В центрі столиці — знову акції протесту. Цього разу — в підтримку блокади ОРДіЛО. Здавалось б, гарний привід, правильна мета. Але в дні, коли вся країна мала б замовкнути в скорботній тиші в пам’ять Небесної Сотні. А форма цих протестів підводить взагалі до думки, що весь план з блокадою “ДНР/ЛНР” був затіяний якраз для того, щоб влаштувати безлади в Києві на річницю кривавої кінцівки Революції Гідності.
Вже другий рік поспіль політикани крадуть в нас роковини Майдану, що природно не викликає підтримки адекватних людей. Що, однак, ніяк не означає, що приводів для протестів нема.
Отже, вчора в урядовому кварталі кілька сотень людей кілька годин вешталися забитими поліцією вулицями. І займалися якимись незрозумілими рухами — спробами поставити намет на Банковій на знак підтримки блокади ОРДіЛО.
Чому, до речі, не біля Кабміну, який формально відповідає за ці питання? Ну да ок, це не так важливо. Важливо, що люди, яких очолили два депутати від "Самопомочі" - Семен Семенченко та Єгор Соболєв, наполегливо шукали можливостей для конфлікту з поліцією. 6-тисячна кількість якої, не дивлячись на популістичне бурчання "що це за річниця революції, коли всюди менти?", є абсолютно виправданою.
Нагадаю, у воюючій країні з підвищеним рівнем терористичної загрози. Навіщо треба було штурмувати шеренги поліції з очевидним результатом? Навіщо треба було намагатися зірвати шолом з поліцейського й цілком очікувано отримати в обличчя після цього?
Навіщо підбурювати людей на відвертий бунт, користуючись загальною знервованістю суспільства, влаштовувати цирк? Коли купка людей свідомо намагається спровокувати насильство щодо себе?
Справа не в риторичних питаннях — чи так варто вшановувати пам’ять тих, хто віддав свої життя 3 роки тому на цих місцях? Коли купка людей з чималим вмістом напівбожевільних, які люблять кричати про засилля “жидівсько-московської влади”, верещать про “тварь Порошенко” та матюкаються під звуки "Пливе кача".
Й навіть не в спробах попіаритися на датах, коли все, що має хоч якусь прив’язку до слова "Майдан", привертає автоматично до себе шалену увагу людей. Питання в тому, що вже другий рік поспіль дні скорботи в нас крадуть. Якщо рік тому це були відверті російські провокатори з їх так званим “Третім Майданом”, то тепер в “двіжі” взяли участь й цілком реальні фронтовики та майданівці. Які стали жертвою політиканів.
Взагалі, вчорашні події ставлять під сумнів абсолютно благородні цілі блокади ОРДіЛО. Адже питання, чи варто торгувати з окупованою територією, здається, не викликає ні в кого, окрім корумпованих чиновників та політиків, сумнівів. Звичайно, ні. Навіть якщо це викличе якісь тимчасові складнощі, з окупантами не торгують.
Ця позиція була абсолютно й повністю виграшною. Щоправда, одразу виникало питання, чому блокада була розпочата саме в лютому місяці. Однак до певного моменту відповідь — мовляв, спеціально це робимо взимку, щоб звернути увагу, бо ж навесні ніхто й не помітить, коли потреба у вугіллі різко впаде, влаштовувала.
Але ганебний спектакль, який відбувся вчора, представляє всю цілком благороду затію з блокадою в іншому світлі. Адже, нагадаю, вчорашні "революціонери" мотивували свої дії якраз підтримкою блокади. Як і спроби спровокувати поліцію.
Окей, можна погодитись з тим, що Нацгвардія не мала права не пропускати чи тим більше бити нардепів. Але вибачте, якщо нардепи очолюють агресивний натовп, то логічно, що поліція вирішує не пропускати нікого. Це не означає, що до очільника МВС Авакова немає питань. Однак в даній ситуації робота поліції не викликає жодних нарікань. Провокаторів треба знешкоджувати. Особливо, якщо вони влаштовують цирк в момент, коли нормальні люди мають згадувати та вшановувати.
Але при цьому всьому відсутність підтримки киянами горе-"блокіраторів" не має вводити владу у стан благодушності. Так, кияни не підтримали вчорашні абсолютно провокативні дії. Бо на роковини треба згадувати, а не прагнути нових жертв. Однак це не означає, що адекватна частина суспільства всім задоволена.
Фактично, все навпаки. Вся нинішня конфігурація нинішньої влади стала вже стоп-краном на русі країни вперед. Єдине, що поки не має зрозумілої альтернативи — ось що рятує Порошенка і Ко. Єдине, що втримує ту ж таки адекватну частину суспільства від протестів — це війна й загроза дестабілізації ситуації. Чим одразу скористається російський ворог та його маріонетки тут.
А приводів для протестів — вище даху. Не кажучи вже про таку річ, як і досі повну відсутність покараних за кошмарні події трирічної давнини. Що є в принципі вироком всій нинішній правлячій команді. Яка зайшла у владу на плечах Майдану, але давно вже не має нічого спільного з ним.
І все ж, варто ще раз зазначити, що саме війна робить вчорашній спектакль Соболєва-Семенченка недопустимим. На роковини варто подумати, згадати і помовчати. А не дивитися на невмілі спроби залізти на черговий броньовик без гальм та руля.