6 українських треш-музикантів, яких обожнюють українці

Селюки Курган і Агрегат, український Стас Михайлов Олег Винник, Лісапетний батальйон, нові Сердючки та інші. 6 українських музикантів "народної любові"

Хто вони – зірки, які збирають повні зали, над чиїми головами софіти світять яскравіше, а публіка аплодує активніше? Чиї концерти завжди успішні? Чиї гастролі не припиняються?

Здебільшого, найпопулярніші виконавці, які викликають невідповідну їхній творчості хвилю інтересу серед аудиторії, є носіями "трешу", тобто надмірної вульгарності, штампів, пародіювання, обігравання кліше масової культури.

Треш-виконавці у цій добірці – веселять манерою, смішать своїми текстами, а також такою активною присутністю в концертній програмі у регіонах, підходами до творчості, здатністю масово зводити з розуму слухачів.

Для українців сміх завжди був виходом зі складних життєвих обставин та панацеєю від усіх хвороб. Саме тому зараз як ніколи активізувались джерела радості – артисти, які приїжджають у міста й дарують гарний настрій.

Однак концертна сфера має свої правила, тож успіх у регіонах – не гарантує знання у столиці й навпаки. Пропонуємо топ-6 вітчизняних треш-виконавців, яких складно було не помітити у 2016-му.


Обережно, деякі пісні містять ненормативну лексику!


"Курган"

Харківська андеграундна команда Курган збирає повні зали по всій Україні, їх запрошують на фестивалі та масово скуповують квитки на їхні сольні виступи. Хлопці дуже швидко досягли успіху, пройшовши шлях від аматорів до королів сцени.

Якщо репер Ярмак носій української пацанської романтики, то Курган і Агрегат – сільської. Їхнє об'єднання називається "Селюки".

Темі сільської філософії та правил життя вони присвятили не одну музичну композицію та безліч коротких відео: від пісні "Лове" із бандою хлопців, полем та коровою, через усвідомлення життєвих істин "Сельська драка – биты, кастеты. В руках арматура, в зубах сигарета" до  трека про повернення додому у село "Крик душы".

 
Виконавці не гребують ані ненормативною лексикою, ані жорсткими формулюваннями, ані креативними метафорами. Наприклад, у ліричній композиції про перевагу любові до силяна над любовю до мажора "В ставку корабли" розкривається уся глибина романтичних натур виконавців: "невзаімна любов оказалась бобром і згризла дерево по імені «любов»".

Рік тому група запропонувала свою версію-інтерпритацію знаної усіма пісні на слова українського поета Андрія Малишка "Вчителько моя" за участі епатажної співачки Даши Астаф'євої у ролі сексапільної вчительки. Якщо перші відео хлопців були саморобними, знятими на телефон, то зараз вони знімають дуже красиву й гламурну картинку, як хіт літа-2016 "Тусуйся".

Олег Вінник

Олег Вінник – артист, що має статус "найбільш гастролюючого" в Україні, він дає понад 150 концертів на рік. Зробивши кар'єру за кордоном як виконавець ролей популярних мюзиклів, співак повернувся й відразу окупував всі доступні сцени. Винник виступає всюди і багато, захоплюючи і обласні, і районні центри, несучи свою творчість до передовсім до людей.

Донедавна артист майже не був присутній у медіа, однак усе одно збирав аншлаги. Українські жінки, котрі є основною аудиторією виконавця, у захваті від цього харизматичного блакитноокого блондина... дивно, що його досі не називають "наш Басков", хоча й порівнюють з іншим російським співаком – Стасом Михайловим.

Репертуар 43-річного виконавця налічує понад 100 композицій, а крайній хіт "Нино" навіть протримався тривалий час у топі радіостанції "Русское радио". Звісно ж напередодні 8-го березня усіх жінок чекає подарунок – концерт Вінника у палаці "Україна".

"Лісапетний батальйон"

Саме музика об'єднала представниць різних професій і медсестру, і продавця, і хореографа, і піаністку, і завідувача дитячого садка, і художнього керівника Будинку культури у гурт "Лісапетний батальйон", який у 2013-му році переміг у п'ятому сезоні телевізійного шоу "Україна має таланти".

За час творчої діяльності гурт випустив три диски «Машина-звір і баба-грім», «Сама файна», «Баби-голубоньки» і зняв кілька кліпів.

Якщо у топових виконавців гастрольний тур пролягає здебільшого через обласні центри, то "Лісапетний батальйон", як гурт із народу – виходить безпосередньо у народ. Так, у грудні на власному мікроавтобусі (у райдері колективу зазначено, що пересуваються вони саме так) проїхались по районним центрам і побували в Коломиї, Жовкві, Трускавці, Немирові, Богуславі, Яготині (2 концерти), Березані та інших містах.

Запальні "секс-бомби", як їх іноді називає регіональна преса, не соромляться виступати будь-де і на днях народженнях політиків, і на весіллях, і на фестивалях.

Поза тим, учасниці гурту на концертах збирають кошти на допомогу добровольчим батальйонам, а за виграний у талант-шоу мільйон побудували церкву в рідному селі. Вони збирають повні зали у регіонах, їхні виступи наповнюють аудиторією філармонії та будинки культури, у квітні "Лісапетний батальйон" виступить у київському Будинку офіцерів (квитки 140-470 грн).

"Агонь"

Завдяки передачі "Шанс" у 2007-му році з легкої роки продюсера Юрія Бардаша з'явився гурт Quest Pistols, а із 2014-го Quest Pistols Show. До слова, саме Бардаш у 2016-му вивів у світ нових творців хітів та улюбленців публіки – гурт "Грибы".

У екс-учасників Quest Pistols Антона Савлепова, Микити Горюка та Костянтина Боровського, які поступово виходили із гурту, виникла потреба створити власне свій, не керований продюсером, проект, тому вони й об'єдналися заради появи гурту "Агонь". Із прес-релізу гурту: "Без сумнівів, "АГОНЬ" – книга із найвищої полиці у бібліотеці вітчизняної поп-музики. Одного разу відкривши її, ви самі в цьому переконаєтеся".

Порівняно із витівками у Quest Pistols можна сміливо констатувати, що гурт подорослішав і посерйознішав, хоча тексти хітів (як "пістолетного", так і нового – "вогняного") для  гурту пише колишній фронтмен хардкор-гурту "Димна суміш" Саша Чемеров.

Крайній хіт, який подивились уже понад 6 млн разів, "Опа Опа" написала медсестра із Хмельницького Ілона Крупко, яка згодом стала головною героїнею кліпу. Із цією піснею дівчина прийшла підкорювати «X-фактор-7», де Антон Савлепов був членом журі.

Полякова і Dzidzio: Дві альтернативи Вєркі Сєрдючки

Протягом 90-х і 2000-х центральною леді-кітч була Вєрка Сєрдючка, хоча б тому, що вона була єдиною артисткою розмовно-пісенного жанру на пострадянському просторі, яка могла і говорити, і жартувати, і співати народні хіти, і гастролювати, і вражати зовнішнім виглядом (то форма провідниці, то нашиті пластмасові троянди, то шуби, то срібна зірка, то спортивні костюми).

У кінці 2000-х на зміну Сердючці прийшло декілька яскравих артистів, які продовжують розважати публіку, однак яким усе одно не вдається повторити успіх головної провідниці країни. Це Оля Полякова у різноманітних кокошніках та Дзідзьо із накладною бородою. 

Полякова постійно переймається тим, чи вдасться їй стати співачкою року (а М1 Music Awards два роки поспіль віддавав нагороду Тіні Кароль чи Світлані Лободі, тільки не Поляковій), записує нові пісні, кліпи, вигадує щоразу щось більш масштабне та масова, як от її яскраве шоу в палаці "Україна", яке підкреслює її гігантоманію.

Дзідзьо також не пасе задніх й записує відеоблоги та носить костюм баклажана, а його пісні лунають на абсолютно всіх весіллях країни.