Вашого брата, Євгенія Панова, влітку викрали і доправили на територію Росії. Зараз триває суд. Наскільки я розумію, відбувається безпрецедентний тиск на вашого брата, котрий зараз перебуває в слідчому ізоляторі ФСБ Російської Федерації.
Я хочу уточнити, що спочатку його утримували на території України, в Криму. У нас не було 2 місяці жодного доступу до нього. За показами ФСБ він відмовлявся від наших адвокатів, і начебто погоджувався лише на адвоката, якого надала йому ФСБ.
Через 2 місяці, коли нові адвокати продовжували до нього пробиватися, одному з них нарешті вдалося передати свідчення про те, що його катували. 10 днів йому не давали ні пити, ні їсти, над ним знущалися всілякими гестапівськими способами: його били, його струмом били - у ФСБшників там дуже збочені способи тортур.
І от як тільки нам стало відомо про ці тортури, і ми про них всім розповіли - передали так само міжнародній спільноті дані про те, що Росія незаконно викрадає, арештовує людей і знущається з них, за політичними мотивами шиє, фабрикує справи - як тільки ми про це розказали, його одразу з Сімферополя відвезли в Москву. За справу взялися в Москві московські адвокати Ольга й Дмитро Дінзе. Вони намагалися потрапити на слідчі дії, але їх не допускали.
Адвокатів навіть не допустили на слідчі дії! На вашу думку, що зараз намагаються шити Панову?
Так звані «зізнання» вони вже вибили. Були відео, які транслювалися на російських федеральних каналах, де Женя розповідає про те, що начебто десь там планувалися якісь диверсії. Коли наш кримський адвокат до нього прорвався, то він оцей маленький проміжок часу, який у нього був, використав на те, щоб Женя йому розповів, як все було насправді, і він то зафіксував від Женіної руки. Що були тортури, що його змушували читати з листочка - і це видно - що над ним знущалися, що з пакетом на голові його тримали в підвалі.
Він взагалі не розумів, чи були ніч чи день, де він знаходиться, що відбувається і так далі. Оскільки Женя відмовився від тих начебто "зізнань", тому що вони давалися під тортурами, і тому що це взагалі просто фантазія, зараз до нього в Москві ходять, і щодня йому капають: "Подумай, буде гірше тобі, і буде гірше твоїй сім’ї, якщо ти будеш давати відмову. Не давай відмову від цих показань, погоджуйся, кажи, що те, що ти говорив на відео тоді ФБшникам, котрі тебе катували, що то правда".
І розумієте, він знаходиться 4 місяці в такому інформаційному вакуумі, коли до нього ніхто не міг дістатися, у нього взагалі ніякої інформації не було, він же просто не знає, що тут відбувається. Що про нього знають, що за нього борються, і так далі.
А чи Україна надає всю необхідну допомогу для того, щоби визволити вашого брата з лабет ФСБ?
Ви знаєте, в принципі, всі, до кого ми звертаємося, двері перед нами не зачиняють. Це Лутковська, уповноважена з прав людини, це МЗС, це Ірина Геращенко. Я не можу сказати, що вони щось конкретно зробили і могли нам повідомити, що ми зробили ось це і це нас якось наблизить до перемоги, або ж ми сіли разом, порадилися, і зрозуміли, як нам діяти далі.
Ніхто нічого не розуміє, ніхто нічого не знає, і у кожної з цих структур є якісь свої основні задачі. Немає в Україні людини, яка би відповідала за процеси визволення кримських політв’язнів, бо зараз кримських політв’язнів насправді вже більше сорока. Я хочу скористатися можливістю, і сказати про те, що український консул Геннадій Брескаленко – це, напевно, людина, з якою я спілкувався найбільше. Адже він відтоді, як Женя потрапив в Москву, просто щодня мені дзвонив, іноді по декілька разів, іноді не чекаючи поки я його наберу, допомагав чим міг, всі документи подавав, навіть фінансово допомагав. В зоні його повноважень він дуже багато зробив, і я йому дуже вдячний за цей відклик.
Так от повертаючись до історії: немає уповноваженого, який би консолідував зусилля, тобто який би комплексно дивився на проблему і комплексно приймав рішення: що МЗС займається тим, Лутковська займається тим, Ірина Геращенко тим, інші структури займаються тим – і от комплексне бачення по вирішенню цієї проблеми таке.
Такої людини уповноваженої немає, тому ми, родичі політв’язнів, зробили заяву-звернення на президента України, на СБУ і на МЗС з тим, щоб таку посаду створили, аби призначили одну людину, яка була би відповідальна за ці процеси і була підзвітна суспільству. Тобто системної роботи немає, у держави немає розуміння, що робити з українцями, які вже в полоні в Росії, і головне – що робити з українцями, які ще потраплять в полон в Росію, тому що ми бачимо, що це дуже системна річ затримувати людей в Криму, або їх викрадати й привозити в Крим, і потім їх звинувачувати в якійсь там терористичній диверсійній діяльності. Три роки це вже відбувається, а ми й досі не виробили стратегію, що ми робимо в таких випадках, і яка мусить бути профілактика.