«Терористичні акти у Санкт-Петербурзі нічим не відрізняються від терористичних актів в інших європейських столицях». «Не можна говорити про неефективність російських спецслужб, тому що спецслужбам інших країн світу теж не вдається впоратися із терористами-смертниками і диверсіями на транспорті».
Ці твердження зараз тиражуються російськими - і не тільки - ЗМІ, їхнє головне завдання - довести тривіальність трагедії, яка сталася в Росії і її схожість з такими ж терактами в інших країнах світу.
Але ці твердження брехливі, бо ж не зачіпають саму суть процесів, що відбуваються.
На початку правління Володимира Путіна Росія аж ніяк не була класичною демократичною державою. Але це була країна з політичною і клановою конкуренцією. Країна, в якій медіа не контролювалися державою. Країна, в якій люди не боялися держави і мали різні думки про те, що відбувається. Навіть з таких питань, як війна в Чечні.
Одночасно це була територія терористичної небезпеки. Вибухали будинки і вагони метрополітену. Йшли бої на Північному Кавказі. Захоплювали заручників.
Головне, що пообіцяв Володимир Путін - позбавити росіян цієї небезпеки. «Мочить терористів в сортирі». Росіяни спочатку обмінювали права навіть не в обмін на благополуччя, а в обмін на безпеку.
Саме в обмін на безпеку було побудовано репресивну брехливу неефективну державу без конкуренції і перспектив - державу, в якій чекісти об'єдналися з бандитами заради пограбування всіх інших.
Але і безпеки в цій державі теж немає. Російські спецслужби виявляються безпорадними, коли мова йде про порятунок життя громадян. Всі ці твердження про перемогу над терором виявилися брехнею, покликаною замаскувати пригнічення і пограбування Росії купкою пройдисвітів в цивільному.
Порівнювати ефективність російських і західних спецслужб просто смішно. Спецслужби - частина державного апарату. На Заході спецслужби зайняті боротьбою з терором. У Росії - боротьбою з власними чесними громадянами і диверсіями в інших країнах. Кого можуть захистити такі спецслужби?
На Заході державна політика - предмет серйозних дискусій. Якщо ухвалюється рішення про застосування сили, яке може призвести до терору, відбувається серйозна дискусія. У парламенті, уряді, на телебаченні, в газетах.
Навіть якщо влада приймає рішення, яке не сприймається суспільством, розуміння наслідків цього рішення існує на всіх рівнях. І найголовніше - якщо влада помиляється, якщо вона не може впоратися з наслідками власних рішень, громадяни можуть змінити владу.
Нічого подібного в Росії давно не відбувається. Перша війна в Чечні ще була предметом для дискусій. Друга війна в Чечні - лише приводом для пропаганди.
Ну а далі суспільству належало лише аплодувати будь-якому божевільному рішенню російської влади. Аплодувати і вибухати. Це - доля середньостатистичного росіянина. Про заміну влади в Росії й мови немає.
Тому інструментарій перемоги над терором в Росії і на Заході відрізняється. На Заході необхідно ухвалювати правильні рішення і посилювати ефективність спецслужб. У Росії насамперед потрібно змінити саму державу, перетворити її в «місце для дискусій». А спецслужби змусити боротися з терористами, а не з політичними опонентами влади.
Тільки після цього можна буде сподіватися на ефективну боротьбу з терором.