Легенда
Віктор Чанов (зліва) з батьком та братом
Зрозуміти наскільки голкіпер київського "Динамо" Віктор Чанов був культовою фігурою, напевне, можуть лише люди, які пам'ятають футбол 1980-х.
Чановим захоплювалися мільйони, хлопчаки намагалися бути на нього схожими у вуличних баталіях, залюбки займаючи раніше немодне місце у воротах. Імітуючи фірмове "чанівське" постукування бутсами по штангах.
Основним голкіпером збірної СРСР у 1980-ті був москвич Рінат Дасаєв, але він й на дещицю не наближався за популярністю до Віктора Чанова в Україні. Серед вболівальників була популярна думка, що склад збірної СРСР, практично повністю сформований з футболістів "Динамо" радянські футбольні функціонери навмисне розбавляють гравцями з інших республік, щоб там не грали одні лише українці.
"Шахтар"
Після перемоги "Шахтаря" у Кубку СРСР
Чанов народився у Донецьку та походить зі справжньої воротарської династії. Його батько - Віктор Чанов теж був голкіпером, грав за донецький "Шахтар" та легендарний московський ЦДКА, розформований у 1952 за наказом Йосипа Сталіна, через невдачу на Олімпіаді. Старший брат Віктора – В'ячеслав Чанов також воротар – він виступав за "Шахтар", московські "Торпедо" та ЦСКА.
Власне як голкіпер Віктор Чанов сформувався ще у Донецьку, де став капітаном "Шахтаря" та звідки потрапив до збірної СРСР. Разом з донеччанами у 1978 році він став бронзовим призером чемпіонату СРСР, а у 1980-му виграв Кубок СРСР. Головний тренер "Динамо" Валерій Лобановський шість років вмовляв Чанова перейти до київського клубу, але домігся свого лише у 1982 році.
"Динамо"
З Кубком кубків
Запрошував Чанова до "Динамо" Лобановський, але працювати йому довелося з Миколою Морозовим, який очолив киян у 1983 році, коли попереднього тренера вкотре покликали "піднімати" збірну СРСР.
Разом з командою воротар пережив непрості часи спаду, водночас, він став одним з гравців навколо яких Валерій Лобановський після повернення збудував нову команду, яка прогриміла у 1986 році, продемонструвавши за відгуками світової перси "футбол майбутнього" та здобувши Кубок кубків.
Сам Чанов того блискучого сезону був визнаний кращим воротарем союзу. Цей трофей особливо цінний, тому що був здобутий після складної травми, через яку Віктор Чанов не грав у 1985 році та опинився за спиною свого екс-дублера Михайла Михайлова. Тож воротар не лише відвоював місце у складі, але й став найкращим.
Збірна
Чанов завжди був впевнений у власних силах та переконаний, що не поступається своєму конкуренту по збірній СРСР - Рінату Дасаєву. Він потрапив до заявки команди на три чемпіонати світу, але зіграв на "мундіалі" лише один матч проти Канади у 1986 році.
Голкіпер "Динамо" заслуговував на більше, не лише на думку вболівальників, але й самих партнерів по команді. "Лобановський в день матчу роздавав гравцям листки. Всі писали свій варіант складу. Я знав: іноді 15 осіб були за мене. Троє - за Ріната. Але виходив все одно Дасаєв", - пригадував Чанов.
Один матч голкіпер зіграв і на чемпіонаті Європи-1988, на якому збірна СРСР здобула срібло, поступившись у фіналі Голландії. Дасаєв тоді пропустив "енциклопедичний" гол з гострого кута він Марко ван Бастена. Чанов знову сидів на лаві запасних, вийшовши лише на заміну у матчі групового раунду проти Ірландії.
Чанов злився, але все розумів. "Хтось був зацікавлений, щоб в складі збірної СРСР не було одинадцяти киян. І Лобановському, щоб йому не заважали створювати таку збірну, яку він хотів, треба було рахуватися з вказівками зверху", - пояснював славетний воротар.
Ізраїль
Чанов залишив "Динамо" у 1990 році майже водночас з Лобановським. Тренер поїхав працювати в збірну ОАЕ, а голкіпер – грати у "Маккабі" з Хайфи. Проте міг опинитися і в "Манчестер Юнайтед".
"За три дні після підписання контракту з «Маккабі» мені пропонували перейти в "Манчестер Юнайтед". Також були пропозиції з Німеччини, від шотландського "Рейнджерса". Але я ні про що не шкодую", - казав Чанов.
Дійсно, шкодувати не доводилося. Чанов й у "Маккабі" успів стати легендою клубу, його досі згадують як одного з най видатніших футболістів у історії команди, з якою він виграв чемпіонат та Кубок Ізраїлю.
Тренер
Після повернення до України в 1994 році Віктор Чанов певний час грав за київський "ЦСКА-Борисфен", якому допоміг вийти до вищої ліги. А вже за рік став асистентом майбутнього тренера збірної України Михайла Фоменка у столичній команді, яка вже у своєму дебютному сезоні серед найсильніших боролася а медалі.
Надовго у тренерській професії Чанов не затримався та повертався до неї лише одного разу - у сезоні 2006/07, коли отримав запрошення до "Динамо", від тодішнього головного тренера та партнера по команді 1980-х Анатолія Дем'яненка. Чанов пропрацював з киянами лише рік, остаточно розчарувавшись у сучасному футболі, який за його словами перетворився на бізнес.
Бізнесмен
Після завершення ігрової кар'єри головною справою Віктора Чанова став не футбол, а саме справжній бізнес. Він став одним із співзасновників компанії, яка займається залізничними транспортом та автоперевезеннями, був її генеральним директором.
До останніх днів життя Віктор Чанов виглядав підтягнутим та залишався у відмінній формі. За його словами, після завершення ігрової кар'єри він набрав лише півтора кілограми. Грав у футбол у своє задоволення у любительській команді, але не на позиції голкіпера, а в нападі. Ворота Чанов захищав лише граючи за ветеранів "Динамо".