Новий американський президент Дональд Трамп звинуватив сенаторів Джона Маккейна і Ліндсі Грема в тому, що їхні дії наближають третю світову війну. Колишній бізнесмен відреагував таким чином на критику, якій досвідчені політики піддали його указ про обмеження імміграції.
Можливо, Трамп хотів відповісти своїм критикам якомога жорсткіше. Але, сам того не бажаючи, він знайшов точний образ свого майбутнього правління. Правління, яке може бути пов'язане саме з очікуванням третьої світової війни. Якщо каденція 45-го президента США завершиться - а війна не почнеться, людство зітхне з полегшенням.
І перша, і друга світові війни починалися аж ніяк не тільки через збіг невдалих історичних обставин. Головною причиною їхнього початку була банальна політична самовпевненість і нездатність правителів прорахувати наслідки своїх кроків, розрахунок на коротку перспективу - при тому, що з дистанції - не історичної, а людської - можливість краху прораховувалася без особливих проблем. Але про цю можливість не хотіли тоді думати ані самі політичні діячі, ані ті, хто їм вірив.
Дональд Трамп, поза всяким сумнівом, не хоче ніякої третьої світової війни. Більш того - він хоче, щоб Америка була якомога далі від воєн "старого континенту", від світових конфліктів.
Трамп - це повернення до Америки столітньої давності, Америки зосередження на собі і ізоляціонізму. Але справедливості заради варто згадати, що американські президенти, які взяли участь в світових війнах, теж не хотіли посилати війська на фронт. Коли Америка не хоче наближатися до світу, світ наближається до Америки. Цей цивілізаційний закон не може скасувати навіть президент США.
Для того, щоб запобігти можливому цивілізаційному конфлікту, необхідно позбутися самовпевненості і наївної віри в те, що події будуть розвиватися так, як тобі хочеться. Ця віра нерідко заважає звичайному обивателю, що живе в своєму маленькому світі.
Вона заважає бізнесмену, який не бачить в цьому світі нічого, окрім своїх власних інтересів. Вона заважає авторитарному правителю - такому, як Путін - тому що диктатор вірить, що все має відбуватися так, як йому хочеться і не здатний помічати ані людей, ані історичні процеси.
Але всі ці складності можна подолати. Світ не руйнується ані від проблем обивателя, ані від банкрутств бізнесмена. А проти авторитарного правителя можна запровадити санкції - і спостерігати за його повільним, але неминучим крахом.
Але коли ця віра починає заважати президенту наймогутнішої демократичної держави сучасного світу - це справжнісінька проблема.