Українська економіка зростає. Це факт. Цифри не брешуть. Як і раніше вони інформували про макроекономічну стабілізацію, викликаючи посмішки людей, які не дуже і вірили, що настала якась стабілізація. Це логічно, тому що світ великих чисел приходить в світ маленького українця з великим лагом. Як крах великих банків в США викликав посмішку у українського обивателя, який через півроку втрачав роботу через цей крах. Так і з економічним зростанням. Спочатку воно відображається в статистиці, потім, через півроку або рік, докочується до українця. Так що і цей ріст докотиться, але дуже скромний.
У 2017 році всі чекають 3% зростання, ознаки пожвавлення економіки вже бачать економісти, вибачте за каламбур. До осені побачать і прості люди.
Але це не буде відчайдушне зростання азіатських тигрів. І навіть не українське зростання 2004-2007. Це скромне відновлення економіки. Для різкого зростання потрібні ресурси. Своїх в країні немає. Сподіватися на зовнішню кон'юнктуру як в двотисячних вже не можна.
Залишається один фактор - зовнішні інвестиції. Але поки ми робимо все, щоб вони не прийшли. Саботуємо приватизацію, наприклад.
Китайська інфраструктура
Куди і навіщо могли б принести гроші інвестори, якби ми їх сюди заманили? Звичайно, в першу чергу це інфраструктура. Тут, схоже, місце застовпили китайці. І це не від великої любові до нас. Китайці таким чином прокрокували по всій Африці і Латинській Америці. Це їхній метод експансії.
Так що вони побудують нам дороги, розв'язки, іншу інфраструктуру. Зроблять вони це своїм стандартним методом. Китайці дають кредит, на ці гроші наймають китайців які з китайським інструментарієм щось будують. Метод досить сумнівний, але робочий. Це плюс, але навряд чи той, який ми чекаємо. І не зовсім інвестиції. Звичайно, якщо не брати до уваги попутні покупки китайцями чогось в Україні.
Правда, тут більше розмов, ніж китайців і вже тим більше ніж їх покупок. Нещодавно, пройшла інформація, що якась неназвана інвестиційна група купила сумської футбольний клуб. З першої ліги. При тому, що якийсь китайський інтерес в Сумах поки знайти не вдалося, а самі покупці на фото більше схожі на кухарів місцевого китайського ресторану.
Земля
Величезний потенціал - земля. Поки ще не розкритий. І всіма силами стримуваний вітчизняним політикумом. Але якщо цей заслін буде прорвано, то в країну зайде багато грошей. Що дуже добре. Але земля - це не розвиток. На землі вирощують урожай. Щоб експортувати його. Тому що стільки хліба українці ніколи не з'їдять. Немає великої різниці, яку сировину експортувати, будь то зерно або метал. Це все одно варіант сировинного придатка.
Роботи проти дешевої робочої сили
Наша головна перевага - дешева робоча сила. Середній українець у три рази дешевше середнього китайця. Тоді, можливо нас перетворять на таку собі фабрику Європи. Кордон поруч, зона вільної торгівлі є. Бери і штампуй заводи. Профіт. І начебто вже пару заводів відкрили в західній Україні.
Але є нюанс. І ім'я йому роботизація. Дуже скоро бути дешевою робочою силою вже не буде перевагою. Тому що повністю роботизовані заводи будуть дешевші. І їх можна розміщувати недалеко від споживача, в юрисдикції, де взагалі немає проблем з судами. І це вже не наукова фантастика, це недалеке майбутнє. Яке будуть враховувати інвестори. І вкладати в Україну гроші з горизонтом у 10-20 років вже не виглядає таким раціональним рішенням.
Лас-Вегас для України
Де залишається наша перевага? У якому секторі те, що в Україні дешево, залишатиметься перевагою? У послугах. Ми будемо залишатися привабливі для людей з розвинених країн, які все більше свого часу (який звільняється завдяки роботам) витрачатимуть на відпочинок і подорож. І тут наш сегмент.
Ми повинні залучати європейців і розважати їх. Подарувати їм море ми не можемо. У них свого моря вистачає. Та й наше море кличе в ньому скупатися всього 4 місяці на рік, якщо поруч каналізацію не прорвало. Тому ми повинні зробити такі розваги, які б функціонували 12 місяців. І де б повністю знайшло відображення того, що ми дешеві. У нас дешеве пиво. Смачна і дешева їжа. І так, у нас не тільки це дешеве ... як би неприємно це звучало.
Україна просто зобов'язана створити свій Лас-Вегас. Або, нехай це буде свій Макао, тому як китайські гроші під проект міста-ігрової зони, який можна побудувати з нуля в степах Одещини, знайти буде легше. Побудуємо свій Фортуноград, поруч з ним аеропорт і будемо приймати мільйони туристів. Які будуть пити, їсти і витрачати свої гроші. Тут можна буде і стадіон побудувати для справжніх китайських футбольних інвесторів, якщо їм раптом захочеться пограти в Лізі Чемпіонів.
Мільярди доларів інвестицій, туристичний потік, розвиток малого і середнього бізнесу навколо. Тільки такі проекти, в яких ми використовуємо свої реальні сильні сторони (а не ті, які нам би хотілося бачити) може допомогти нам залучати в країну гроші.
Ми можемо продовжувати хотіти стати Кремнієвою долиною. Писати листи Маску. Мріяти не шкідливо, але ми ніколи не станемо "долиною". Додана вартість завжди буде в Каліфорнії. Або в тому місці, яке нею стане потім. В іншому світі. І захопити цей прапор для нас зараз просто нереально.
Точка зору редакції Еспресо.TV може не збігатися з точкою зору авторської колонки. Еспресо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.