За всі часи лише куртуазна епоха української класики – від Івана Котляревського до Василя Пачовського – була тією благодатною нивою, яка вродила нащадків. Відверта еротика якось не прижилася у творах сучасних авторів, які легалізують її лише в соціальному, а не художньому контексті.
Чистота жанру замінена у них на більш коректний «національний» момент – чи то міського, а чи сільського фольклору. Не кажучи вже про «секс», як прерогативу західного чтива та його численних інтерпретацій у наукових дослідженнях.
Юрій Винничук. Житіє гаремноє. – Х.: Фоліо, 2016
http://www.yakaboo.ua/ua/zhitie-garemnoe.html
З цього скандального твору, який на початку 90-х друкувався в легендарній газеті «Post-Поступ», розпочалась новітня історія української еротики. І не дивно, що реакція на «плюндрування національної цноти» була відповідною і в самій Україні, і за її межами.
Місцевий Союз українок погрожував судом, діаспорні читачі масово зрікалися передплати на журнал «Сучасність», де публікувалися не менш скандальні «Рекреації» Юрка Андруховича, а дехто навіть збирався вкоротити собі віку через таку ганьбу.
«Пане Винничук, - писали до автора «Житія гаремного», - прочитавши в газеті «Post-Поступ» в рубриці «Школа кохання» вашу публікацію «Житіє гаремноє», ми були до болю вражені цим блюзнірством».
Річ у тому, що цей твір про українську полонянку, Настю Лісовську з Рогатина, що звалася Роксолана, був рясно ілюстрований сценами «розгнузданого», як на цнотливого пострадянського українця сексу в усіх можливих (і неможливих) ракурсах, позах і позиціях. Який, додамно, безсоромно прозирав навіть крізь кучерявий стиль початку ХVІІІ століття.
«Єднак кгди дістав мій поцілунок, руки не забрав, а ліг на мене і там, де хвилю перед тим була єго рука, об'явилося коліно, а зачало ґвалтовне розсувати мі стегна. Я-м ся боронила, вигукуючи: – Ох, ні... не можна... благаю... Леч він тоє пускав повз вуха і такой розмістився межи моїми ногами. Тепер юж без жадних зусиль розкрочив мя на цілу широкість. Далій взяв мою долоню і опустив собі до живота, охоплюючи моїми пальцями той величний ключ, которий націлений був у браму розкошей».
З часом цей хрестоматійний текст посів місце «українського Декамерону», а його автор здобув славу неперевершеного містифікатора свого часу.
Володимир Єшкілєв. Тибет. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016
http://www.yakaboo.ua/ua/bubna-kozir-tibet.html#.WQ4FE7gsjCM
З одного боку, збірка цього культового автора, ідеолога Станіславського феномена і «сірого кардинала» сучасної літератури видана в рамках «миротворчої» серії «Схід/Захід». І нібито покликана об'єднувати цілі регіони - на основі того самого «п'ятого елемента».
Утім, саме кохання, чи пак, його прозаїчний замінник у вигляді сексу, не дає спокою одразу кільком верствам наших читачів. Тож, з другого боку, не сакральна географія дорожньої прози «Тибету», а зовсім другий твір з цієї збірки розбурхав пристрасті довкола особи івано-франківського автора.
І саме «тантрична повість» назвою «П'ять тіл богині», яка входить до цієї збірки, свого часу викликала бурю протестів в Київській міськраді. Адже еротика в ній затьмарює славу навіть вищезгаданого «порнографа» Юрка Винничука. Під ту пору повість друкувалася в столичній періодиці, а нині вперше надрукована повністю.
П’ять різних жінок - п’ять розділів з описами щоразу «бурхливішого» кохання: з позами, сценами, ситуаціями. Ну, а решта – далеко не доважок для дратування депутатів, а дорожні щоденники, привезені автором з Тибету, сповнені екзотичних таїнств і філософських міркувань – саме з таких записів народжується його літературно-містична проза.
Що ж до «Нумерології», «Князя Жаху» і «Масонського проекту «Україна», то це відомі есе івано-франківського екзегета, що надають збірці «ритуального» присмаку таємниці.
Даніела Стіл. Чари. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017
http://akonit.net/326353-chari
Романтичний початок роману про паризький бомонд та його помпезні звички передбачає цілком логічне продовження – з обов’язкової в цьому сенсі еротикою та іншими «емоційними» складовими жанру.
Розкішний бал, на який щороку збиралися в Парижі обрані, давно вже перетворився на богемний фетиш з тисячами запрошених, які розважаються вже в кількох місцях світу. Від самого початку романтична історія про магію кохання поволі перетворюється на пригоду в стилі оповідок Фредеріка Бегбедера, коли одружений п’ятдесятирічний плейбой – наче у найновішому фільмі «Ідеаль» сучасного французького класика – закохується в російську красуню.
Звісно, страждає дружина, яка, крім того, безплідна, що надає цій авантюрній історії драматичного характеру, переводячи жанр любовного роману зовсім в інший, більш трагічний регістр.
«Останні вісім місяців у нього тривав роман з двадцятитрирічною російською супермоделлю, - повідомляють нам в стилі детективного розслідування. - Півроку тому дівчині вистачило дурості завагітніти. Вона виношувала двійню. Аборт робити відмовилася. Ґреґоріо вже мав романи, багато романів, але ніяких позашлюбних дітей. А зважаючи на нездатність Бенедетти зачати, сам факт вагітності дівчини завдавав їй болю. Це був найгірший рік у її житті».
Чи варто казати, що наслідки цієї авантюри від авторки, що продала вже понад мільярд своїх книжок, не забаряться.
Маргарита Сурженко. Квартира київських гріхів. – Брустурів: Дискурсус, 2017
https://bukva.ua/catalog/browse/318/1/711637
У новому романі молодої луганської авторки, що нині мешкає в Києві, маємо наповнення класичного сюжету суто «українським» крамом з гріховної колекції сьогодення. Герой цієї фантастичної історії після еротичної пригоди в барі потрапляє в квартиру на Саксаганського до семи гріхинь, прекрасних містичних панянок, які знайомлять його з рідним київським середовищем, от лишень з іншого, «гріховного» боку.
«Наша робота - каже одна з них, - змушувати вас проходити випробування, падати дуже низько, робити дурниці. Але за це ми даємо вам справжню насолоду». Отже, Лінь, Лють, Жадоба, Ревність, Насолода, Хтивість і Ненаситність розкривають столичному молодику-ріелтеру очі на його рідне місто.
Здається, ніхто не може протистояти спокусі, навіть він сам, що цілі дні проживає під наглядом усіх сімох власниць квартири і заразом цілого мегаполіса. Прикладом доброї роботи усіх гріхинь слугують кількість дорогих авто на вулицях (Жадоба), скажені розпродажі в крамницях (Заздрість), аварії та вбивства (Лють), розбиті серця і поруйновані шлюби (Хтивість, Ревність, Насолода).
Утім, авторка роману – не голлівудський продюсер, який якщо залишає надію, то виключно на продовження притчового сюжету, у неї, як загалом у житті, існує панацея. Варто якомусь із героїв «лише згадати, що його дії і рішення спровоковані гріхом, він відразу ж знаходить у собі силу бути людиною».
Любомир Т. Винник. У затінку Венери. - Тернопіль: Крок, 2016
http://www.yakaboo.ua/u-zatinku-veneri.html#.WQ4HP7gsjCM
Еротичні новели у цій збірці – родом з рідної Івано-Франківщини її автора, який зараз мешкає в Швейцарії. Тож мова у нього - цілком «народна», з «мештами» і виразами на зразок «ґратулюю», оскільки ідеться здебільшого про щире кохання. Коли ж доходить до еротики, то високий національно-патріотичний градус не дає сфальшивити обивательську ноту.
Словом, маємо щось на зразок чергової фальсифікації Юрка Винничука, але цілком серйозно. Тобто у такій непідробній стилістиці, яку довго вважаєш за черговий злий жарт автора «Житія гаремного».
Мабуть, тому що на початку «хлопець цупко присмоктався в тремтячі губи дівчини, однією рукою охопив її тонку талію, другу поклав на випуклі півкулі сідниць, і Оксана стрепенулась від цього зближення, відчуваючи, як тепло його долоні помандрувало аж між її стегна», а по тому все сходить на «низову» культуру в стилі «Пригод бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека.
«Нахилився, хвацько відірвав дівчину від землі. - Ой, а ти є в-в-вагоміша, як на то виглядаєш... Зачекай, мушу тебе ще краще обхопити... Зараз-з-ззз.... Вдалося! Він двигнув її, зробив крок до перелазу і... з його заду вирвався потужний постріл, який вібруючою луною рознісся на весь сад. Оксані здалося, що на мить навіть вщух солов’їний спів».
Богдан Логвиненко. Saint Porno. - Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016
https://www.bookclub.ua/ukr/catalog/books/pop/product.html?id=38091
Життя героїні цієї книжки – немов довга подорож з дитинства, де тато підсадив на «Queen» і Стіві Вандера, в отроцтво з «Домом-2» та скандалом навколо Олени Беркової, і далі – в юність з її секс-туризмом. Яке воно – життя заради сексу і секс заради життя, тобто, нехай не завжди комфортне, якщо врахувати небезпеки автостопу, але все-таки - комунікація?
Сайти знайомств, кохання на п'ять хвилин, екстрім з клієнтом в кінотеатрі і автомобілі, сотні фотосесій, коханець у Києві та Москві – ось лише частина карколомних пригод, які трапляються на шляху до успіху.
Хоча спочатку здавалося, що все це не заради спортивного інтересу, а виключно як засіб пересування по життю.
«Просто чоловіки — це були мої подорожі і мої відкриття», - зізнається героїня, і у нас немає ні найменшого приводу не вірити цій святій простоті, що причаїлася в скандальній назві книги.
Даґ Ейстейн Ендшьо. Секс та релігія. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2017
https://anetta-publishers.com/books/56
У книжці відомого норвезького науковця і правозахисника чимало відомостей не лише про «еротичність» сучасної культури стосунків, але й величезний масив інформації щодо непростих стосунків між сексом і різноманітними релігіями протягом всієї історії людства й у різних світових культурах.
Зокрема розглядається проблема допустимості чи заборони статевих стосунків за межами шлюбу; ставлення різних релігій до дозволу священикам займатися сексом, до гомосексуальних статевих стосунків і сексу між представниками різних рас, до сексуального самозадоволення тощо.
Загалом це захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, з яких стає видно, що від давніх часів основний релігійний акцент робиться на чоловіків, і сексуальність жінки визначається з огляду на її стосунки з ними.
Тоді як чоловіки зазвичай можуть мати декількох жінок, як у шлюбі, так і поза ним, натомість головним релігійним правилом щодо жінок є те, що жінка сексуально обмежена тільки одним чоловіком, не завжди на все життя, але, звичайно, не більше одного за раз.
Тож не дивно, що релігійні заборони, які регулюють поведінку гетеросексуальних жінок, сьогодні обговорюються рідше, ніж заборона гомосексуальності, хоча мають значно довшу історію.