Посол Польщі Ян Пєкло: Українські військові вчать офіцерів НАТО боротися з Росією

Посол Польщі Ян Пєкло:  Росія порушила підписані нею умови, відтак мусить зважати на відповідні наслідки

Остання зустріч Дональда Трампа і Дональда Туска принесла непогані новини – американцям і європейцям вдалося досягнути певного порозуміння у справі України і боротьби з тероризмом.

Цього можна було чекати, адже риторика, що супроводжувала виборчу кампанію в Сполучених Штатах і яка була скерована проти теперішнього президента США - переважно заспокоїлась. Оскільки Дональд Трамп виграв вибори, то, зрозуміло, що Європі зі Сполученими Штатами слід домовлятись.

Трамп також зрозумів, що мусить домовлятись з Європою, тому що зараз перед нами є велика загроза. Ця головна загроза реальна і вона йде від російської політики. І є дуже важливим формулювання, що це є пріоритетом і для Європи, і для США, американської політики під новим керівництвом. Це дуже важливий момент.

Пане амбасадоре, але ж ми розуміємо, що диявол завжди ховається в дрібницях. Тобто, порозуміння може бути різне – може, бути порозуміння в стилі 1938 року, і може бути жорстке порозуміння в стилі Джорджа Буша.

Це правда, що диявол завжди ховається в деталях. Натомість є позитивним сигналом, що діалог між Європейським Союзом і США на тему важливих питань безпеки не лише є можливим, але й те, що він триває.

Вочевидь після цього проявляться ці деталі, в яких ховається диявол, почнуться знову певні торги про те, скільки ті чи інші країни будуть давати на озброєння і виявиться, що деякі з членів НАТО надалі не видають відповідних квот, до двох відсотків бюджету. Але водночас це все позитивний сигнал.

Але в даному випадку - це сигнал, який показує Росії, що позиція Заходу у російському питанні є сконсолідована і ми тут говоримо одною мовою.

У Вас є відчуття, що Захід вже згуртувався в українському питанні? Йдеться про те, що не вдасться розміняти ту чи іншу частину української території, звісно йдеться про Крим.

Ми розуміємо, що всі говорять про ситуацію на Донбасі, але ми розуміємо і відчуваємо, що ситуація з Кримом дуже часто виноситься за дужки.

У теперішній момент було чітко зазначено, що Росія порушила усі підписані нею раніше умови про безпечні кордони, про геополітику в Європі, і оскільки це зробила, то мусить зважати на відповідні наслідки. І американська, і європейська сторони займають в цьому питанні подібну позицію.

Позиція Польщі від початку була і буде такою, що і Крим, і Донбас є частинами України. І поки ці території не будуть повернені Україні, то неможливо говорити про зняття санкцій з Росії.

Як  Україна могла скористатися з подібної ситуації, адже Україна досі не є членом НАТО. І ми розуміємо, що, можливо, в найближчий час це нам і не світить.

Україна співпрацює з НАТО як ніколи раніше. Є спільні навчання, є спільні вишколи. Натівські офіцери – американці, британці, канадійці, поляки – вчаться від українських офіцерів як виглядає російська гібридна війна, і не лише гібридна, але й реальна.

І це дуже важливо і для поляків, і для американців, і для канадійців – щоб вони розуміли, якими методами користується Росія і як НАТО може їй відповідати. Крім того, створено спільну польсько-литовсько-українську бригаду, яку сформовано просто за стандартами НАТО.

І тут така справа, ми зараз не можемо говорити про членство України в НАТО, але можемо все робити на практиці. Можемо просто це робити. І посилити технічну співпрацю до такого рівня, що в певний момент вступ України до НАТО виявиться лише формальністю.

А так звані історичні питання, чи вони не можуть впливати на темпи інтеграції України з блоком НАТО, наприклад, в особі Польської держави?

Не думаю, щоб історичні питання могли вплинути на політику оборони і на співпрацю між Польщею і Україною у цій справі. Тому що для польської політичної еліти є очевидно і ясно, що без демократичної, вільної України нема можливості забезпечення також польської безпеки. Це наша спільна справа, і без співпраці в цьому питанні ми не можемо нічого досягти поокремо.

Пане амбасадоре, нещодавно ми отримали формальну змогу пересуватися Європою, використовуючи біометричні паспорти і не послуговуючись візами.

Але, з другого боку, ми розуміємо, що є практичні справи, є фактично напівмертвий кордон – недостатньо кількості переходів і переїздів. Свого часу ми чули, що польська держава була готова видати близько ста мільйонів кредиту, щоб Україна якось поліпшила цю ситуацію.

Як зараз виглядає ця справа?

Справа виглядає наступним чином: проблеми були формального плану – треба було внести цей кредит до бюджету, це було проголосовано, цей  кредит є в бюджеті України, цього року передбачено виділення цих грошей, і тоді інфраструктура з української сторони покращиться.

Але, очевидно, що кордон є проблемним. Натомість дещо виправить ситуацію поява нових міжнародних поїздів. Тепер, після поїзду Київ-Перемишль з’явився маршрут Львів-Краків. Незабаром буде поїзд до Холма. На ринок виходять дешеві авіалінії, які літатимуть і вже літають до великих польських міст, а з тих польських міст літають до різних міст України, а не лише до Києва і Львова.

Це, думаю, може розвантажити сам кордон. Зрештою, це недорогі квитки, -  як на поїзди, так і на дешеві авіалінії. Тож на них вистачить коштів для кожного українця, який не схоче стояти в довгій черзі на кордоні і захоче швидко дістатися до Варшави, Гданська, Лодзі чи Кракова.

Постійно тривають різні зустрічі, присвячені цих питанням і є ідеї, щоб збудувати більше прикордонних переходів. Я думаю, що є достатньо політичної волі і з української і з польської сторін, щоб покращити цю ситуацію. Тож все поступово вирішиться.