Труба, яка розколює ЄС. Як Німеччина та Росія затягують газовий зашморг на шиї України

Боротьба навколо проекту "Північний потік-2" загострилася та вийшла на новий рівень. Низка країн ЄС намагається заблокувати будівництво, не бажаючи опинитися на газовому гачку у Кремля.

В обхід України

Газопровід "Північний потік", який збудували в 2010-2011 роках, прокачує російський газ з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря. Його потужність складає 55 млрд кубометрів на рік.

Газопровід "Північний потік" та проект газопроводу "Північний потік-2". Фото: Gazprom

Головна особливість "Північного потоку" в тому, що він оминає транзитні країни (Білорусь, Україну тощо) та напряму доставляє російський газ споживачам із Західної Європи.

Зараз Росія активно працює над проектом "Північний потік-2". Дві його нитки фактично повторять маршрут першого потоку: з'єднають Росію з Німеччиною по дну Балтійського моря. Проектна потужність - 55 млрд кубометрів на рік. Якщо проект буде завершено, це може зробити українську транзитну трубу непотрібною.

Труба розбрату

Втім, окрім нас у проекту ще купа ворогів. Польща, Словаччина, країни Балтії та інші не бажають зростання залежності від "Газпрому". До того ж Польща і Словаччина також втратять доходи від транзиту.

Країни Північної Європи, як-от Швеція та Данія, мають застереженя безпекового характеру. Вони побоюються, що трубопровід, який пролягатиме повз їхні береги, може нашкодити екології.

Італія незадоволена, бо на її думку перенесення трубопроводу далі на північ стимулюватиме зростання тарифів для країн на півдні Європи.

Нарешті проти проекту виступають США. Американський Сенат включив "Північний потік-2" у законопроект, яким пропонується ввести проти Росії нові більш жорсткі санкції.

Російські ЗМІ пояснюють це давнім бажанням американців влізти на європейський енергетичний ринок. Витіснивши росіян, США могли б компенсувати нестачу постачанням власного зрідженого газу. Але насправді йдеться не стільки про гроші, скільки про принципове для США питання стримування Росії.

У проекті "Північний потік-2" беруть участь підприємства Німеччини, Австрії та Франції. І головним лобістом проекту в ЄС лишається Берлін.

"Звісно, у Німеччини вистачає сил, щоб відкинути застереження менших європейських країн. Берлін може нав'язати Брюсселю будь-яке рішення, яке він захоче. Але просування вперед та протискання проекту матиме наслідки", - зазначає у своєму блозі на Financial Times професор Королівського коледжу Лондона Нік Батлер.

Далі він наводить дані Центру Pew research, які засвідчили, що, на думку 48% громадян ЄС, Берлін має занадто багато впливу в Європі.

Як бачимо, навіть не почавши будівництва, Росія вже внесла додатковий розкол серед країн ЄС, сказав сайту Еспресо президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

Рятівний третій енергопакет

Наприкінці червня міністри енергетики країн ЄС зібралися на так звану інформативну зустріч. Під час своїх посиденьок, твердить сайт EUobserver, вони ухвалили цікаве рішення - надати Єврокомісії мандат на переговори з Росією щодо проекту "Північний потік-2".

Цю ідею підтримали 13 країн ЄС, які виступають проти будівництва газопроводу. Стимулювати процес допоможе Естонія, яка 1 липня перебрала на себе головування в ЄС. Остаточно питання залучення Єврокомісії до переговорів має вирішитися восени.

Це важливо, тому що Єврокомісія збирається нагадати "Газпрому" про третій енергопакет - низку законів, які регулюють внутрішній ринок газу й електрики в ЄС.

Перший "Північний потік" Росія збудувала, коли його ще не ввели в дію. "Це було останнє вікно можливостей для "Газпрому, чим він і скористався", - відзначає Гончар.

Завдяки третьому енергопакету Єврокомісія свого часу поставила жирний хрест на "Південному потоці". Той проект "Газпрому" так само мав на меті оминути територію України, але з півдня - через Чорне море.

"Північний потік-2" має всі шанси потрапити під дію третього енергопакету. Він передбачає, що 50% потужності трубопроводу має бути зарезервовано для інших постачальників, аби уникнути монополії. Але у випадку з "Північним потоком-2" іншого постачальника окрім РФ фізично бути не може.

"Спочатку "Газпром" і його європейські партнери говорили про те, що треба зробити виключення з третього енергопакету. А зараз говорять просто і відкрито: третій енергопакет не може бути застосований до проекту, оскільки акваторія Балтійського моря не належить якійсь конкретно державі - члену ЄС", - розповів Гончар.

Неофіційна позиція Німеччини зводиться до простого твердження - "Північний потік-2" - це суто комерційний проект, який не має відношення до політики. Тому в нього не повинні втручатися ані Євросоюз, ані Сполучені Штати. Це яскраво виявилось у спільній заяві МЗС Німеччини та Австрії, де вони засудили Сенат США за те, що в санкційний законопроект було включено "Північний потік-2".

Патова ситуація для Єврокомісії

Окрім третього енергопакету є ще й Енергетичний Союз - об'єднання, яке мало на меті об'єднати країни ЄС в енергетичній політиці. На практиці воно, на жаль, не працює. Голова комітету з промисловості Європарламенту Єжи Бузек зазначив з цього приводу, що "Північний потік-2" та Енергетичний Союз не можуть співіснувати.

Нік Батлер пише, що проект руйнує концепцію диверсифікації поставок газу до Європи. Зараз "Газпром" постачає європейцям 34%, а з введенням у дію "Північного потоку-2" його доля перевищить 40%.

Єврокомісія у важкій ситуації з приводу "Північного потоку-2". Вона не може його підтримати, адже він суперечить законодавству ЄС. Але одночасно Єврокомісія не може й піти проти таких важковаговиків ЄС, як Німеччина.

На думку Гончара, можливий варіант, який був застосований відносно газопроводу OPAL. Це відгалуження вже існуючого "Північного потоку", яке з'єднує його з газогонами Східної та Західної Європи.

Всупереч третьому енергопакету Єврокомісія надала "Газпрому" дозвіл використовувати додаткові 50% потужностей, зарезервованих для інших постачальників.

Польська національна нафтогазова компанія PGNiG подала до суду Євросоюзу, той розглянув позов і призупинив дію дозволу.

Країни, які виступають проти будівництва "Північного потоку-2", можуть так само звернутися до суду, а той може пригальмувати реалізацію проекту.

Що робити Україні

Київ уже добився того, що будуть проведені консультації за участю України щодо будівництва "Північного потоку-2". Спочатку нас туди не запрошували, хоча проект напряму зачіпає інтереси нашої держави.

В ідеалі, говорить Гончар, Євросоюз мав би внести "Північний потік-2" до санкційного списку: "Це нічого не коштувало б Євросоюзу, адже проект поки що існує лише на папері. Вчинок Сенату вже засвідчив, що американці вдарили по болючому місцю РФ".

До того ж, російському проекту легко знайти альтернативу. Нік Батлер пише про те, що ними могли б стати Алжир та Лівія, які наразі дуже потребують стимулювання економіки. За словами Гончара, існують проекти постачання газу до Європи з Азербайджану чи Туркменістану.

Україні ж варто поставити перед ЄС питання руба: проект "Північний потік-2" завдаватиме нам шкоди на $2 млрд щороку, отже потрібна компенсація. Навряд чи нам нададуть такі кошти, але поторгуватися треба.