Проросійський плацдарм на Балканах. Чи вдасться Сербії розірватися між ЄС та РФ

Сербія традиційно вважається союзником Росії на Балканах. Офіційно нинішня влада веде країну в Євросоюз, але вже кілька років поспіль відмовляє Брюсселю у проханнях приєднатися до санкцій проти РФ. Особливо віддані Кремлю сербські добровольці навіть брали участь у війні на сході України на стороні сепаратистів, допомагаючи "російським браттям".

Країни колишньої Югославії вже кілька місяців як перетворились на зону ризику, де Путін випробовує Євросоюз на міцність. Це і спроба перевороту в Чорногорії, і ескалація протистояння в Боснії та Герцеговині, і патова ситуація після виборів у Македонії. На цьому фоні 2 квітня у Сербії пройдуть вибори президента.

Передвиборчі плакати Александара Вучіча. Фото: Reuters

Фаворитом, який може виграти вже у першому турі, є чинний прем'єр-міністр та лідер Сербської прогресивної партії Александар Вучіч. Незадовго до дня голосування політик побував у Берліні, де провів переговори з Меркель. Також він злітав у Москву, де зустрівся з Путіним та отримав обіцяний ще минулого року подарунок - шість МіГ-29, 30 танків Т-72С і 30 БРДМ-2. Російський президент пообіцяв йому також і надалі допомагати модернізувати збройні сили Сербії.

"Вучіч представляє себе як євроінтегратора, який водночас не відмовляється, а навпаки розбудовує тісні відносини з Росією", - пояснила сайту Еспресо аналітик Інституту світової політики Дарина Гайдай. Вучіч намагається тримати баланс, який має принести йому перемогу і над радикальними націоналістами, і над іншими проєвропейськими кандидатами.

Чи не проґавив ЄС Сербію

Проєвропейські політики Сербії зараз у складному становищі. Переговори про вступ до ЄС розпочались у січні 2014 року. Вучич обіцяє, що всі вимоги Брюсселя будуть виконані до 2019 року. Проте, зі сторони ЄС загалом чіткої обіцянки немає, в той час як Росія активно годує Белград пряниками та обіцянками плідної співпраці.

І хоча об'єктивно зрозуміло, що Євросоюз може запропонувати в перспективі набагато більше, особливо якщо врахувати занепад російської економіки, Кремль тисне на емоції, які більш зрозумілі сербам.

Голова зовнішньої дипломатії ЄС Федеріка Могеріні нещодавно відвідала Белград і в парламенті її промову "закричали" своїми вигуками сербські радикальні депутати. Тож вона на власному досвіді переконалась, що загальні настрої далеко не радісні для євроінтеграторів і з цим терміново треба щось робити.

Чи не проґавила Сербія ЄС

Але проблема не лише в ЄС, а й у відсутності суттєвих зрушень щодо запровадження європейських реформ у самій Сербії. "Конкретно для Сербії чіткішого сигналу, ніж розпочаті на початку 2014 року переговори про вступ до ЄС, бути не може", - розповів сайту Еспресо керівник міжнародних програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Віталій Мартинюк.

За його словами, за три роки лише 8 із 34 розділів переговорного процесу були відкриті, й тільки 2 з них були успішно завершені і закриті. З такими темпами переговори про вступ можуть тривати ще мінімум 15 років, а не до кінця 2019 року, як переконує виборців Вучіч.

"Це свідчить про популістський підхід сербських політиків до процесу євроінтеграції, в якій вони переважно вбачають можливість отримати фінансову допомогу від ЄС та європейські інвестиції", - пояснює аналітик.

Чому стосунки України та Сербії напружені

За останні кілька років Росія наростила присутність у Сербії. Йдеться про медіа, економіку, культуру та зміцнення персональних контактів з сербською елітою, розповіла Дарина Гайдай. "Звичайно, це призводить до домінування російського наративу щодо України у Сербії, російського погляду на конфлікт на Донбасі. Росія презентує себе як жертву Заходу, концепт досить близький сербам", - відзначає вона.

Однак у відносинах з Україною є не лише російський фактор, а й не менш потужний хорватський. За словами Гайдай, активні контакти Загреба і Києва, візит хорватського прем'єра Андрея Пленковича, його позитивні заяви щодо України, як і захоплення в Україні хорватським досвідом реінтеграції (який в Сербії вважають злочином) породжує підозріле ставлення до України.

"Все частіше про Україну в сербських медіа згадують саме у негативному ключі", - констатує аналітик. Зокрема, під час футбольного матчу Хорватія-Україна у Загребі з'явилися провокативні націоналістичні листівки. Там на фоні кельтського хреста двома мовами пропонується вішати сербів та різати росіян.

Також, за словами Гайдай, у Сербії були незадоволені позицією українського посла при ООН під час дебатів в Радбезі ООН щодо Косово. Президент Сербії Томислав Ніколіч відзначив схожість ситуації в Україні та Сербії - обидві країни стикнулися з порушенням територіальної цілісності. Політик сказав, що поведінка українських представників викликала в нього розчарування, бо вони не підтримали позицію Белграда частіше обговорювати косовські питання в Радбезі. Таким чином, Україна сприймається як сторона, що підтримує критичну позицію Заходу щодо Сербії.

"З огляду на ці фактори, які ставлять Україну та Сербію по різні сторони барикад, розвиток україно-сербських відносин вельми проблематичний, як і взагалі промотування України", - вважає Гайдай.

Чи можливі на виборах сюрпризи

За результатами багатьох соціологічних опитувань, перемога Вучіча може статися вже у першому раунді президентських виборів. "За нього готові проголосувати до 40% опитаних сербів. Його найближчий конкурент, позапартійний екс-омбудсмен Саша Янковіч має вп’ятеро менше голосів підтримки", - розповів Віталій Мартинюк.

Однак можливо, що буде й другий тур. Окрім Янковича, конкуренцію Вучічу можуть скласти лідер сербських радикалів Воїслав Шешель чи екс-міністр закордонних справ Сербії Вук Єреміч.

"За моїми власними оцінками, сюрприз може трапитись тільки у випадку проведення другого туру з парою Вучіч-Янковіч. На відміну від Шешеля, який колись був однопартійцем Вучіча, і Єреміча, перебування якого на посаді головного дипломата країни позначалось певними скандалами, Янковіч є більш достойним противником", - пояснює Мартинюк.

Але загалом скидається на те, що Вучіч зумів переграти усіх суперників. А отже Сербія продовжить свій курс коливання між Росією та Євросоюзом.