Чому не варто боятись результатів виборів в Молдові та Болгарії

Другий тур президентських виборів в Болгарії та Молдові приніс перемогу кандидатам, які не приховували свого прагнення поліпшити відносини з Російською Федерацією.

У Болгарії переміг кандидат соціалістів генерал Румен Радев, який значно випередив кандидата від правлячої партії ГЄРБ, спікера парламенту Цецку Цачеву. І у Молдові переміг кандидат соціалістів, колишній міністр економіки Ігор Додон, який значно випередив проєвропейського кандидата, колишнього міністра освіти Майю Санду.

Чи означає це, що Кремль переміг в обох країнах і їх зовнішньополітичний курс зазнає значних змін? Ні, не означає, принаймні - поки що.

У Болгарії президент - представницька фігура. Втім, перемога генерала Радєва вже привела до заяви про відставку, яку зробив прем'єр-міністр країни, лідер партії ГЄРБ Бойко Борисов.

Борисов запропонував другій за чисельністю партії в Народних зборах - соціалістам - сформувати новий кабінет. Однак соціалісти вже відмовилися, тому що навряд чи зможуть сформувати уряд більшості. У цьому випадку більш імовірною може бути перспектива дострокових парламентських виборів. Але не факт, що соціалісти переможуть на цих виборах. Тому що голосування за Радєва було, по суті, голосуванням проти кандидата від «партії влади» - причому саме цього кандидата.

На парламентських виборах інтереси сил, які підтримали Радєва, знову розійдуться. І розійдуться симпатії виборців. Крім того, давайте не будемо забувати, що Болгарія - одна з найбідніших країн Євросоюзу. І яким би не було її уряд, залежність від економічної допомоги ЄС не дінеться нікуди. Ніхто в Софії не стане кидати виклик європейській політиці.

У Молдові ситуація ще цікавіше. Повноваження президента Молдови ще більш обмежені, ніж повноваження президента Болгарії. Саме тому главу держави тут уже багато років обирають в парламенті. Чому перейшли до загальнонародних виборів? Тому що таким чином був каналізований народний протест і відвернена можливість розпуску парламенту, що була би неминучою в разі необрання президента.

Ігор Додон може, звичайно, виступати за дострокові вибори - але повноважень для їх проведення у нього немає. Вибори можуть пройти тільки у 2018 році. А доводити свою ефективність як президента Додону доведеться вже завтра. При цьому ніяких реальних рішень він прийняти не зможе - але його електорат буде цих рішень чекати.

Новий президент може або стати частиною системи, "дідусем Калініним" при олігарху Володимиру Плахотнюку або - що більш імовірно - увійти в жорсткий конфлікт з парламентом і урядом. І те, і інше навряд чи позитивно позначиться на рейтинзі Соціалістичної партії. Не випадково спостерігачі в Кишиневі вважають, що для Додона пост президента може виявитися пасткою, а не нагородою.

Так що не будемо поспішати з висновками. Суспільні настрої на користь змін і в Болгарії, і в Молдові очевидні - і ці зміни виборці пов'язують з проросійськими кандидатами. Питання тільки в тому, що ці кандидати реально можуть змінити?