5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня "Про антирадянські елементи". Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху кампанія репресій проти громадян.
За кілька днів до цього, 30 липня 1937 року був підписаний таємний наказ НКВС №00447, у якому був детально розроблений механізм терору.
Для українських земель трагічні події 1937-1939 років стали ще одним етапом у низці радянських репресій. За кілька років до цього жертвами Голодомору стали мільйони селян, були репресовані представники націонал-комуністичного руху та творчої інтелігенції (Розстріляне Відродження).
Великий терор
Отже, 5 серпня 1937 року вважається початком так званого Великого терору, під час якого в 1937-1939 роках в СРСР було заарештовано не менше 1,7 мільйонів людей. Більше 700 тисяч з них було страчено.
Влада полювала на так званих ворогів народу, шкідників, а також їхніх рідних і близьких. Після виходу постанови про антирадянські елементи масові репресії посилилися в концтаборах та тюрмах. Тобто, людей карали двічі.
Особливістю цієї хвилі репресій стало те, що більшовицька влада почала знищувати не тільки своїх противників, але і тих, хто був активним прибічником Сталіна і навіть учасником масових репресій.
Вважається,що підготовка до Великого терору почалася після 1 грудня 1934 року. Тоді за загадкових обставин був вбитий глава ленінградської партійної організації, секретар ЦК Сергій Кіров.
Питання про замовників цього вбивства залишається відкритим. Версія про вбивцю-одинака не витримує жодної критики. За багатьма припущеннями, саме Сталін був зацікавлений у знищенні Кірова, який був його головним суперником у боротьбі за владу.
Сталін використав вбивство Кірова для посилення напруги у суспільстві та початку нової кампанії з пошуку ворогів більшовицької партії.
Чому влада почала Великий терор
Питання про те, чому Сталін розпочав політику Великого терору, вже багато десятиліть залишається відкритим. Отримати вичерпну відповідь на нього вже не вдасться. Однак, існують припущення та гіпотези фахівців.
Як пише український історик Юрій Шаповал, значна частина дослідників схиляється до думки, що Сталін за допомогою Великого терору хотів оновити еліту, повністю позбавившись від старих більшовиків.
Друга причина була в тому, що в 1937 році добігав кінця термін ув’язнення тих, кого посадили в період колективізації й розкуркулення. Ці люди, отримавши стандартні вироки, повертались додому і це було небажано для Сталіна. Можливо, тому в наказах НКВС така увага була приділена пошуку ворогів народу у таборах та тюрмах.
Третьою причиною було те, що влада намагалася вивести нову породу людей, лояльну до радянського режиму.
Сталінські "трійки"
Репресії відбувалися і до 1937 року, вони також продовжувалися у 1940 році і після війни. Однак саме у період 1937-1939 років репресії вийшли на свій піковий рівень, торкнувшись величезної кількості родин.
У 1937 році ЦК ВКП(б) запропонував створити позасудові органи – "трійки", які вирішували долю людей. Трагічність ситуації було в тому, що "трійки" поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд. Також саме трійки відповідали за виконання вироків.
На все слідство по кожній людині трійка мала 10 діб. Участь адвоката, оскарження вироку та клопотання про помилування не передбачалися. Вирок у багатьох випадках виконувався негайно після його винесення.
У кожну республіку, область, район з Москви спускалися ліміти на покарання за І і ІІ категоріями (І – розстріл, ІІ – ув’язнення). На місцях у репресивних органах почалося так зване соціалістичне змагання за перевиконання лімітів на ліквідацію ворогів народу.
Жертви терору
У наказі НКВС були визначені категорії громадян, до яких треба було застосувати каральні заходи.
Зокрема, йшлося про: "колишніх куркулів, що повернулися після відбуття покарання й продовжують вести активну антирадянську підривну діяльність; куркулів, що уникли розкуркулювання і ведуть антирадянську діяльність; членів антирадянських партій, що уникли репресій, втекли з місць ув'язнення й продовжують вести активну антирадянську діяльність".
Також Народний комісаріат внутрішніх справ наказав застосувати каральні заходи до "антирадянських елементів з колишніх куркулів, карателів, бандитів, білих, сектантських активістів, церковників й інших, які утримуються у в'язницях, таборах і продовжують вести там активну антирадянську підривну роботу".
Наявність таких евфемізмів дозволяла каральним органам доволі широко застосовувати свою репресивну практику. Заарештовували не лише людей, які були соціально ворожими щодо більшовицької влади.
Коли терор вийшов на піковий рівень, силовики отримали можливість хапати будь-кого. Для того, щоб потрапити під конвеєр репресій достатньо було просто не сподобатись місцевому працівнику НКВС.
Особливістю масових репресій 1937-1939 років стало те, що жертвами часто-густо ставали ті, хто був прибічником Сталіна, схвалював його методи керівництва країною та придушення політичної опозиції.
Cкільки людей було вбито під час масових репресій?
У 1956 році Микита Хрущов ініціював кампанію викриття сталінського терору, який він назвав нібито порушенням ленінських політичних принципів. Часткове засудження терору дозволило розпочати роботу з реабілітації деякої кількості жертв та вивчення документів каральних органів.
За даними комісії "з встановлення причин масових репресій проти членів і кандидатів у члени ЦК ВКП(б), обраних на XVII з'їзді партії" в 1937-38 роках було заарештовано за обвинуваченням в антирадянській діяльності 1 548 366 людей. З них було розстріляно 681 692 людини. В середньому розстрілювалося близько 1000 людей у день.
Із числа розстріляних особливі трійки НКВС засудили як куркулів - 436 тисяч людей, а за справами "націоналістів" — 247 тисяч. Військові трибунали засудили до страти 41 тисячу людей.