"Закон ночі". Америку змінювали не лише президенти, але й добровольці

В українських кінотеатрах новий фільм Бена Аффлека: історія Америки крізь призму відновлення справедливості у застряглому в крові, заборонах і упередженнях суспільстві

Реклама часто видає бажане за дійсне. На плакатах фільму "Закон ночі" повідомляють, що "колись Джо (головний герой фільму) був хорошим хлопцем".

Це зрозуміло. Всі колись були хорошими хлопцями, але не всі змогли ними залишитися навіть за найбільш складних обставин.

Герой Аффлека, який є водночас режисером і виконавцем головної ролі, Джо Коглін - ветеран Першої світової, син капітана поліції Бостона, який після повернення до мирного життя, змушений жити за кримінальними правилами. 

Але це не заважає йому залишатися вірним ідеалам і принципам людини вільного світу, іншої, сучасної Америки, яку він вже не застане.

Незважаючи на те, що на початку фільму вчинки героя здебільшого хаотичні, вже десь ближче до середини фільму вони стають більш зрозумілими для глядача. Саме тому ця стрічка починає подобатись поступово, не відпускаючи до самого фіналу та й після нього, залишаючи післясмак і простір для роздумів.

Хочеться думати не про те, що насмикано у трейлері з найбільш шокуючих, кримінальних сцен, а про те, чим насправді є цей фільм. Він не є пустим бойовиком, як його хочуть представити публіці. "Закон ночі" - це багатозначне і символічне кіно.

У ньому показане становлення Америки, яка була випробувана малоосвіченістю, заборонами і вбивствами, щоб прийти до розуміння безальтернативності концепції прав людини, поваги до її честі і гідності, незалежно від кольору шкіри, релігійної приналежності, статі і інших ознак.

Головний герой фільму ламає стереотипи, але не тому, що він начитаний чи обдарований, а тому що все робить щиро, поважає тих, хто поряд і відданий ним.

Джо, незважаючи на зміну місця проживання, ділові прорахунки і втрату кохання, як був хорошим хлопцем, так ним і лишився. Його існування дуже довго отруювали персонажі з тих часів, які вже відходили в минуле. Недарма, в переломний момент фільму, історичним тлом є прихід до влади реформатора Рузвельта.

Тодішнє американське суспільство у пошуках кращого життя і внутрішньої свободи постійно впадало у крайнощі. Тому і не дивно, що одним з ключових персонажів фільму є дівчина Лоретта (прекрасно грає Ель Фаннінг), закомплексована жертва деспотичного батька-шерифа, що була героїнозалежною путаною, але знайшла порятунок у вірі в Бога та проповідях про небезпеку всіх гріхів.

Але сценарій цього фільму набагато глибше за стандартну логіку тих, кого він відображає. Доля героїні Фаннінг показує, що неможливо позбутися наслідків гріхопадіння, просто одягнувши хрест і завчивши напам’ять Біблію. Для того, щоб почати сіяти праведність, необхідно пізнати не лише ненависть, біль і страх, але й найкращий з гріхів - кохання. Без цього будь-яка богомольність є лише ширмою для деструктивного самоствердження.

В цьому посланні та й в усіх інших, апелюючи до минулого, сценарій "Закону ночі" перегукується з сьогоденням. Він неабияк злободенний зараз, коли західний світ стоїть на порозі перегляду основоположних цінностей.

Актуальний фільм і для порядку денного України, яка не відрізняється від тодішньої Америки з культом боротьби з вітряками, за все хороше та проти всього поганого. В нашій країні досі, як і в "Законі ночі", точаться дискусії щодо легалізації грального бізнесу, а особисте життя впливових людей часто стає мішенню для чорного піару. У нас досі церква відмежована від держави лише на папері.

Четвертий фільм Бена Аффлека в якості режисера, знятий за сценарієм культового у Голлівуді письменника Денніса Ліхейна ("Острів проклятих", "Містична річка") довів, що колись попсовий актор, зірка блокбастерів, здатен зняти велике кіно, на рівні таких метрів Голлівуду, як Мартін Скорсезе чи Клінт Іствуд.

Захоплюючі сюжетні хитросплетіння "Закону ночі" підкреслені ідеальною роботою улюбленого оператора Тарантіно - Роберта Річардсона, вишуканою стилізацією під ретро, незабутніми декораціями і костюмами, бездоганною грою акторів.

Цей фільм заворожує, змушує думати, вражає, зачіпає за живе. Він зроблений з увагою до найменших деталей, до усіх виражальних засобів кіно. Відчутно, що фільм народжувався у творчій атмосфері, а не став продуктом діяльності ремісників від кіно.

Побачити цей нетиповий для сучасного кіно діамант можна в усіх кінотеатрах країни з 12 січня.