Кремлівська мережа у Франції. Нащадки емігрантів, гламур та великі гроші

Колись професор Реннського університету Сесіль Вессьє досліджувала радянську пропаганду. Зараз її цікавить робота прокремлівських елементів у її рідній країні, які щедро використовують не лише методички КДБ, але й нові напрацювання. У березні 2016 року була видана її книга "Мережі Кремля у Франції" (Les Réseaux du Kremlin en France).

У Києві Вессьє прочитала лекцію про мережу Кремля у Франції. Це відбулося на запрошення комунікаційно-навчальної платформи "Кафедра зовнішньої політики, безпеки та дипломатії". Власне, це був перший круглий стіл, організований кафедрою, який присвятили гібридній війні.

Учасникам для ознайомлення видали брошуру, в якій з дозволу видавництва опублікували український переклад кількох глав книги Вессьє. На жаль, вся книга ані українською, ані російською ще не видавалась.

Після лекції журналісту сайту Еспресо вдалося поспілкуватися з авторкою безперечно пізнавальної та корисної книги.

Сесіль Вессьє

Ким є агенти впливу Кремля у Франції - це люди на зарплаті, чи ідейні прибічники "руського міра"?

Є люди, які працюють на розвиток цього впливу і отримують за це зарплату. Але ще є величезна кількість людей, які без грошей розвивають цю інформацію. Можна вважати, що вони теж агенти впливу, але навіть не знають про це.

Наприклад, це може бути викладач, який вважає, що Росія захищає християнські та сімейні цінності, і він це розповідає своїм студентам. Таке було написане в підручниках КДБ радянського періоду - агент впливу не завжди знає, що він агент впливу.

Ви виділяєте три організації, які професійно займаються впливом. Що це за організації?

Перша - це Інститут демократії та співпраці (IDC). Вони говорять, що є think tank (дослідницький центр). Голова цього інституту - Наталя Нарочницька. Вона агент впливу у всіх значеннях цього слова. Вона організовує в прекрасній частині Парижу у прекрасному будинку зустрічі з приводу Росії. Вона збирає там і військових, і політиків, які не дуже розуміють, про що йде мова, але дуже раді, що їх запрошуть на різні заходи. Вона розвиває позиції Кремля в деяких колах. Це факт.

Ще є організація "Франко-російський діалог". У них ніби прекрасні цілі - розвивати культурні та економічні зв'язки між Францією та Росією. Я теж за це. Але з'ясувалось, що вони прямо займаються пропагандою путінського режиму. Очолюють організацію колишній директор "Російських залізниць" Володимир Якунін та правий французький депутат Тьєррі Маріані (найбільш відомий в Україні організацією візиту делегації французьких політиків до окупованого Криму. - Авт.).

Але насправді там головна людина, яка діє, це Олександр Трубецкой. Він з сім'ї білоемігрантів, давно займається зв'язками Франції з Радянським Союзом. Я написала в книзі, що в нього уже тоді створювались зв'язки з різними представниками СРСР та КДБ. Треба нагадати, що одного року його призначили керівником ради директорів "Связьинвест" (найбільшої телекомунікаційної компанії РФ), що може тягнути за собою певні матеріальні вигоди.

Приблизно три роки тому організація "Франко-російський діалог" організовувала зустріч з приводу зв'язків з Росією й т.і. Організовували в мерії, тобто в публічному місці. На конференції виступали лише ті, хто був за Путіна плюс ті, хто говорив про православну культуру. Прийшли також троє молодих українців. Вони розгорнули плакат, на якому говорилося, що Росія окупувала Крим.

Вони не чинили жодного насильства, але Трубецькой накинувся на них, викликав охоронців і хлопців вигнали. Можна ж було вступити в діалог, сказати: ми дамо вам 10 хвилин, щоб пояснити вашу точку зору. Так заведено у Франції. А він їх прогнав як собак. І тут для мене вже все ясно.

Третя організація - це Координаційна рада російських співвітчизників. Для французів це просто скандал (у своїй книзі Вессьє зауважує, що визначення "співвітчизник" суперечить французькій концепції національності, а саме слово шокує, як і бажання тримати зв'язки з державою походження. - Авт.). Хто ці співвітчизники? Там є якісь росіяни плюс є люди, в яких, наприклад, прадід був колись російським громадянином - ще до революції.

Зараз голова цієї ради Мішель Грабар, він працює в моєму університеті і я його прекрасно знаю. У нього дійсно дідусі та бабусі приїхали з Російської імперії, до речі, з України. Він говорить російською та дуже рідко буває в Росії.

Ця організація існує для того, щоб використовувати дітей та онуків емігрантів у яких існує або якась ностальгія з приводу Росії (хоча це не означає, що вони хочуть там жити), або думають, що це їм надасть гарні можливості в бізнесі. Останніх дуже багато.

Прекрасно, коли вони організовують якісь культурні заходи. Але вони займаються не лише цим, а розвивають пропаганду. І вони напряму залежать від російського посольства в Парижі.

У чому ж проявляється така залежність?

Вони збираються раз на рік, щоб обирати своїх голів і т.д. Збираються вони в посольстві, присутній російській посол. Голова організації сказав мені, що їм дають дуже мало грошей, яких вистачає лише для їжі. Але все ж таки вони збираються там, їх запрошують потім на різні заходи. Вони залежать від посольства, особливо матеріально.

Вони вписуються в проект "Русского мира" (як пише Вессьє у своїй книзі, це організація, створена указом Путіна у 2007 році, до її почесної ради входять голова МЗС РФ Сергій Лавров, режисер Микита Міхалков та вже згадані Володимир Якунін і Наталя Нарочницька). Прийшли представники "Россотрудничества" і відкрито пояснили - цей проект полягатиме у втіленні "русского мира". Пробачте, але Франція - це не "русский мир". Ми дуже раді, якщо люди зберігають зв'язки зі своїми сімейними коренями. Але коли їх використовують у політичних цілях - це у Франції шокує.

Чи є якісь докази фінансового впливу Росії на політичні сили Франції, окрім кредиту, який отримав "Національний фронт" через пов'язаний з Росією банк?

Ні. Це ті гроші, які шукають всюди у Європі. Є чутки, наприклад, що у Німеччині йде фінансування партії "Альтернатива для Німеччини" (AfD). Але докази того, що гроші йдуть, є лише у випадку Марін Ле Пен.

На одному зі з'їздів "Нацфронта", який відбувся вже після того, як вони отримали ті гроші (позика у 9 млн євро від Першого Чесько-російського Банку. - Авт.), були присутні двоє членів партії "Єдина Росія". У Франції такого не було, щоб політичні діячі іншої країни були не лише присутні на політичному з'їзді, але й мали можливість говорити промови.

У колишнього голови "Національного Фронту" Жан-Марі Ле Пена досить довго були друзі та знайомі в Росії. Нинішній лідер, його донька Марін Ле Пен серед перших пріоритетів партії назвала орієнтацію на Росію. Далі у всьому, що стосувалося Росії, "Нацфронт" обов'язково захищав позицію Кремля.

Є ж інші політичні сили, з якими працює Кремль

Так, і для мене це головна проблема. Є праві, тобто нормальні праві партії, які не є екстремістськими. У Москві живе французький бізнесмен, який пише мейли професорам славістики. Він веде блог, у якому все пропутінське. Зараз він дає конференції (його положення підвищилось) та доволі часто виступає в партії "Республіканці", яку очолює колишній прем'єр-міністр Ніколя Саркозі.

Якби вони організовували конференції з приводу Росії, куди запрошували представників різних точок зору, це було б одне. Але вони запрошують цього чоловіка, який не має жодного університетського ступеню, ніяк не визнається справжніми експертами... Тобто це справжня пропаганда.

У книзі ви згадуєте, що РФ працює і з лівими

Так, росіяни мають вплив на ультраліві партії. Є такий голова ультралівих Жан-Люк Меланшон. Щоб ви розуміли, що це за людина, наведу один приклад. Коли був убитий Борис Немцов, Меланшон написав у своєму блозі, що насправді не треба жаліти його. Що це була жахлива людина, олігарх, і, звісно, шкода, що його вбили, але саме за Немцова почалась лібералізація, тому не треба плакати. Також Меланшон писав, що не треба думати, що це зробив Путін, російському президенту це не вигідно. Це особливо звертало на себе увагу (допис з'явився за два дні після вбивства).

Постає питання: чому французький політик відчуває, що повинен щось про це писати? Особливо так образливо щодо вбитої людини. Це, до речі, викликало великий скандал і багато хто, особливо журналісти, докоряли йому, що він це написав.

Головний радник Меланшона Джордже Кузьманович - людина екстремістських поглядів, особливо з приводу Росії. Щодо нього йдуть розслідування серед журналістів. У нього через дружину є зв'язок з російським посольством. Для Кузьмановича СРСР - дуже гарний приклад. Сам він походить з Югославії і вважає, що дуже шкода, що її вже немає.

Я не кажу, що він агент. Я просто помічаю, що Меланшон у всьому захищає Путіна, зокрема, через свого радника. Він організував як мінімум одну демонстрацію з приводу Донбаса з людиною, яка працює на російське посольство.

Ця демонстрація дуже нагадувала колишню "політику миру" Радянського Союзу, з гаслами проти війни та моторошними фотографіями вбитих дітей. Кузьманович на демонстрації стояв поруч із людиною, яка працює в російському посольстві. Я не маю доказів, що за це йдуть гроші. Але те, що є особисті стосунки - це факт.

Радянська та сучасна російська пропаганда - це одне й те ж саме, чи є якісь ключові відмінності?

Ні, це не одне й те ж саме, але російська пропаганда використовує дуже багато прийомів радянської пропаганди.

Коли ви бачите усі ті фільми, які знімаються проти російських опозиціонерів, це сучасний варіант книг типу "ЦРУ проти СРСР". Дуже багато спільного, але в російської пропаганди є гламурний елемент.

Раніше теж йшли гроші. У 1992 році в "Огоньке", якщо не помиляюсь, були опубліковані докази, що ЦК КПРС відправляв щороку мільйони різним комуністичним партіям. Наша французька Компартія також отримувала мільйони від СРСР, хоча стверджувала, що такого не було.

Але все ж таки, хоча для комуністів було мрією поїхати в Радянський Союз, для звичайних людей - ні. Зараз же росіяни розвивають гламурний імідж. Коли вони запрошують наших політиків, то організують модні заходи...

З шампанським та ікрою?

Не тільки. Були модні клуби, красиві дівчата, короткі спідниці і т.д. Це набагато привабливіше, ніж було в Радянському Союзі. Плюс це ідея, що можна займатися бізнесом, що є величезні можливості. Такого не було в СРСР.

Наведу один приклад, ви зрозумієте. Є ультраправий політик Філіпп де Вільє (лідер націоналістичного "Руху за Францію"). У нього були проблеми в родині й він відправив свого сина Ніколя в Росію. Той займається бізнесом в Росії, заробляє величезні гроші та говорить усім, що там немає жодних проблем з правами людини і т.д.

У Філіппа де Вільє є дуже відомий парк розваг у Франції. Він поїхав до Криму, щоб поспілкуватися з Путіним щодо відкриття такого ж парку в Криму. Тут є все. З одного боку політичні ідеї - Філіпп де Вільє всюди говорить, що він за християнські цінності. Є можливість заробляти величезні гроші. Є можливість гордо сказати, що в нього є зв'язок особисто з Путіним. Це і пропаганда, і особиста вигода.

Свого часу в Україні багато обурення викликав фільм Поля Морейри "Маски революції", у якому він викривив історію українського Майдану. Поява цього фільму - це результат роботи агентів впливу чи щось інше?

Так я бачила цей фільм і це поганий фільм. Морейра з лівих кругів. Я не знаю, як і з яких мотивів він створив свій фільм, та це приклад роботи Кремля.

Те що відбулось в Одесі - ми розуміємо, що це трагедія, що це жахливо, і я вважаю, що український уряд обов'язково повинен розслідувати те, що відбулося, до кінця. Але це було використано ультралівими колами Франції як приклад того, що в Україні нібито є велика кількість фашистів. Наші "старі" комуністи якось об'їхали всю Францію, щоб показати різні виставки з приводу Одеси, до них приходила жінка, сина якої вбили.

Розумієте, коли звичайному французу, неважливо, комуністу чи ні, розповідають, що було вбито 48 людей фашистами в Одесі, у них немає можливості це перевірити.

Мене вразило, що Морейра розвинув саме цю версію. Я не маю доказів, що він отримав гроші чи на нього хтось впливав. Я знаю лише, що це людина, яка нічого не знала про Україну та Росію.

Були великі суперечки у Франції. І була дуже сильна реакція з боку журналістів, зокрема з боку тих, що працюють в Україні. І це було незвично. Вони написали відкритого листа, під яким було 18 чи 20 підписів, де йшлося про те, що вони поважають Морейру, але на Майдані все було не так. Тобто, він отримав відсіч.

Вже очевидно, що Кремль намагатиметься впливати на президентські вибори у Франції в 2017 році. Наскільки потужної атаки ви очікуєте, зважаючи на рівень проникнення кремлівської мережі?

Мене дуже непокоїть той факт, що російське питання стає одним із найбільш важливих під час виборів. У нас є своя економічна криза, своя криза цінностей, у нас є свої справжні проблеми, починаючи з безробіття. Як так може бути, що ми обираємо кандидата на базі того, як він ставиться до Росії? Ось це показує, до якого рівня дійшов цей вплив.

Невже російське питання настільки активно обговорюється?

Так і є. Багато хто відверто пише, що буде обирати свого кандидата на основі цього питання. Деякі тому, що ненавидять Путіна, деякі тому, що люблять Путіна.

Цей момент виник і під час американських виборів, коли постало питання, що в Трампа є радники, які працюють з Росією та тамтешніми олігархами. Я очікую, що буде сильний вплив і чула, що будуть активні заходи. Можна очікувати різні чутки щодо болючих питань, наприклад, щодо мігрантів.

А може так статися, що в другий тур президентських виборів потраплять два проросійських кандидати - Марін Ле Пен та екс-прем'єр-міністр Франсуа Фійон?

Я боюсь, що так і буде. Більшість кандидатів за Путіна. Нам буде зрозуміліше за тиждень, коли відбудеться другий тур праймеріз - виборів правого кандидата. Ще лишається ймовірність, що переможе Алан Жюппе (виступає за деокупацію Криму та продовження санкцій проти РФ. - Авт.). Побачимо.