Рішення Додона вже отримало схвалення від російського віце-прем'єра Дмитра Рогозіна, який в Москві вважається "куратором" Молдови і Придністров'я. А ось у Києві рішення молдавського президента, навпаки, засудили.
Депутат Ірина Фриз, яку вважають одним з найближчих до президента Петра Порошенка парламентарів, наголосила, що вважає рішення Додона свідченням "прогину" нового молдавського лідера під Москву і попередила, що це може послужити причиною зміни характеру військового співробітництва Києва та Кишинева. Для Молдови це дуже важливо, тому що "зговірливість" Придністров'я багато в чому залежить від нашої політики.
На цьому тему можна було б закрити, якби не одне "але". Президент Молдови не має жодних повноважень самостійно ухвалювати рішення про відставки міністрів. Молдова - парламентська республіка. Напередодні інавгурації Ігоря Додона депутати позбавили його залишків кадрових повноважень в сфері безпеки. Додон, звичайно ж, не англійська королева. Він - молдавська королева.
Так що ж сталося? А ось що. З поданням про відставку міністра оборони до президента країни звернувся лідер Ліберальної партії Міхай Гімпу. Посада міністра оборони за коаліційною угодою закріплена за цією партією. У Гімпу і Шалару - серйозний конфлікт. Колишній міністр оборони виступає за відставку лідера лібералів. Гімпу у відповідь вирішив вигнати Шалару з уряду.
Він звертався з цією пропозицією ще до попереднього президента Молдови Ніколає Тімофті. Але Тімофті, за своїм звичаєм, не поспішав з рішенням. А Додон з очевидним задоволенням його ухвалив. І не тільки тому, що йому не подобається міністр оборони і його політика. А тому, що таке рішення створює ілюзію влади, якої у президента немає.
Тепер ліберали повинні запропонувати кандидатуру нового міністра оборони. Власне, вони вже запропонували. Проблема в тому, що ця кандидатура повинна буде в кінцевому рахунку затверджена указом президента. У Додона немає можливості пропонувати свого міністра. Але є можливість заблокувати міністра, якого затвердить правляча коаліція.
Таким чином, ключова посада в уряді може стати предметом торгу або взагалі не бути заміщена. Що дійсно позначиться на питаннях національної безпеки Республіки Молдова.
Тільки це - не результат політичної активності промосковського президента. Це - результат особистих амбіцій лідерів партії, яка на словах виступає за європейський курс розвитку країни.
Міхай Гімпу, досвідчений популіст, вже не вперше виявляється "могильником" демократичного вибору громадян Молдови. Він виводив свою партію з правлячої коаліції - і тільки розкол серед лібералів дозволив проєвропейському альянсу утриматися при владі. Саме Гімпу заблокував призначення на посаду прем'єр-міністра країни популярного політика, майбутнього кандидата на пост президента Майї Санду.
Саме Гімпу відмовився від ідеї висунення єдиного кандидата на посаду президента від демократичних сил, чим полегшив завдання Додону. І я не здивуюся, якщо і зараз його інтереси - інтереси переконаного антикомуніста і прихильника об'єднання Молдови і Румунії та інтереси Додона - колишнього комуніста і прихильника дружби Молдови та Росії - співпадуть.
Тому що насправді ніяких політичних поглядів ані у Додона, ані у Гімпу немає. Популісти рухаються на обмеженій дистанції і "погляди" тільки допомагають їм залишатися на плаву.
Саме тому молдавська політика так нагадує українську.