Чи ризикне Порошенко стати Януковичем заради другого терміну

Останні результати виборів у територіальних громадах та майже повністю загальмовані справи проти високопосадовців режиму Януковича підводять до простого висновку - ця влада не посадить нікого з регіоналів.

Чому? Тут варіація відповідей може бути широкою. Від «ми зараз в процесі змін і правоохоронна система не справляється» до чистої зради «ворон ворону око не виклює». На мою думку, відповідь ось у чому.

Захопившись процесом політичної боротьби, Петро Олексійович спочатку просто профукав момент, коли можна й треба було брати за зябра «ригів». А далі він прийшов до моменту, коли виявилося, що в нього немає союзників. А на другий термін не просто хочеться – це єдиний спосіб виживання.

Тепер вибір простий – або миритися з "ригами", або не йти на другий термін. Цікаво, який вибір зробить президент?

Отже, останнім часом зради на ниві відсутності покарання для всіх пов’язаних з режимом Януковича вже навіть не сприймаються як випадковість. Вони, на жаль, увійшли в систему.

"Беркутівці", що розстрілювали Майдан, спокійно випускаються з СІЗО й ніхто їх і не думає звільняти з лав МВС. Високопосадовці часів Віктора Федоровича спокійно знімаються з розшуку Інтерполу та виграють справи проти України, як от Андрій Портнов, Андрій Клюєв, Едуард Ставицький, Олена Лукаш. Заочний суд над Януковичем буксує, адже тактика адвокатів екс-власника золотого батону по якнайбільшому затягуванню часу працює на ура.

Ще більш наочно, що більша частина регіоналів взагалі не мала жодних проблем із законом після Революції Гідності. Й переобралися до парламенту - як от Льовочкін, Бойко, Вілкул. Не просто переобралися – прекрасно себе там почувають й незамінними партнерами нової (хоча яка вона вже нова?) влади.

Зверніть уваги, як часто підставляє плече Банковій Опозиційний блок та екс-"риги" у вигляді «Волі народу» та «Відродження». Зверніть увагу, як повністю провалена антисепаратистська кампанія в містах Півдня та Сходу.

Натомість, все місцеве керівництво добровільно-примусово зганялося в проект «Наш Край». Спеціально створену Банковою партію для збору екс-регіоналів на місцях й подальшого її використання як прихованої третьої ноги для президента.

Результат не забарився – на останніх виборах до громад саме ця партія виграла за партійними списками. Не пасе задніх й сам «Опоблок». Ну, й саме БПП, використовуючи адміністративний ресурс, теж взяв своє.

Показана картина вже ніяк не скидається на випадковість. Якщо перші рік-два все можна було скидати на постреволюційний хаос та військову необхідність, то зараз ніяких виправдань цьому процесу відбілювання "ригів" просто не існує. Фактично, ми швидко падаємо в контрреволюцію. Чому так?

Що ж, відповідь напрошується. Якщо революція не дає в зуби, то тоді вилазить контрреволюція, яка, в свою чергу, б’є вже залізним ломом по макітрі, з урахуванням усієї ненависті, що в ній накопичилася.

Найгірше ж, коли ця контрреволюція відчуває, що є безкарною через те, що потрібна. Це якраз наш випадок. Справа в тому, що боротьба за право стати головним олігархом, яку відчайдушно веде Петро Олексійович ось вже скоро 3 роки як, – палка з двома кінцями.

З одного боку, вибиваючи своїх конкурентів, відбираючи в них бізнеси Порошенко, безумовно, посилює свої позиції. Так, він планомірно й жорстко, якщо не повністю вибив з гри, але достатньо міцно притиснув Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Дмитра Фірташа.

З іншого боку, такими кроками він зробив так, що в нього просто не залишилося потрібного масштабу союзників для ривку на другий термін. А грати не в олігархічній системі координат Петро Олексійович просто не вміє.

Так от, оточений ненавистю більшої частини населення та політичних противників, Порошенко наразі перед вибором – як забезпечити собі другий термін? Відповідь проста – без підтримки регіоналів ніяк.

Адже патріотична громадськість після багатьох кроків для нього втрачена. Відповідно, треба опиратися на тих, хто здатен мобілізувати свій безсловесний електорат. Здається, поява дружини Порошенка на каналі «Україна» як ведучої говорить про те, що він схиляється до звичного «договорняка».

"Вась-вась" з колегами по олігархічному цеху, ті пускають на якнайбільшу міцність свої ЗМІ, починають промивати мозок недалекому електорату на тему «немає альтернативи Петру» - і вуаля, другий термін в кишені. А платити за це прийдеться зрозуміло чим – закриттям справ та гальмуванням відкриття нових.

Це ніщо інше як дозвіл на звичний промисел на державному бюджеті, право знову розігрувати свої політичні проекти на протухлій, але все ще живій ниви захисту російськомовних тощо.

Не ясно, чи все це оформлено в конкретний план, чи просто все це логіка подій, яка, що називається, нашіптує президенту. Але загрозлива тенденція стає все більш реальною. Хочеться сподіватися, що Петро Олексійович все ж не захоче ставати другим Януковичем. Але надії на це з кожним днем все менше.