Дорожня карта в нікуди. Навіщо Путіну нові друзі України в Європі

Путін очікує зміни керівників країн Заходу і сподівається отримати більш зручних партнерів для переговорів на вищому рівні. Москва і надалі прагне вирішувати долю України без її участі

Розглядаючи конфлікт на Донбасі та перспективи його врегулювання, не варто забувати, що його ініціатором була Росія, яка володіє потужним пропагандистським ресурсом. З огляду на цей факт варто проаналізувати перспективи її медійної активності після зустрічі Нормандської четвірки в Берліні.

Не будучи прихильником конспірологічних теорій про прямий зв’язок смерті Арсена Павлова (Мотороли) та зустрічі в Берліні Нормандської четвірки, хочу звернути увагу на внутрішній зв’язок між ними.  Для сучасної Росії ці обидві події – актуальні приводи, аби спробувати вчергове нав’язати світові власне бачення конфлікту на Донбасі та перспектив його завершення.

Каталізатором цієї активності став звіт міжнародної комісії про обставини загибелі рейсу МН17. Той факт, що Росію не назвали на весь світ винною у катастрофі лайнеру, не повинен вводити в оману пересічного споживача новин. Світова спільнота все зрозуміла.  Більше того - в Кремлі зробили відповідні висновки.

Росія не лише декларує наміри перейти у інформаційну контратаку, але і має для цього відповідні можливості, які не варто недооцінювати. Всередині РФ існує достатньо однорідний простір сприйняття офіційного бачення навколишнього світу, а на роботу з оточуючим світом у Кремлі не шкодують, про що свідчать потужності Russia Today та постійні виступи на підтримку російської позиції у впливових європейських медіа.

Кремль достатньо оперативно відреагував на той факт, що Петро Порошенко першим серед учасників оприлюднив результати переговорів Нормандської четвірки. У російських медіа був здійснений цілеспрямований витік інформації, який виставляв українського президента у невигідному світлі, демонстрував його як слабку ланку під час діалогів у Берліні.

Медіа орієнтований характер російської влади спрацював достатньо ефективно, а українська версія переговорів виявилась менш переконливою для суспільства, яке живе у форматі зрада - перемога.

Про головні напрями інформаційної активності Росії після зустрічі в Берліні свідчить той факт, що підсумки переговорів коментує прес-секретар Путіна, а не сам президент Росії. У такий спосіб конфлікт на Донбасі маркується як менш значущий для росіян попри помітну медійну істерію навколо нього. 

Дмитро Пєсков транслює нову позицію Кремля, яка не зовсім збігається з тим, що говорив Путін за столом переговорів: заперечує необхідність передачі Дебальцевого під контроль української сторони та введення поліцейської місії ОБСЄ до ОРДЛО, відкидає наявність українських заручників у російських в’язницях, хоча журналіста Романа Сущенка затримали зовсім недавно.


На загальнонаціональному рівні заяви стосовно Донбасу будуть перебувати у контексті "фортеці в облозі". Мовляв, Захід тисне на Росію, проте вона все зуміє витримати. Подібна позиція може зустріти підтримку значної кількості громадян Росії.


З іншого боку, на непідконтрольній Україні території Донбасу буде здійснено спробу формування культу Мотороли – медійного персонажу, який був роздмуханий прокремлівськими медіа. Мене не подивує поява в околицях Донецького аеропорту надуманого та медійно підсвітленого "будинку Павлова (Мотороли)" - місця, де він тримав оборону під час наступу українських військ.

Аналогічний будинок – місце запеклих боїв – як відомо, є у Волгограді (Сталінграді). Гра з підсвідомістю значної кількості людей, де значна частина бачення ситуації спирається на події "Великої Вітчизняної" - фірмовий стиль російських пропагандистів.

Також Кремль заохочуватиме "стихійні прояви" вшанування "подвигів Мотороли" на рівні молоді та школярів, формуючи у такий спосіб корисне для себе ставлення молодих мешканців тимчасово окупованих територій.

Упродовж найближчих місяців стратегічно Росія буде і далі наголошувати на власній непричетності до конфлікту на Донбасі, саботуватиме утворення дорожньої карти (навряд чи ця позиція Кремля спричинить санкції з боку Європейського Союзу).

Путін та його оточення витримуватимуть паузу, очікуючи зміни керівників провідних країн Заходу, сподіваючись отримати більш зручних партнерів для переговорів на вищому рівні. Москва і надалі прагне вирішувати долю України без її участі.

Разом з тим тактично російські та сепаратистські медіа формуватимуть культ Мотороли та інших "героїв Новоросії" - політичного проекту, який виявився виключно медійним.