В українському прокаті стартував документальний фільм російської режисерки Зосі Родкевич "Мій друг Борис Нємцов". Демонстрація картини, знятої в ко-продукції Росії та Естонії, проходитиме до 18 жовтня у Києві, Харкові, Львові, Одесі та Запоріжжі.
Фільм вже отримав Гран-прі Краківського документального кінофестивалю та Спеціальну згадку Одеського МКФ. У фільмі Зося Родкевич наближується до Нємцова впритул, тож глядачі мають змогу побачити його простою людиною зі своїми недоліками та перевагами.
У день прем'єри в Києві Еспресо.TV вдалося поспілкуватися з Зосею Родкевич.
Зося, коли дивишся ваш фільм, здається, що теж знав цю людину...
Я цього і прагнула. Тому і назвала фільм саме так, бо це його основна лінія. Я хотіла, щоб було саме таке відчуття.
Спершу це був проект "Срок" (фільм про російських лідерів протестів, що розпочались після виборів президента в березні 2012-го, - ред.) режисерів-документалістів Павла Костомарова, Олександра Расторгуєва та журналіста Олексія Пивоварова. Ми створювали та викладали онлайн короткі фільми, переважно, політичні. Вони користувалися популярністю.
Головні герої "Сроку" – Ілля Яшин та Ксенія Собчак. У них саме був роман. І у фільмі цей роман показаний на тлі революції. Думаю, цікаво подивитись.
Спочатку Костомаров, Расторгуєв та Пивоваров знімали самі, потім стали залучати режисерів-документалістів. Так у проект покликали мене і закріпили за Нємцовим.
Я знімала його довго, більше, ніж було потрібно, бо мені було цікаво. Я розраховувала, що це потрапить до повнометражного фільму "Срок", але цей матеріал не взяли.
Мені було дуже шкода невикористаний матеріал, тож Расторгуєв запропонував, навіть натиснув на мене, створити фільм. Я взялась за нього, навіть ще не будучи впевненою, що вийде ціле кіно. І поки я переглядала матеріал, сталося вбивство, і я зрозуміла, що зробити цей фільм – мій обов'язок.
Кадр з фільму
Вбивство стало переломним моментом і для самого фільму. Як він змінився через це?
Я думала, що це буде короткий півгодинний фільм, і ці півгодини я буду показувати ярославську історію виборів. Планувала, що це буде комедія про те, як взагалі роблять вибори в Росії: є Нємцов, і його, як весільного генерала, возять по бабусям. Я бачила в цьому комедію.
Звісно, у результаті я залишила ті ж фрагменти, які планувала брати і раніше. Але тепер я більше підкреслювала саме його передчуття, робила акценти на тому, що після вбивства глядачеві бачиться по-іншому.
Наприклад, тепер глядачі кажуть, що страшно дивитися на сплячого Нємцова, тому що ти думаєш, як він лежав у труні. Відповідно більше акценту стало на таких речах.
Коли сталося вбивство, я навіть ще не складала чорнову версію, а тільки проглядала відзняте. Зараз складно припускати, як би було, адже я навіть не почала монтаж до того моменту.
На початку фільму з'являється титр, у якому ви кажете, що спершу Нємцов вам не подобався. Чому потім думка змінилась?
Це сталося через особисте знайомство. До того у мене був образ з телевізора. Коли ти не знаєш людину, у тебе є про неї якесь уявлення. І моє складалося з того, що я знала: що він у 90-і був губернатором, що він самозакоханий чоловік, який всім роздає свої книжки. Мені, взагалі, з людьми в костюмах не хочеться мати нічого спільного. Тому таке ставлення і було.
На той момент моя робота була пов'язана з політикою. А мені дуже мало, та практично ніхто з політиків не приємний. Але я звикла йти та добувати щось кінематографічне з людей, які мені не дуже подобаються.
Зйомки тривали довго. Як це відбувалося? Щодня?
Ні. Ми працювали за принципом новин. Коли був мітинг, я зустрічалася з ним заздалегідь, знімала до, потім підчас мітингу і після. А якщо це якась поїздка, часто він сам дзвонив і питав, чи мені цікаво, і ми їхали. Але між цими подіями був великий проміжок часу, могло і два місяці минути.
Як Нємцов погодився на таку тривалу і досить приватну зйомку? У фільмі багато побутових моментів.
Нємцов бачив "Срок", для якого його спочатку знімали. Матеріал йому дуже сподобався, тому він сильно нам довіряв.
Він розумів, чому я знімаю певні речі. Він бачив, що моя робота відрізняється від телевізійної зйомки, коли його просять щось штучно наговорити, пройтись. Я нічого не просила зробити, а просто спостерігала за його життям. Довіра створила такий стиль.
Інша справа, що я не знаю, яким він хотів бачити фінальний продукт. Думаю більш консервативної, класичної форми.
Які найяскравіші його риси ви помітили? Яким він вам здався?
Не можна не зауважити, що як для російського опозиційного політика він був абсолютно відкритий, без дистанції, допускав скрізь і дозволяв знімати все. Такої людини я більше не знаю.
Ви, можливо, помітили, що у мене все знято знизу. Він значно вищий за мене. Тож, він такий високий качок.
І ще він дуже весела людина.
Кадр з фільму
Ви говорили, що довелося багато вирізати підчас монтажу. Які моменти ви не включили до фільму?
Багато чого я вирізала просто через хронометраж. І чого мені конкретно шкода - це серйозних політичних монологів. Там були такі дуже важливі і цікаві речі, які він розповідав: про особисті стосунки з Путіним, про розслідування "Норд-Осту".
Але мені не хотілося, щоб фільм провисав. Тому вибираючи між людськими епізодами, де він, скажімо, їсть, і між політичними монологами, я робила вибір був на користь перших.
Проект "Срок" перетворився потім на проект "Реальність" і зараз є на YouTube. Тому, на щастя, є можливість подивитися ці епізоди, які найбільше було шкода, у відкритому доступі. Це не така серйозна втрата, вони не викинуті взагалі і не лежать в кошику.
Так, ми дійсно подружилися і дзвонили один одному. Я ділилася з ним чимось, він давав мені поради зі свого життя.
Чи не відчуваєте ви в Росії небезпеку через фільм?
Особистого тиску на мене не було, при тому, що це не перший мій політичний фільм. У мене все певною мірою пов'язане з активістською діяльністю. Поки все безпечно.
А немає страху?
Особистого страху в мене немає. У мене є великі переживання за долю своєї країни, адже поки все лише поглиблюється і погіршується. Найчастіше мені соромно за свою державу, і це неприємне відчуття. Хочеться говорити про "світле майбутнє", але ніякого світлого майбутнього попереду поки що не майорить.
Кадр з фільму
Як думаєте, поки він був живий, було більше надій?
Мені здається, з його смертю відбувся певний переворот в умах. Люди стали героїзувати Нємцова набагато більше, ніж він був насправді. Звісно, він мав політичну вагу, величезний досвід, але він був одним з лідерів, а не єдиний. І не найнебезпечніший.
Це був не головний ворог Путіна, щоб його вбивати. І це вбивство ще й тому таке жорстоке, що ця людина абсолютно нічого такого не зробила, за що її треба було вбивати.
Ваш фільм показували в Росії. Як люди сприймають його?
У Росії дуже люблять цей фільм і, на щастя, всі спочатку сміються. Це означає, що фільм влучає.