Все не буде джаз. Чи потрібен Львову "Альфа-джаз" від російського олігарха

Спонсори львівського «Альфа-джазу» заявили про те, що перестають бути головними фінансистами заходу, який на кілька днів об'єднував у Львові представників української еліти, модної тусовки і нечисленних цінителів музики, які губилися на цьому ярмарку марнославства.

Рішення Михайла Фрідмана вже зараз викликає занепокоєння у багатьох: Львів може втратити один з головних заходів, які збирали туристів і створювали образ фестивального міста.

Турбуватися я б не став. Судячи з роз'яснень організаторів, «Альфа-банк» нікуди не йде, але його рішення дозволяє перейменувати фестиваль. Не знаю, що є головним мотивом цього рішення. Прагнення припинити українську дискусію про те, що не можна брати гроші - навіть на культурні заходи, тим більше на культурні заходи - у російського олігарха. Або прагнення припинити розмови в Москві про те, що не можна на зароблені в Росії гроші проводити фестивалі в «бандерівському» місті.

Єдине, в чому я впевнений точно - так це в тому, що Михайло Фрідман зробить все правильно. У своїх підприємницьких та іміджевих розрахунках російський олігарх не помиляється ніколи - саме тому Альфа-банк був практично єдиним великим банком, не ураженим кризою кінця 90-х. Саме тому його власникам завжди вдавалося існувати в просторі російської влади і в міжнародній кон'юнктурі одночасно. Саме тому Фрідман після нападу Росії на Україну не тільки не відмовився від свого львівського проекту, але одночасно затіяв і київський - меморіал у Бабиному яру.

З точки зору своєї російської репутації він майже нічим не ризикує - музика в рідному місті, пам'ять жертв Голокосту. Російські партнери Фрідмана повинні сприймати його як немолоду сентиментальну людину, що живе спогадами.

Українські доброзичливці олігарха мають оцінити його громадянську позицію і тепле почуття до країни, в якій він народився. Ізраїльтяни - а це ще одна країна його громадянства - не можуть не потиснути йому руку за Бабин яр.

Решта світу - не може не захопитися громадянською позицією чоловіка, що навіть в момент розриву зв'язків Москви і Києва залишається незалежним у своїх приорітетах. Фрідман робить ідеальні ставки, а якщо вітер починає зносити фішки з дошки, він просто їх переставляє або перейменовує. Так було завжди і так буде.

Але для нас має бути важливо не благополуччя Михайла Фрідмана, а добробут власної країни. У Фрідмана все вийде і без нашої допомоги, а ось у України - навряд чи.

Для початку ми повинні просто домовитися між собою щодо рівня шизофренії. Ну хоча б про те, що не можна робити деякі речі одночасно. Не можна одночасно виступати проти економічних зв'язків з окупованими територіями, проти роботи на території України російських банків і одночасно проводити заходи за рахунок одного з них.

Не можна вважати, що патріотизм закінчується там, де починається музика. І ще не можна називати любов до грошей Фрідмана любов'ю до джазу. Це теж не дуже чесно.

Тому що «Альфа-джаз» - це музична подія тільки для того строкатого розпаленілого літнім сонцем натовпу, що копошиться в ці дні на розігрітих майданах Львова. Для тих, хто потрапляє в особливі зони це - політична подія.

«Альфа-джаз» влаштований, як пекло і рай в «Божественної комедії» Данте: багато-багато кіл, до центру яких доходить аж ніяк не кожен.

Тому що в центрі - сам Михайло Фрідман. І ті, хто потрапляє в центр кіл, говорять з ним аж ніяк не про музику. Вони говорять про те, про що потрібно говорити з тим, хто знаходиться в центрі кіл - про майбутнє.

Той, кому пощастить ознайомитися з графіком перебування головного спонсора «Альфа-джазу» в центрі кола і списком його шановних гостей, зрозуміє, що справжній джаз - це конфігурація українських політичних сил, наступні президентські вибори і врегулювання суперечок в середовищі регіональної еліти.

У нашій країні залишилося не так багато людей, хто здатний фінансувати політичні розрахунки і мрії. Михайло Фрідман - один з таких людей. Він важливий ще й тому, що не є частиною українських олігархічних домовленостей.

Про те, що він може бути частиною російських домовленостей, ті, хто з ним розмовляє в нашій країні, вважають за краще просто не думати. Для них він просто багата людина зі Львова. Людина, яка може допомогти в забезпеченні альтернативи. Людина, яка може допомогти майбутньому України - як допомагає Львову з джазовим фестивалем.

Якщо ці люди будуть думати інакше, їм доведеться шукати гроші в іншому місці. Не обов'язково, звичайно, що вони знайдуть їх у Фрідмана. Але він - інтелігентний ввічливий чоловік, він вміє слухати тих, хто до нього приходить. Він точно знає, що таке інтерес.

І тому не дуже важливо, як буде називатися фестиваль. Важливо, як буде дотриманий інтерес.