Америка завдала величезний санкційний удар. Це не тільки удар, це ще й ляпас Кремлю
Звичайно, це найбільш серйозний санкційний удар взагалі по Росії за весь час її незалежності. Та ж поправка Джексона-Веніка, про яку всі згадують у зв'язку з цим законом, є м'якшою, вона стосувалася тільки неможливості введення режиму найбільшого сприяння.
А тут, по-перше, ці санкції секторальні, вони стосуються нафтогазового сектора, енергетичного, банківського, вони стосуються в цілому інвестицій в Російську Федерацію.
З іншого боку, вони дозволяють дуже просто вносити до списку санкцій фактично будь-яку персону, щодо якої буде безпосередньо доведено її участь у протизаконній діяльності, позначеній у преамбулі до цієї поправки, тобто, це і агресія проти України, і кібератаки, підтримка диктаторських режимів в Сирії, у Північній Кореї.
Ну, і, звичайно, показово, що Росія включена в один список, саме в цьому законі, вона тепер буде поряд з Іраном.
Поряд з Іраном, Північною Кореєю, і іншими процвітаючими державами дикого Сходу.
Так. Насправді, цей закон дає досить великі можливості Сполученим Штатам і тиснути на Росію, вести проти неї політику стримування, і маніпулювати нею - і точковими заходами проти окремих осіб, і секторальними заходами. Причому саме на свій розсуд.
Тобто Росія фактично підвішена на гачок. Там є дуже цікаві моменти в цьому законі, які дозволяють не застосовувати санкції в тому випадку, якщо це суперечить інтересам Сполучених Штатів Америки.
Тобто фактично Америка починає потенційно вербувати тих чи інших російських олігархів, які, якщо виявлять свою делікатність і розум, в разі чого можуть вийти з-під санкцій.
Сто відсотків, звичайно. Насправді, законопроект такий flexible, як любить говорити Трамп, він сам себе називає «гнучким». Тобто, він не соромиться змінюватися в залежності від зміни умов або отримання нової інформації.
А чому ж тоді Володимир Путін якось промовчав? Тому що ми розуміємо, що ця подія - це дійсно топ-тема, а замість цього виступає Медведєв і пояснює, «А що нам ті санкції, мовляв, баби нових народять», в цьому сенсі.
Це, звичайно, показово. Путін, як і Сталін свого часу, в ситуаціях несподіваних для нього і дуже болючих для нього вважає за краще зникати, відмовчуватися або просто їх не помічати, виставляючи наперед того ж Медведєва.
Досить згадати, що під час катастрофи підводного човна «Курськ» Путін перебував на своїй курортній резиденції і теж відмовчувався. Тут не така ситуація, але я звернула увагу, що російські телешоу зараз висвітлюють санкції з такої амбівалентної позиції, тобто там вже немає шапкозакидання.
Деякі провладні експерти вже говорять на телешоу, які дивляться домогосподарки і більшість населення, про те, що долар буде до кінця серпня - початку вересня по 65-70 рублів (зараз він десь в районі 60 рублів). Так, це внаслідок санкцій. Але це ж, мовляв, добре, тому що наш уряд давно вже хотів послабити рубль, для того щоб наша економіка працювала ще більш жваво.
І інші провладні експерти вже говорять: «А як же наш народ, по народу ж вдарить, буде зростання цін», в цілому, поступово готуються до того, що це надовго.
Тобто наскільки я розумію, народні маси починають готувати до того, що жити вони стануть ще гірше.
Так звичайно.
А як ви думаєте, наскільки сильно може погіршитися життя пересічного росіянина?
Я думаю, що в цілому лище від санкцій ефект буде повільним. Суть санкцій в тому, щоб російська економіка не розвивалася, у той час як розвиваються інші економіки. Тому що санкціями Росія позбавляється високих технологій в ряді стратегічних галузей.
В принципі, ніхто нікого не топить, тільки прив'язали гирю на ногу, і так поступово людина з гирею, якщо вона займається, крім плавання, ще багатьма іншими речами, наприклад, душить свого сусіда по басейну, тоді вона просто знехотя йде на дно.
Так звичайно. Зверніть увагу, що Курт Волкер, спецпредставник Сполучених Штатів по Україні, чітко сказав, точніше, була злита інформація через The Wall Street Journal, що його непублічна позиція така: «Найголовніша наша зброя проти Росії - це зробити для неї Донбас і Крим непідйомними з точки зору витрат».
Тобто, летальну зброю Україні - це побічне, а головне - дати Росії зрозуміти, що вона втрачає дуже і дуже багато, і це, звичайно, політика посилення санкцій. Саме не залишання на тому ж рівні, про це навіть мови не йде, а посилення санкцій.
При цьому для Росії такі політичні та стратегічні проекти, як «Північний потік-2», через ці санкції стають практично нереальними. Причому ще один момент - це екстериторіальність санкцій Сполучених Штатів, тому Росія виходить токсичною для фірм усього світу, для великих компаній всього світу.
Звичайно, вона буде отримувати ці технології, але ми бачили, які проблеми вже були з Siemens. Ці технології їй буду коштувати у 3-4-5 разів дорожче і будуть добиратися до неї всякими манівцями. Хтось взагалі не буде взаємодіяти. Промислове шпигунство не допоможе, як ми розуміємо, тому що в багатьох галузях Росія просто відстала назавжди.
Я не впевнений, що це може змусити Кремль згорнути підтримку тих всіх донбаських вбивць: Захарченко, Плотницького і так далі.
Я думаю, що мета санкцій - не тільки це, звичайно. Мета санкцій, з моєї точки зору, стратегічна. Це позбавити населення планети Землі від мавпи з гранатою. Росія зараз перебуває в умовах, які дуже схожі на Радянський Союз початку 1980-х років: ціни на нафту падають, зараз вони в районі 50, але, швидше за все, далі відбуватиметься, за прогнозами аналітиків нафтогазової сфери, подальше падіння.
Ми розуміємо, що погіршення економічної ситуації нагадує сніжний ком, який котиться зверху. Він набирає обертів, а потім все закінчується дуже плачевно, як було у випадку Радянського Союзу.
Зараз ми теж розуміємо, що в чекістському політбюро не сидять наївні хлопчики, які хочуть позбутися від своїх украдених станів і в гіршому для них випадку виявитися в Гаазькому трибуналі.
Такого колапсу не буде, оскільки Китай торгує з Росією та іншими країнами, подивіться на карту санкцій. Так, західний світ прийняв ці санкції одностайно. Японія - теж як частина західного світу. А Китай, а країни Південно-Східної Азії?
Так, товари будуть погані, але вони будуть поставлятися. Не буде швидкого колапсу. Плюс авторитарний режим. Коли Горбачов відпускав віжки, люди спробували демократію, захотіли ще більше, і Горбачов уже не зміг управляти ситуацією, тому що з'явився Єльцин, виникли демократичні рухи, виник Народний Рух в Україні, в інших республіках свої національно-визвольні рухи.
Все покотилося вже зовсім безконтрольно для центральної влади, яка змушена була займатися тільки тим, щоб рятувати своє «золото партії», умовно кажучи. Що вона зробила досить успішно, судячи з усього.
А тут авторитарний режим, який не хоче демократизуватись. Він навпаки - стає все більш і більш жорстким. Зараз дуже виклик великий і серйозний для української дипломатії - зробити так, щоб умовно новий план Маршалла для України, який буде коштувати Америці набагато менше, ніж в 1950-ті роки, щоб такого роду план реалізувався.