Зорян Шкіряк: Україна пройшла критичну точку росту злочинності

Сьогодні наш гість — Зорян Шкіряк, радник міністра внутрішніх справ.

1. Зорян Шкіряк за своїх неповних 47 років пройшов шлях від санітара районної лікарні до радника міністра внутрішніх справ України. Як бізнесмен спробував себе в різних сферах. На початку 2000-х навіть побудував власну аптечну мережу.

2. Шлях у політиці почав у 2002 році як депутат Шевченківської райради столиці. У 2014-му балотувався в президенти.

3. У 2006-му за списком «Нашої України» став депутатом Київради. Там відзначився критикою оборудок «молодої команди» мера Черновецького і навіть постраждав через це – його побили невідомі.

4. Стрімкий злет кар’єри Шкіряка стався після Революції Гідності. Як і багато інших активістів пішов у владні структури, став радником міністра внутрішніх справ Авакова. На цій посаді перебуває донині з невеликою перервою, коли виконував обов’язки керівника Державної служби з надзвичайних ситуацій.

5. Зорян Шкіряк – один з головних спікерів Міністерства внутрішніх справ. Нещодавно став справжнім героєм роспропаганди: його звинуватили в замовленні вбивства бойовика Гіві. Щоправда все перетворилося на фарс у фантазіях кореспондента одного з російських телеканалів: радник Авакова роздвоївся на радикалів Зоряна та Шкіряка. «Называют две фамилии: это Зорян и Шкиряк – представители украинского истеблишмента», – прозвучало в російській програмі «Вєсті».

Отже. Ви говорили, що чергова хвиля дестабілізації триватиме до кінця березня. Чому саме цей час?

Перш за все треба сказати, що Російська Федерація впродовж двох з половиною років і донині максимально здійснює брутальні кроки щодо дестабілізації України. Що стосується їх інтенсивності, то вони залежать від політичного контенту і періоду, в якому перебуває Україна. Скажімо, всі прекрасно пам’ятаємо осінню серію – з жовтня до грудня.

І сьогодні ми констатуємо, що за нашою оперативною інформацією на нараді, яка відбулася наприкінці 2016-го за участі помічника президента РФ Суркова з представниками російських спецслужб, визначалися плани подальшої дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні в період від кінця лютого до кінця березня.

Чому вони обрали такий період? Я думаю, що це пов’язано з активізацією політичного сезону, перш за все у Верховній Раді. І так уже склалося, що, як правило, пізня осінь і рання весна є найсприятливішими періодами для спроб розхитування ситуації шляхом проведення різних політичних акцій.

Ви казали, що можуть бути теракти під час пам’ятних днів вшанування Революції Гідності, 18-21 лютого. Нічого не було, і добре. Але чи не були ці очікування до певної міри перебільшеними? Чи не були перебільшеними ті запобіжні заходи – зі встановленням рамок тощо? Бо все це виглядало неестетично і часом навіть муляло око.

Міністр внутрішніх справ нещодавно заявив, що для нього ці заходи також створюють певний дискомфорт. Я вам скажу відверто: мені, як людині ліберальних поглядів, також не подобається, що на період якихось днів у нас встановлено такі заходи, які, безумовно, викликають певний дискомфорт у людей.

Але давайте відштовхуватися від іншого: Україна живе в стані постійної, я наголошую, постійної терористичної загрози протягом останніх трьох років. Те, що ми звертаємося до громадян і попереджаємо про якісь заходи, що будуть застосовуватися підрозділами Нацполіції та Нацгвардії, СБУ, є не нашим правом, а нашим обов’язком.

І це практика будь-якої цивілізованої країни світу – попередити про можливість провокацій або й терактів. Це превентивні заходи, пов’язані з контртеррористичною діяльністю, це необхідність, викликана часом. І всі ці розмови, що хтось дуже активно цими заходами обурювався – на моє глибоке переконання, це дуже перебільшена реакція.

Я всі ці дні – Дні вшанування Героїв Небесної сотні – був на Майдані, спілкувався з людьми, і у більшості людей отримав розуміння щодо необхідності цих запобіжних заходів.

Зазначу, що тільки за один день, 20 лютого підрозділами Нацполіції під час огляду і відповідних перевірок, прямо на Майдані Незалежності, було вилучено гранату РГД-5, близько 10 одиниць холодної зброї, в тому числі штик-ніж, один стартовий пістолет і кілька предметів, схожих на саморобні вибухові пристрої. Кому і для чого все це було потрібне – питання риторичне, але, дякувати Богу, нічого не відбулося. Оце і є приклад необхідності вжитих запобіжних заходів та ефективності роботи правоохоронних органів.

От у мене все одно таке враження, що ви чогось не договорюєте. Або стосовно тої інформації, яка у вас була з приводу цих самих можливих терактів, або стосовно того, що були якісь більші очікування, можливо, якихось масових акцій. Тому що, все ж таки, є таке підсвідоме враження, що порівняно з минулим, позаминулим роком більше боялися саме атак на органи влади.

Дивіться. Безумовно, оперативна інформація завжди є. Ту, яка може бути оприлюднена, ми її подаємо, а та, що є закритою, вона відпрацьовується.

Згадайте хоча б арешт і тим самим унеможливлення використання 20-21 лютого на Майдані Незалежності дванадцяти автоматів – ви пам’ятаєте спецоперацію СБУ – і повірте, це не останнє затримання, оскільки та мережа, яку було викрито, і про яку розповіли Василь Грицак і Юрій Луценко, – це далеко не повний перелік усього, що насправді планувалося здійснювати в Україні.

Тому, безперечно, коли такі заходи проводяться, це робиться в першу чергу для захисту життя, прав і свобод мирних громадян. Мене дивують люди, які обурюються кількістю правоохоронців. Ці правоохоронці просто виконують свої обов’язки. До речі, сотні, а то й тисячі з них пройшли горнило війни, зі зброєю захищаючи Україну на сході, і були активістами Революції Гідності.

Тож потрібно виходити з розуміння необхідності тих дій, які сьогодні здійснюються задля недопущення підриву нашої держави зсередини. А це сьогодні – головний план Путіна. На сході, на війні вони нічого зробити не можуть, тому діють на підрив України зсередини, в тому числі – через політичні сили.

Якщо дуже коротко. Усім запам’яталася ота сутичка, яку влаштували кілька народних депутатів разом зі своїми прихильниками, коли були покалічені поліцейські. Ну от відбулася сутичка – і що? Ці народні депутати понесуть покарання, чи їхні прихильники? Були якісь кримінальні справи?

Ну за фактом завдання тяжких тілесних ушкоджень правоохоронцям, звісно, порушено кримінальні справи. Наскільки я пам’ятаю, затримано того, хто безпосередньо зламав ніс одному з поліцейських. Його попередньо затримано за статтею 208-ю, а там вже що йому буде інкриміновано – це питання слідчих органів і прокуратури. Але як на мене це, безумовно, неподобство.

Я взагалі вважаю порівняння цих подій з 2013-м та 2014-м роком просто аморальним. Так само як аморальним є і бажання певних політиків чи політичних сил влаштовувати такі піар-перформанси в день, коли вся Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної сотні. Як мінімум, можна було кілька днів почекати.

Ніхто ж не забороняв це зробити будь-якого іншого дня. Тож розрахунок був суто політтехнологічний – на те, що в ці дні туди прийде більше людей, які, можливо, ситуативно можуть до них приєднатися. І дуже прикро, що щирі патріоти, на превеликий жаль, часом піддаються на посил таких політичних аферистів. До речі, деякі з них на Майдані ніколи не були і жодного стосунку до нього не мають.

Була ще одна перестрілка, 17 лютого. І в одному з інтерв’ю Аваков сказав, що за попередньою інформацією ті люди в камуфляжі, які вчинили стрілянину, нібито мають стосунок до депутата Мураєва.

Ця інформація підтвердилася?

Я на сьогодні не маю інформації від слідчих, але я можу тільки підтримати в цій ситуації міністра. Я думаю, що така можливість не виключена. Мураєв є відвертим ворогом України. Він на сьогодні, на моє глибоке переконання, є тим, хто активно працює в інформаційному полі і в політичному проти української державності. Що ж стосується проведення слідчих дій, то я вам обіцяю, що тільки-но матиму інформацію, одразу ж вам повідомлю.

Взагалі забагато останнім часом таких перестрілок. Очевидно тому, що багато зброї, яка через війну розповсюджується по країні. З іншого боку, кожна людина також, мабуть, постійно спостерігає і те, що збільшилась кількість пограбувань – і квартирних, і з автівок.

От скажіть, яка зараз ситуація? Ці суб’єктивні враження – вони відповідають дійсності? Справді погіршується криміногенна ситуація, чи якось вже вдалося її стабілізувати.

Я вам дуже дякую за це запитання, яке є дуже дискусійним і резонансним. Перш за все хочу наголосити на тому, що нова українська Національна поліція є тим правоохоронним органом, який вперше за історію України не приховує жодної статистики. І кількість злочинів та зростання злочинності ми самі констатували і показали наприкінці 2016 року.

У нас навіть є інфографіка, на якій видно, що є затримання і вироки суду буквально в 20% від реальних злочинів.

Абсолютно вірно. А тепер дивіться. Це зростання злочинності має об’єктивні причини. Я не буду згадувати про те, що країна перебуває в стані війни, що безумовним чинником є соціально-економічний стан населення, що поліція і правоохоронна система перебувають у стані реформування, а це завжди певним чином відбивається на цих речах.

Але при цьому я хочу наголосити, що на даний момент Міністерство внутрішніх справ і всі його підрозділи є можливо чи не найвідкритішими у світі. Я говорю це без бравади і без патетики, абсолютно щиро.

Але цікавить результат.

Давайте перейдемо до результатів. Нарешті цього року, на кінець лютого, ми констатуємо тенденцію на покращення криміногенної ситуації. Після зростання рівня злочинності, безумовно, була певна критична межа.

Сьогодні я можу підтримати міністра Авакова з його висновком щодо проходження критичної точки. Думаю, що, враховуючи і призначення глави Національної поліції, і той період становлення, в якому перебувала Нацполіція, тепер ситуація буде покращуватися, і це вже є. Затримано і ліквідовано десятки злочинних угруповань. Затримано і видворено з України близько 20 так званих злодіїв у законі.

Безумовно, одним з чинників, який не покращує ситуацію в Україні, був славнозвісний «закон Савченко», який я особисто вважаю шкідливим і таким, який треба або скасовувати, або кардинально коригувати.

Але ми працюємо, і ніхто не займається шапкозакиданням, і не намагається здаватися ідеальним. Є багато помилок, на жаль, ще важко говорити, що ми викорінили корупцію в правоохоронній системі, але вже те, що сьогодні починає працювати головний елемент, який впроваджувався реформою міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, – тотальна деполітизація правоохоронної системи, оце починає діяти.

Безумовно, це не питання одного чи двох днів, але будемо сподіватися, що ситуація буде покращуватися. Особисто я в цьому впевнений. До речі, розкриття важких злочинів має значне покращення.

Але я так розумію, що нема поки покращення по винесенню вироків.

А це проблема наших судів. От я вам простий приклад наведу. Ми зіштовхуємося з таким саботажем суддівським, який, вибачте, на голову не налазить. Коли у нас, наприклад, затримують організовані злочинні банди зі зброєю, по 208-й статті, і через два дні суд їх випускає під особисте зобов’язання.

От просто уявіть собі цю ситуацію. До речі, це капітальний демотиватор для самих правоохоронців. Вони відслідковують, проводять оперативно-слідчі заходи, і коли вже йде питання вироку по суду, прийняття запобіжного заходу – робиться таке.

Якщо це рішення неправочинне, неправильне, то ви ж можете апелювати?

Звісно, подаються апеляції, це робить вже, як правило, процесуальний керівник відповідної прокуратури. Колись спрацьовує, але тенденція поки що негативна.

От знову якщо казати про реформування та подолання корупції. Наскільки я розумію, патрульна поліція коли створювалася – це була ідея: створити абсолютно новий некорумпований орган, який потім поширить свою дію далі, і від нього, якщо можна так сказати, піде розгалуження на всю систему Національної поліції.

Зараз те, що я бачу, трошки розчаровує, тому що, по-перше, впала довіра до Національної поліції з 60% на початку до 30-40% на сьогодні.

Сьогодні – 49 відсотків.

Ну це у вас, може, якісь дуже гарні дані. Але, по-друге, є й інше: ми не бачимо, щоб люди з патрульної поліції пішли кудись далі в структури. Навіть призначення новим керівником Сергія Князєва.

Можливо, він хороша людина, можливо, жодного не має стосунку до квартир своєї дружини, але це людина зі старої системи. Невже в усій цій структурі патрульної поліції не знайшлося молодих, непричетних до старої системи, достойних людей?

Патрульна поліція – це на сьогодні 15 тисяч співробітників. І коли ми говоримо про патрульну поліцію, а я, до речі, пишаюся нашою патрульною поліцією і її керівниками – Олександром Фесевичем, Євгеном Жуковим, Володею Богоносом. Це 15 тисяч чоловік.

А що таке Національна поліція в цілому, і в першу чергу її кримінальні підрозділи, які безпосередньо проводять оперативно-розшукову діяльність? Сергій Князєв – це кандидатура, яку я не просто вітаю, а яку я щиро поважаю.

Це справжній патріот, професіонал, який має бездоганний авторитет серед особового складу, а це 130 тисяч людей. Так, патрульна поліція – це один з підрозділів. Але у нас є кримінальний блок, є управління захисту економіки, є кіберполіція, є інші підрозділи, які потребують не просто бажання показати красивого хлопця на телеекрані, але системного підходу і системної роботи.

Князєв – це людина, яка, вибачте, свою спину не ховала, коли почалася війна. Я з ним познайомився в 2014 році, і це людина, яка зі зброєю в руках захищала Україну в найважчий період її історії. Це людина, яка показала і довела конкретними діями свою ефективність на посаді голови Національної поліції Рівненської області.

Саме при ньому почалася реальна боротьба з бурштиновою мафією, саме при ньому почалися реальні затримання правоохоронців, які кришували цю бурштинову мафію. Те ж саме стосується і Закарпаття. І я все ж таки хотів би, щоб у нас було не навішування ярликів, а аналіз.

Бо не всі правоохоронці – негідники. І не всі правоохоронці, які і при Януковичі працювали, були корупціонерами і, вибачте, покидьками. Вони так само розкривали злочини, вбивства, грабежі.

Але питання – чому не вийти за рамки тієї системи?

Вони обов’язково вийдуть. Ви зрозумійте, зламати за короткий період часу систему, яка деградувала, корумпувалася, гнила і фактично спотворювалася десятками років, дуже важко. Але ми потихеньку йдемо.

Тобто патрульна поліція – це у нас закінчився експеримент, і власне далі буде звичайна робота МВС.

Жодним чином. Більш того, це вже не експеримент – це складова Національної поліції, яка себе дуже ефективно показала. Наступний етап, про який я хочу розказати у вас в ефірі – це впровадження дорожньої патрульної поліції, яка буде формуватися і запускатися протягом цього року. До серпня місяця вона працюватиме на всіх трасах міжнародного значення, а до кінця року вона працюватиме і на всіх трасах державного значення.

Скажіть краще, чим вона буде займатися.

Зараз скажу. Ми вже почали потихеньку забувати про ДАІ та дії, що її характеризували. А це буде така собі унікальна поліція, яка буде, в першу чергу, моніторити стан дорожнього руху, в тому числі реагувати на правопорушення, здійснені автомобілістами. Але оперативно вона реагуватиме і на оперативні виклики, тобто, безпосередньо реагувати на ті чи інші злочини, які будуть коїтися в рамках тих чи інших трас.

Це будуть відповідні автомобілі, які будуть відповідно обладнані приладами, що дадуть змогу оперативно реагувати на всі ці виклики.

Тож нічого не закінчиться, реформа ж, яку ми проводимо, – це процес, який не може мати початкового і остаточного строку. Я переконаний, що протягом кількох років ми вийдемо на ту модель Національної поліції, яка, власне, в подальшому відповідатиме всім стандартам європейських держав і кращим зразкам цивілізованих держав світу.