Приємно жити в країні тотально грамотних людей. Всього через кілька днів після появи у відкритому доступі матеріалів з пошти Владислава Суркова, кремлівського куратора українського напрямку, всі з'ясували, що до пошти його приймальні хакери таки дісталися. що плану "Шатун" зі дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні таки немає, якась маячня.
З усього цього випливає, що хакери молодці, хоча в цьому ніхто і не сумнівався. Історикам і прокурорам матеріалу додалося, а з того, що план "Шатун"- маячня, зовсім не випливає, що плану дестабілізації не існує.
При цьому немає ніяких гарантій, що написане вище не така ж маячня, тільки гірша.
Головна проблема, з якою стикається Кремль в Україні, це відсутність тут відверто проросійських політичних сил. Навіть Вілкул нещодавно публічно видавив з себе щось про Росію-агресора.
Спроби качати ситуацію наштовхуються на просте запитання: хто буде цим займатися? Існують якісь структури на кшталт медведчуківського "Українського вибору", вони б, може, і раді щось похитати, але самі існують винятково під акомпанемент потиличників і стусанів під зад.
Ось зі свіжого з їх сайту: скаржаться, що не дали їм позасідати в Миколаєві, поговорити на теми децентралізації і відновлення миру. Прийшли злі люди і розігнали співбесідників. Все, що пахне Росією, виглядає, як Росія, або хоч трохи схоже на Росію, буде відторгатися.
Причому, якщо якісь "круглі столи" розпускають майже ласкаво, мінімальна демонстрація агресії буде зустрінута гранично жорстко.
Звідси зрозуміла і банальна ідея використовувати проти України саму Україну. І безглуздий "Шатун", і набагато більш ретельно прописаний, хоча теж абсолютно фантастичний план створення Закарпатської республіки побудовані саме на цьому.
З одного боку, здається, що ідеальний час для розгойдування минув: не змогли влаштувати хаос в Україні в 2014-2015-му, коли все було набагато тривожніше, зараз годі й рипатися. З іншого, наростає невдоволення владою, яка не справляється з підтримкою іміджу якісно нової влади.
Закиди "ці чи не кращі" звучать регулярно, і навіть в тих випадках, коли вони несправедливі, вони вказують на непереконливість реформаторської команди і сумніви в її наявності. Не всі добре і всередині влади, оскільки поки немає ніякої ясності, як проскочити наступний виборчий цикл - через ту саму відсутність суспільної довіри.
Важко не погодитися, що будь-яка гризня між тими, хто кожен окремо патріот і антикорупціонер, а разом - чисто тераріум, додає суспільної зневіри. Підгодовувати це розчарування було б очевидним пунктом якогось таємного кремлівського плану. Але і обійтися без з'ясування відносин не можна, неможливо і не потрібно.
Суть демократії та її сила - в публічному з'ясуванні відносин з приводу важливих для країни речей, а зараз саме час з'ясування важливого, навіть якщо це виглядає часом як срач.
І якщо стоїть вибір між умовчуванням або срачем, то, звичайно, це ніякий не вибір: потрібно сперечатися і сваритися до хрипоти. Тут немає і не може бути вільних від критики тем і авторитетів.
А Путін і проблеми починаються там, де з'являються замовчування, недомовки, відверта брехня, не кажучи про відверту користь. Адже це так по-російськи.
Соня Кошкіна пише, що Порошенко дізнався про плани Гройсмана підвищити мінімальну заробітну плату вдвічі із засобів масової інформації. Цікаво, Насіров, який довів ідею прем'єра до остаточного абсурду, пообіцявши в наступному році ще один ривок по мінімалці, він також з Петром Олексійовичем не радився?
Такого ніякий Сурков не зміг би запланувати. А керівництво Національного агентства з попередження корупції, яке нараховує собі зарплати в 200-300 тисяч при базовому окладі в 35 тисяч - це з якого "Шатуна"? Генпрокуратура подає в суд на НАБУ, а НАБУ на Генпрокуратуру - подібну операцію не прокрутили б навіть найхитріші кремлівські фахівці.
Країні ще очищатися і очищатися від згубного російського впливу і успадкованих від попередників звичаїв, а навантаження на відповідні відомства, які протидіють підривним планам, ще невизначено довго буде підвищеним.
Те, що Росія працює на погибель України, це фонова обставина, яка завжди повинна братися до уваги. Але вона в жодному разі не повинна зупиняти нашу внутрішню роботу, навпаки, змушує виконувати її ретельніше і в максимально стислі терміни. Страшилка "Путін нападе" - для людей зі слабкими нервами. Він уже напав. Працюємо.