Віце-прем'єр Розенко поділився своїми бажаннями зробити мінімальну зарплату в 5000 гривень прямо зараз. Зовсім нещодавно такі ж бажання виникали в пана Насірова, який брав ще вище.
Напевно, він замислювався про це, рахуючи вартість поїздки на інавгурацію Трампа і перевівши це все в мінімальні зарплати. Але якщо бажання глави ДФС досить кровожерливі, він просто хоче більше податків (що логічно, адже місце сидіння визначає точку зору), то віце-прем'єр робить це в напівмістичному бажанні подарувати добро людям. І людям подобається. Люди послухають і вирішать, що все можливо. І ось тут буде пастка.
Підвищення мінімальної зарплати на початку цього року - це чисто податковий захід. У реальності мало хто отримував менше, просто все, що було вище 1600, видавали в конвертах. Тепер база оподаткування зросла.
Це дуже правильний крок у боротьбі з тіньовою економікою. Рік тому бізнесу дали пряник, знизивши ЄСВ фактично вдвічі. Тепер дістали батіг, адже ніхто ніколи по-хорошому платити податок не збирається. Логічно, що все це обертається в обгортки легкого популізму. Така робота в міністрів. Будь-яку реформу треба продавати. Але головне - вчасно зупинитися.
Що поганого в тому, що міністр говорить про можливість мінімальної зарплати в 5000 грн.
Погано те, що йому можуть повірити. Зазвичай все навпаки. Міністрам не вірять. І це заважає. Але люди вкрай не критичні до тієї інформації, яка їм подобається. Українцям завжди подобається, коли політики говорять, що їм треба підвищити зарплати. І пенсії. І ще кажуть, які українці молодці. Які вони працьовиті. І як добре співають.
Забуваючи, правда, згадати про інфантильний потяг до популізму. І що буде, коли всі повірять, що зарплати можна підвищити ще майже вдвічі. Про це почнуть говорити. Всі записні популісти будуть цього вимагати. Це будуть показувати по телевізору. Бабусі будуть лаяти того ж міністра Розенка за те, що він не підвищує пенсії.
Міністр фінансів буде його просто ненавидіти, тому що він бачить, що ми можемо собі дозволити, а що ні. А бабусі вже забудуть, із чого все почалося. Але на кухнях будуть згадувати уряд не злим тихим словом. І на цих кухнях ніхто не згадає про судову реформу або про ринок землі. Всі будуть просто вимагати зростання зарплат.
А далі починаються вибори і забіг популістів. Ми це вже не раз проходили. Соціальні стандарти підвищуються без зростання продуктивності праці. Національний банк нагинають і змушують друкувати гроші.
А потім раптом трапляється девальвація та інфляція. Яка з'їдає все, що було підвищено і навіть більше. Просто тому, що вчасно не зупинилися. Просто тому, що популізм вбиває. Запитай у Венесуели, де йдуть таким шляхом. Йдуть давно і тепер навіть за туалетним папером ходять до сусідньої Колумбії. Й інфляція пішла галопом.
Для того, щоби держава стала соціальною, вона повинна собі це дозволити. І навіть якщо вона собі це може дозволити, то не завжди на це йде. Подивіться приклад Швейцарії, де населення проголосувало проти безумовного доходу. Просто порахували, що це невигідно. До цього безумовного доходу, який просто виплачується громадянам за красиві очі, ми рано чи пізно прийдемо.
Тому що при масштабній роботизації, а роботи вже стають дешевшими від китайців, багато людей, які працюють, просто не потрібні. Потрібні споживачі з грошима. Але до цього треба прийти. Поступово. І Україна, на жаль, прийде туди не перша. Передусім тому, що роботи нам поки можуть тільки снитися, як й інвестиції. І популізм - одна з проблем, яка їх стримує.
Замість змагання реформаторів ми бачимо змагання популістів. А люди вимагають не реформ, а підвищення пенсії і зарплат. І останнє, що повинен робити український чиновник, це запускати цей процес.
Україна завжди вибирала шлях курця. А є шлях здорової людини. Це реформи. Вони призводять до інвестицій. Інвестиції підвищують продуктивність праці. Це створює можливість для зростання доходів. І тоді підвищують пенсії.
Тільки такий шлях дозволяє реально підвищити рівень життя «маленького українця», за якого всі хвилюються. І для того, щоби бабуся на свою пенсію купила більше, треба не надрукувати гроші і дати бабусі, а запустити ринок землі, наприклад, або нарешті ввести антикорупційні суди. Але це ж так не очевидно. І значно простіше просто підвищувати пенсії.
Точка зору редакції Еспресо.TV може не збігатися з точкою зору авторської колонки. Еспресо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.