Коли в пекло відправляється черговий діяч «Новоросії», яка не відбулася, мені чомусь завжди цікаво, що в цей момент думає і відчуває Саша Чаленко. Пам'ятаєте, був такий журналіст ахметовською «Сегодня», великий любитель "Донецько-Криворізької республіки", який втік до Москви практично одночасно з Януковичем? Він звідти дуже радів і радіє «перемогам російської зброї».
Що думають Захарченко з Плотницьким, якраз менш цікаво, у тих давно смерть стоїть в очах, як стояла вона, до речі, в очах у «Гіві» -Толстих.
Тобто як саме дрібній обслузі, що гріється на трагедії Донбасу? Ось ще Костя Долгов десь в білокам'яній знаходиться, який набрав у російських спонсорів грошей на повстання в Харкові і з тих пір у самих сепарів здобув репутацію «криси».
Кінець Болотова і Жиліна показує, що в Москві і поруч теж небезпечно, не тільки в «процвітаючих республіках». Можна, звичайно, сказати, що ця дрібниця нікому не потрібна, щоб її хтось чіпав, але самі-то вони так про себе не думають і бояться по-справжньому. У їхньому випадку адже ні кулю, ні тротил, ні отруту ніхто витрачати не буде, просто приб'ють, якщо що.
Були серед «героїв» і ті, хто розумніший. Або боякуватіший, чорт його знає. Вчасно евакуювався Гіркин-Стрєлков і завдяки цьому пару зайвих років по землі ходить. Втім, Болотов теж на ранніх стадіях зістрибнув, але його це не вберегло. Тому Ігор Іванович постійно повторює, що смерті не боїться. Тобто чекає. Правильно чекає.
Не став наполягати на власній героїчної кончині Ігор Безлер- «Біс». Десь недалеко від нього, в Криму, осів і колись гучний Сергій Здирлюк- «Абвер». Якщо Біс іноді ще щось їдко коментує з того, що відбувається на Донбасі, Абвер намагається не відсвічувати. Чи гарантує це від неприємностей? Анітрохи. Джин, випущений Кремлем навесні 2014 року, прийде ще за багатьма. А хтось просто буде сильно хворіти в його очікуванні.
Заради цікавості загугли, як там розвивається творча біографія Олександра Чаленка на російській землі, що прихистила його. Судіть самі, це, здається, з найсвіжішого: «Ми повинні дійти до Збруча. Це наша природна межа. Дати свободу Підкарпатській Русі і угорцям. А ось Галичина, Волинь, Буковина нехай живуть, як вони самі собі хочуть. Усе. Будуть між собою розбиратися, хто у них головний. А Новоросію і Малоросію всю поверніть. Ми повинні бути просвітителями. Ми повинні розповідати. Хлопці! Немає там ніякої України. Там Росія. Усе. Така ж земля. І наш з вами святий обов'язок - возз'єднати всі Російські Землі».
Іноді мені здається, вони спеціально прикидаються божевільними, щоб вціліти: ну так, морду начистити придурку, але вбивати ж не будуть. «Не будуть же, так?» - з надією. Але хто ж знає відповідь на питання.
Точка зору редакції Еспрессо.TV може не збігатися з точкою зору автора авторської колонки. Еспрессо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.