Анна Сарвіра, одна з найкращих ілюстраторів світу, - про бум ілюстрації в Україні

Перші дні нового, 2017-го, року вже встигли принести Україні нові перемоги у світі, серед яких - перемога художниці-ілюстраторки, співзасновниці клубу ілюстраторів  Pictoric Анни Сарвіри на найпрестижнішій щорічній (починаючи з 1967 року) Болонській виставці ілюстрації (Bologna Children's Book Fair), яка кожного року збирає тисячі авторів, ілюстраторів, графічних дизайнерів, видавців і перекладачів з різних країн і континентів з метою презентації останніх трендів ілюстрації і нових імен.  

Відбір ілюстрацій. Фото Болонського книжкового ярмарку

Роботи Анни Сарвіри були визнані одними з найкращих серед понад 3 тисяч робіт митців з 18 країн, представлених цього року. Відтак переможці отримають нагороду у вигляді публікації їх ілюстрацій в щорічному каталозі, який поширюється серед видавців по всьому світу, і можливість завоювати міжнародну нагороду Fundación SM з чеком у 30 000 доларів. Після ярмарку виставка вирушить у Японію, Китай і США.

Перемога Анни Сарвіри - результат майже 10-річної праці: починаючи з 2008 року, вона надсилала свої роботи на найпрестижніший конкурс, брала в ньому безпосередню участь, тому з власної практики знає всі підводні рифи і злети світових перемог. Саме тим, як обдарованим українцям виходити на міжнародну арену, художниця ділиться з читачами Еспресо.

Довідка: Анна Сарвіра проілюструвала низку книжок видавництва «Грані-Т», зокрема твори Галини Вдовиченко «Мишкові Миші», Михайла Яснова «Неслухняний дідусь», «Казки Індокитаю», Тетяни Стус (Щербаченко)  "Їжак Вільгельм", бестселер "Панночка, «Пуп Землі, або Як Даринка світ рятувала». Брала участь у багатьох виставках в Україні та за кордоном і здобула перемогу на Міжнародному фестивалі дизайну COW. 

Досить-таки «непрогнозований», бо мало знайомий,  напрям у мистецтві - ілюстрація: не вгадаєш, виграєш ти в ньому чи програєш. Любите ризикувати чи впевнені у його майбутньому?

Я впевнена не лише у майбутньому, а навіть у його сьогоденні. Останні три роки в Україні спостерігається бум ілюстрацій, і не лише книги, а й плакатів, одягу, посуду, блокнотів, предметів щоденного вжитку тощо. А попит, як відомо, породжує пропозицію.

В Україні почали проводитися тематичні виставки, а на найпрестижніших на кшталт «Мистецького арсеналу» чи «Львівського форуму видавців» ілюстрації присвячуються окремі стенди і заходи. З тим, як це було ще 5 років тому, не порівняти. Наступні 5 років у цьому зв’язку обіцяють бути дуже плідними, оскільки сьогоднішні студенти-художники вже сміливо заявляють про себе своїми творами.  

І, звичайно, мене дуже тішать успіхи колег - у нас зараз багато цікавих українських ілюстраторів - Поліна Дорошенко, Аґрафка, Настя Слєпцова, Сергій Майдуков, Олег Щерба. Можна, звичайно, багато говорити, що часи важкі, платять мало і малювати складно, але коли бачиш, як поруч з тобою люди роблять цікаві проекти, припиняєш ниття і починаєш працювати.

А що означає - сміливо заявити про себе своїми творами? Як Вам це вдалося зробити на міжнародному рівні?

По-перше, як це не банально звучить, невтомна праця, бо мати лиш талант - це  ще далеко не все. Я свої роботи на виставку в Болонью почала подавати ще з 2008 року. Я коли вперше туди їздила, була ще студенткою.

І в 20 років, звичайно, наперед нічого не плануєш, нічого не соромишся - я підходила до всіх видавців поспіль, показувала роботи. І це був дуже цікавий досвід - я вислухала багато різних, іноді суперечливих думок, мені говорили, що подобається, що не подобається, вказували на сильні й слабкі місця, показували, які роботи у видавництві вважають хорошими. 

 Робота Анни Сервіни, надіслана на конкурс у 2008 році. 

По-друге, не боятися проб і помилок. Не вдалося з першого разу – вдасться з іншого, головне – мета. У мене так було, що навіть рідні не завжди розуміли сенс мого малюнку, бо якось так повелося, що малюнок мав відображати реальність, хіба що трішки яскравішою, кольоровішою. Тобто пташка - вона і на малюнку маю бути пташкою в усіх «барвах і відтінках».

Якщо я в процесі експериментів змінювала ці барви, відтінки чи лінії, починалися дискусії: правильно це чи ні. І що головне: дітям дуже подобалася така креативність. Напевне, тому, що вони мислять і уявляють не стереотипно, як дорослі. І я на світових виставках переконалася, що креативне переосмислення образу, елементи «дитинності» (якщо цей твір готується для дітей) вже давно завоював значно більшу прихильність користувачів продукту.

Отож, по-третє, світова практика - дуже важлива у творчому становленні. І тішить те, що щороку все більше українців долучаються до міжнародних творчих конкурсів і дуже часто в них перемагають. 

Кажуть, що чоловікам для творчості потрібна муза. А що вас надихає? У чому вбачаєте мотивацію? І зрештою, яку все-таки місію ви покладаєте на малюнок? Невже справді вважаєте, що він може якимось чином змінити світ?

Якраз малюнок може бути одним з найважливіших чинників при формуванні людини - ще з її дитинства. Так було, приміром, у мене. Я зачитувалася улюбленими книжками, мала свої улюблені ілюстрації, які відповідно трансформувалися у моїй свідомості. Малюнок насправді - дуже відповідальна річ.

А щодо мотивації, то поїздка на виставку дуже мотивувала. Я приїхала і змогла подивитися, які книги й ілюстратори там виставляються - було дуже багато крутих проектів. Ну і я порівняла свої роботи з тими, що там були, і вирішила, що мені ще працювати і працювати. І це досить сильний поштовх. Знову ж таки, роботи, які вибирають на виставку, дуже відрізняються від тих, що друкують у нас, в Україні. Там трохи інша стилістика. І це не погано, але для себе потрібно було вирішити, в якому напрямку хочеш розвиватися.

А ще поїздки - я з кожної поїздки приводжу дитячі книги, проілюстровані улюбленими художниками. Мені здається, що це хороший поштовх вперед, ти порівнюєш себе з іншими, дивишся як вони роблять, і не зупиняєшся на досягнутому.

Ви вже почали готуватися на Bologna Children's Book Fair 2017?

Я вже купила квитки в Болонью, потрібно обов'язково поїхати, подивитися виставку. Хочу познайомитися з ілюстраторами, яких відібрали на виставку - багатьох я не знаю, цікаво буде поговорити з ними, обмінятися досвідом, повчитися в них. Тим більше, ми в Pictoric часто робимо міжнародні проекти, і особисте знайомство з ілюстраторами дуже полегшує співпрацю.

Щодо моїх улюблених ілюстраторів, хочу назвати JoHee Yoon, Pawel Pawlak, Beatrice Alemagna, Laurent Moreau, Rob Hodgson, Nicholas Stevenson, але впевнена, що в новій поїздці їх з'явиться ще більше.

На провідний міжнародний ярмарок Bologna Children's Book Fair 2017, що відбудеться 3-6 квітня, відібрані ілюстрації до нової книжки, яка ще - в процесі роботи, видавництва «Люта справа» – «Геть дорослих!» Сергія Прилуцького і Олени Степаненко:

Що побажаєте і собі, і своїм колегам «по цеху», тобто обдарованим креативним українцям?

Розвиватися! Через невтомну роботу, через злети і падіння, не боятися показувати свої роботи світу. Українці - нація талантів, світ це підтверджував неодноразово. Ми можемо і мусимо цю довіру тримати на гідному рівні.

Фото Анни Сарвіри