Нападник під виглядом іноземного журналіста втерся у довіру. Він нібито хотів взяти інтерв'ю, наблизився і відкрив вогонь з пістолета та поранив Адама. Його дружина відкрила вогонь у відповідь і тяжко поранила кілера.
Фото з місця подій, РБК-Україна
За повідомленнями ЗМІ, подружжя домовлялося про зустріч з представником французького журналіста Алексом Вернера (Le Monde) в Києві на вулиці Кирилівській. Людина, яка назвалась представником цього кореспондента, нібито просила зустрітися та уточнити деякі деталі щодо інтерв'ю.
При зустрічі "представник кореспондента" дістав пістолет "Глок" і вистрілив в груди Осмаєву. Після цього його дружина з нагородного пістолета марки ПМ чотири рази вистрілила в нападника. Правоохоронці виявили на місці події 9 відстріляних гільз, що свідчить про неабияку перестрілку.
Фото з місця подій, РБК-Україна
Сьогодні справа про замах на командира чеченських добровольців у зоні АТО Адама Осмаєва обростає новими подробицями. Про політичну версію цього злочину, як про основну, ще вчора заявляли правоохоронці.
Враховуючи особу нападника, можна сказати, що справа не просто політична, а міжнародно-політична. Нападником виявився не випадковий найманець, а елітний профі з особистої гвардії Кадирова, географія спецоперацій якої вже давно розповсюджується далеко за межі Чечні, Кавказу і навіть Росії.
Підробний паспорт Курмакаєва, Фото з місця подій, РБК-Україна
Курмакаєв у лікарні після того, як його підстрелила Окуєва, фото Facbook Ігор Мосійчук
Шахрай, рекетир та викрадач людей
Знешкоджений дружиною комбата, теж ветераном АТО Аміною Окуєвою і відразу ж затриманий Нацполіцією кілер виявився широко відомим у російському кримінальному середовищі "авторитетом" Артуром Абдулайовичем Денісултановим (він же "Дінго"), уродженцем міста Гудермеса Чечено-Інгушської АРСР. У 90-их роках він займався такими "прибутковими" справами як рекет і викрадення людей.
Вперше був засуджений на два роки позбавлення волі в 1990 році за вимагання. У лютому 1991-го він вийшов за амністією, і кілька років у міліцейських зведеннях майже не згадувався.
Денісултанов став обережнішим й винирнув на поверхню аж у 1998-му. Проте свого часу він дарма не гаяв і зайнявся здобуттям такого "хлібного" кримінального фаху як шахрайство: банально позичав й не віддавав гроші, обіцяв сприяння у вирішенні різноманітних грошових справах за цілком реальну винагороду.
Оскільки джерела походжень коштів у подібних випадках нерідко виявлялися вельми сумнівними, та й самих жертв можна було вважати "жертвами" досить умовно, заяв на "Дінго" ніхто з них не писав.
Варто враховувати й той факт, що "бізнес" він вів переважно в середовищі своїх співвітчизників, а там, як відомо, свої правила, традиції і, відповідно, методи вирішення суперечок.
У 98-му ж Денісултанов вирішив знову перепрофілюватися. Цього разу на викрадача людей. Тоді у Санкт-Петербурзі його банда полювала за директором Колпинського харчового комбінату Гусєвим, певно небезпідставно вважаючи, що за його повернення близькі готові будуть викласти чималу суму.
Однак, замість комерсанта у його автівці опинився водій, за котрого викрадачі спершу вимагали $ 300 тисяч, одна згодом, після тривалих торгів, зголосилися на 5.
Схопити "Дінго" безпосередньо під час передачі грошей не вдалося. Зухвалий злочинець протаранив два службових авта й з новим паспортом на ім’я Салмана Тищенка утік за кордон, до України. У Харкові місцеві стражі правопорядку викрили факт підробки документів й повернули Денісултанова-Тищенка назад до Санкт-Петербургу, де справу з викраденням дивним чином замнули…
Натомість авантюрист попався на фальшивому дипломі про вищу освіту. Покарання він знову (це вже втретє) уникнув, скориставшись війною у Чечні й запропонувавши обміняти себе на узятого повстанцями у полон російського солдата-строковика Сергія Леонтьєва.
Але Пітер не відпускав від себе Денісултанова-Тищенка, а злочинець своєю чергою не міг довго всидіти без його заможних мешканців. Цього разу досвідчений аферист озброївся фейковим військовим "генеральським" званням неіснуючої "Служби із контролю за малим бізнесом". Бізнес "контролювати" він став малий, але за свої послуги гонорари брав великі.
Якщо не враховувати "побічний ефект" від такої діяльності, то справи у нього невдовзі пішли вгору: у 2001 році Денісултанов одружився на донці бізнесмена Курмакаєва й взяв її прізвище, з 2002-го перебрався у Європу (Чехія, Німеччина, Австрія), де так само вистежував тих, хто має що втрачати, й допомагав їм позбутися зайвого майна і грошей.
Особистий кіллер Кадирова
Після того як Кадиров став Путіну як "син", отримав звання генерал-майора і його головорізам одне за одним посипалися доволі специфічні "замовлення" на живих людей, знадобилися й таланти Денісултанова.
Усі ці його витівки з документами, з умінням входити в довіру до цілком незнайомих людей, поєднані з презентабельною зовнішністю та схильністю до постійного ризику знову були затребуваними. Але вже у значно серйозніших справах.
Російське видання "Руспрес" зазначає, що колишнього охоронця Кадирова - Умара Ісраїлова, який звинувачував президента Чечні Рамзана Кадирова в тортурах, у 2009 році вбили у Відні, де він просив політичний притулок.
У цій справі він проходив як обвинувачений, в зв’язку з чим перебував під вартою за погрози Ісраїлову.
Зі слів "Дінго", він мав повернути одного найбільш небезпечного для Кадирова біженця Ісраїлова (Умар Ісраїлов теж раніше входив до загону кадировських професійних убивць, однак опинившись у Європі почав активно викривати свого колишнього патрона у судах та ЗМІ) на батьківщину, а у випадку відмови – ліквідувати. Вартість "послуги" складала $100 тисяч.
До речі, 2008 року по справі родини чеченських біженців Ісраїлових правоохоронці Австрії допитували Денісултанова-Тищенка-Курмакаєва щодо діяльності кадировських ексадронів смерті на території ЄС. Наявність згаданих формувань він підтвердив, як і особисте ведення Кадировим "розстрільного списку".
"... Я бачив в резиденції президента Кадирова в Гудермесі список з 5000 чеченців. Усі ці люди або воювали проти Кадирова, або якимось чином привернули до себе небажану увагу. 300 осіб з цього п'ятитисячного списку мають вмерти.
Ці люди є (для нього – ред.) справжніми ворогами, яких Кадиров ненавидить. Цим людям заборонено повертатися до Чечні. Створено новий департамент для того, щоб усунути цих людей. Він знаходиться під безпосереднім контролем президента (Кадирова, – ред.)... ", - заявив Департаменту по захисту конституції і протидії тероризму у Відні Денісултанов-Тищенко-Курмакаєв.
50 осіб зі списку мешкає в Австрії, і знаходились у небезпеці, зазначав допитуваний. Проте чиясь "довга рука" оперативно витягла кадировського "ліквідатора" і цього разу. Як зазначалося у підготовлених з цього приводу чисельних публікаціях австрійських медіа, росіяни мають своїх людей серед віденського чиновництва ще з часів Холодної війни.
Невдовзі кілер-невдаха опинився у Москві, де під запис відхрестився від усіх зроблених у Австрії заяв. Вочевидь, "Дінго" був потрібен своїм керівникам для виконання нових завдань.
У Бюро безпеки і контртероризму Австрії (LVT) й досі впевнені у тому, що оперативне прикриття Денісултанову-Тищенку-Курмакаєву-Крінарі-Цебро (Крінарі й Цебро – це теж прізвища з документів "Дінго") забезпечувало російське посольство, зокрема його радник, екс-посадовець кадировського МВС Саїд-Селім Плешкаєв.