В радіоактивний попіл. Як СРСР та США ледь не влаштували Третю світову
Москва і Вашингтон раніше не один раз опинялися на межі ядерної війни і кожного разу було непросто її уникнути
Останніми днями несподівано загострилася ситуація навколо Сирії. Застосування урядом Башара Асада хімічної зброї активізувало конфлікт між Росією та США. У Вашингтоні заговорили про те, що Асад перейшов червону лінію і заслуговує на покарання.
7 квітня США випустили 59 крилатих ракет "Томагавк" по сирійських урядових цілях у відповідь на застосування хімічної зброї у провінції Ідліб, яка забрала життя десятків людей.
Того ж дня прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook заявив, що удар збройних сил США по військовій базі у Сирії знаходиться "на межі бойових зіткнень з Росією".
Можна було б не враховувати емоції російського керівництва, однак вже багато десятиліть саме про такий сценарій початку війни між Москвою та Вашингтоном писали у пресі, наукових розробках, знімали кіно.
Зрозуміло, що пряме зіткнення двох ядерних держав навряд чи можливе, а от конфлікт, який починається через суперечки у третій країні, вважається більш реальним. І наслідки такого конфлікту можуть бути непередбачуваними.
Шантаж Хрущова
У листопаді 1956 року Радянський Союз практично вперше погрожував країнам Заходу застосуванням зброї масового знищення. Це сталось під час війни на Близькому Сходу, коли радянський союзник Єгипет був на межі катастрофічної поразки від військової коаліції Великої Британії, Франції та Ізраїлю.
Єгипетська армія тоді за один тиждень боїв втратила велику кількість зброї та військової техніки, яку надав їй Радянський Союз. Плани радянського керівництва щодо розширення свого впливу на Близькому Сході та на півночі Африки опинилися під загрозою. Єгипет треба було терміново рятувати.
Читайте також: Ядерний блеф Хрущова. Як Кремль лякав Захід ракетами та добровольцями
Тоді радянське керівництво вирішило вдатись до радикальних кроків. Кремль погрожував Великій Британії і Франції найрішучішими заходами, включаючи використання ракетних ударів по території цих країн.
Зокрема, голова Ради Міністрів СРСР Микола Булганін направив ультиматум антиєгипетській коаліції, вимагаючи протягом доби припинити військові дії і вивести війська.
У листі англійському прем'єр-міністрові Ентоні Ідену, зокрема, йшлося: "В якому становищі опинилася б Велика Британія, якби вона була атакована більш сильною державою, яка має усі види сучасної руйнівної зброї? Адже такі країни можуть утриматися від застосування морських або повітряних сил і скористатися іншими засобами - наприклад, ракетним озброєнням".
Радянські лідери часто використовували такий опосередкований спосіб, як заяви других-третіх осіб держави, повідомлення інформаційних агенцій, редакційні статті у газеті "Правда" для того, щоб донести свою думку до західних лідерів та громадськості цих країн.
Як тут не згадати, що і зараз російське керівництво зробило важливу заяву щодо американських ударів по Сирії, використовуючи сторінку у соцмережі глави уряду, а не прес-службу президента Володимира Путіна.
Потім стало відомо, що у СРСР у 1956 році лише розроблялись ракети, які могли б вдарити по Британії. Але західні розвідки про це не знали, повірили словам радянського керівництва та припинили військові дії проти Єгипту.
Поступки британського та французького керівництва тоді врятували світ від загрози ядерної війни.
Танки у Берліні
Минуло всього 5 років. І вже у Берліні СРСР і країни Заходу знову опинилися у вирі військово-політичного конфлікту.
Конфлікт стався навколо ситуації з Західним Берліном, анклавом, що існував з 1949 року на території американського, французького та британського секторів окупації німецької столиці. З усіх боків він був оточений територією НДР, що утворилась в радянській зоні окупації Німеччини.
СРСР був зацікавлений взяти під контроль цей анклав, який заважав будувати цілісну територію соціалістичної Німеччини. Коли це не вдалося, у Москві вирішили побудувати мур, який розділить Берлін навпіл і фізично заважатиме втечі східних німців на захід.
28 липня 1961 року президент США Джон Кенеді виступив із заявою, що підтверджувала рішучість країн Заходу захищати Західний Берлін. 5 серпня 1961 року Політичний комітет Варшавського Договору (військовий блок під контролем СРСР) закликав НДР вжити заходи проти "підривної діяльності" Західного Берліна.
Кеннеді у відповідь на це наказав направити у Західний Берлін військовий контингент чисельністю в 1,5 тис. осіб.
24 серпня у відповідь на зведення силами НДР легендарної Берлінської стіни уздовж неї була розгорнуто близько тисячі американських військовослужбовців з підтримкою танків. 29 серпня радянський уряд оголосив про тимчасову затримку демобілізації військових.
13 вересня 1961 року два радянські винищувачі зробили попереджувальні постріли по двох американських транспортних літаках, що летіли в Західний Берлін. Після цього ескалація конфлікту стала неминучою.
26-27 жовтня стався інцидент у КПП "Чарлі"" на межі східного і західного секторів міста. До КПП прибули три американські джипи з військовими і цивільними особами, за ними йшли потужні бульдозери і 10 танків. У відповідь на місце подій прибула радянська танкова рота.
Радянські і американські танки стояли один навпроти одного всю ніч. Кожен постріл тоді міг стати початком ядерної війни.
Радянські танки були відведені вранці 28 жовтня. Після цього були відведені і американські танки. Це стало закінченням Берлінської кризи. Тоді політики ще не були готові до незворотних кроків.
Карибське небо
У 1962 році уряд Куби звернувся до СРСР з проханням надати військову допомогу, щоб захиститися від спроб США скинути уряд Фіделя Кастро. Лідер СРСР Микита Хрущов погодився надати допомогу. Він чомусь вирішив, що найефективнішим способом захисту Куби буде розміщення там ядерної зброї.
Операція з перебазування на Кубу військових, техніки та ядерного озброєння отримала назву "Анадир". Транспортували солдатів і зброю в трюмах цивільних кораблів, на які задля маскування було завантажено сільськогосподарську техніку. Навіть капітани суден не знали куди вони пливуть, бо було дано наказ відкрити секретні пакети лише в певному "квадраті".
Коли американці дізналися про радянську операцію, президент Кеннеді оголосив морську блокаду Куби, яка передбачала перевірку всіх кораблів, що прямували на острів. Війська НАТО і країн Варшавського договору були переведені в стан постійної бойової готовності. Почалася так звана Карибська криза.
24 жовтня 1962 року п'ять радянських кораблів підішли впритул до зони блокади і були зупинені.
27 жовтня радянськими зенітними установками на Кубі був збитий американський розвідувальний літак U-2, пілот загинув. В історію ця подія ввійшла під назвою "Чорна субота". Експерти вважають, що саме тоді світ був в одному кроці від ядерної війни.
Однак за три години до можливого удару США по Кубі Кеннеді та Хрущов змогли домовитися.
28 жовтня Хрущов наказав прибрати радянські ядерні ракети з Куби, а американці таємно зобов’язалися вивести ядерну зброю з Туреччини.
Після цих подій між Білим домом і Кремлем працювала постійна "гаряча" лінія з метою запобігання можливим непорозумінням.
Ядерна загроза на тлі Близького Сходу
Здавалося, що після Карибської кризи еліти двох наддержав намагатимуться уникати таких ситуацій, коли до ядерної війни залишався лише один крок. Однак чергова арабо-ізраїльська війна, яка сталася восени 1973 року, знову призвела до загострення радянсько-американського протистояння.
Як і в 1956 році Радянський Союз намагався своїм можливим втручанням врятувати від військової поразки арабських сателітів Кремля. Одним з учасників війни 1973 року була Сирія, яка вже тоді мала імідж старого радянського союзника.
24 жовтня 1973 року радянське керівництво попередило Ізраїль "про найтяжчі наслідки" у разі продовження його "агресивних дій проти Єгипту і Сирії". Одночасно радянський лідер Леонід Брежнєв відправив президенту США Ричарду Ніксону термінову телеграму. В ній Брежнєв запевнив американську сторону, що у разі її пасивності у врегулюванні кризи СРСР "терміново зробить необхідні односторонні кроки".
Тоді ж була оголошена підвищена боєготовність семи дивізій радянських Повітряно-десантних військ. У відповідь американці оголосили тривогу у своїх ядерних силах.
Ізраїльські війська на той момент були у непоганому становищі, мали перевагу над ворогом і могли піти на припинення вогню. Тому ізраїльтяни припинили рух своїх сил на Дамаск та Каїр.
25 жовтня 1973 року стан підвищеної бойової готовності в радянських повітряно-десантних дивізіях і американських ядерних силах було скасовано. Загроза ядерної війни поступово зникла з порядку денного близькосхідного конфлікту.
- Актуальне
- Важливе