тому перед збірною України зараз вголос ніхто не ставить завдання неодмінно потрапити до фінальної частини чемпіонату світу.
Тим більше, що він має відбутися у Росії, куди наша команда з великою долею вірогідності відмовиться їхати та бойкотує турнір. Та й відбіркова група дісталася українцям непередбачувана – з приблизно рівними за силами Ісландією, Туреччиною, Хорватією та непоступливими Фінляндією та Косово.
Тож Шевченку належить просто побудувати нову збірну на більш віддалену перспективу – зробити таку команду, яка буде серйозною бойовою одиницею на Євро-2020.
А якщо вдасться досягти результату вже зараз – тим краще. Тоді уже слово залишиться за Федерацією футболу України – чи їхати у 2018 році у лігво ворога та там доводити свою силу, чи гордо від здобутої путівки на чемпіонат світу відмовитися.