Як скандал з двигунами для КНДР показав проблему червоного директора КБ "Південне"
Припущення про можливий витік секретної інформації з КБ «Південне» прозвучало вже у статті-розслідуванні The New York Times, власне, після чого і розгорівся міжнародний скандал. Але то було лише припущення. Нагадаємо, що експерт з ракетної техніки Майкл Еллеман, коментуючи для американської газети останні досягнення Північної Кореї у сфері ракетобудування, зауважив, що стрімкому прогресу могли посприяти «компанії з українського міста Дніпро – «Південмаш» чи «Південне».
Тобто корейці або отримали готові «південмашівські» двигуни (нелегально з України, Китаю чи Росії), або якимось чином дістали документацію КБ «Південне». Однак більшість фахівців одразу відзначили: таємно (в обхід санкцій) відправити до Північної Кореї необхідну для проекту велику кількість двигунів практично нереально. Зате маючи робочу документацію і креслення, корейцям було цілком до снаги самотужки запустити виробництво двигунів.
Про це заговорили і в військових колах США. Зокрема, агенція Reuters процитувала свого інформатора в американській розвідці: «У нас є дані розвідки, завдяки яким можна припустити, що КНДР не залежить від імпорту двигунів. Відтак, ми вважаємо, що Пхеньян має всі можливості виробляти такі двигуни самостійно».
Звинувачення у допомозі Північній Кореї з запізненням, але таки прокоментував генеральний конструктор КБ «Південне» Олександр Дегтярьов: «Я впевнений, що жодного з наших співробітників не було задіяно у створенні двигуна для ракети в КНДР. А двигуни наші високо цінуються та використовуються у всьому світі.
Тому я не знаю, може десь якісь копії і вдалося зробити». Дегтярьов також нагадав про інцидент 2012 року, коли двох громадян КНДР засудили до восьми років позбавлення волі за шпигунство в КБ «Південне».
Втім, спроба Дегтярьова заспокоїти світову громадськість і захистити КБ «Південне» дала абсолютно протилежний результат. За його слова вхопилися в Росії. Експерти з ракетної техніки через пропагандистські медіа, такі як «Звєзда», РІА «Новості», «Вєсті» та інші, заявили, що Україна бреше й викручується, бо скопіювати ракетний двигун неможливо. А резюме під звинуваченнями підвів «голос Кремля» Дмітрій Рогозін.
Віце-прем’єр-міністр Росії глумливо зауважив: «Що значить «копії двигунів»? Це ж не картина або скульптура. Для того, щоб виготовити «копію», треба мати в наявності або оригінал двигуна, або його детальні креслення. Та й без українських фахівців, здатних і готових розгорнути виробництво на чужому технологічному майданчику, не обійтися. Так чи інакше йдеться про контрабанду в обхід усіх існуючих міжнародних заборон».
«Менше триндіти»
16 серпня дрова до багаття скандалу несподівано підкинув генеральний директор «Південмашу» Сергій Войт. Йому зателефонували відомі російські пранкери Владімір Кузнецов (Вован) та Алєксєй Столяров (Лексус) і, представившись головою РНБО Олександром Турчиновим, завели розмову про те, чи могли українські двигуни потрапити до Північної Кореї.
Чому директор стратегічного підприємства так легко попався на розіграш і чому про секретні речі спілкувався не спецзв’язком, а звичайним телефоном, то мають розібратися відповідні органи. Нам же варто звернути увагу на деякі фрази Войта (цитуємо для максимальної точності мовою оригіналу):
«Мы только начали там с Кореей по мелочам. С Кореей работает КБЮ (абревіатура КБ «Южное» – Прим. ред.) более 14 лет. С Китаем более 20 лет. Что они там делают? Я не знаю. К нам информация не доходит. Об этом знает СБУ, об этом знает СВР, об этом знает КБЮ…»
Далі фіктивний «Турчинов» каже:
«Нам надо общую позицию занять: откуда это все взялось? Кто слабое звено?»
Войт відповідає:
«Слабое звено, конечно, КБЮ, у нас некого подозревать. А они ездят, у них контакты. Надо с ними поработать, чтобы они меньше трындели».
Промовиста оцінка діяльності КБ «Південне» з боку керівника головної партнерської компанії.
Згодом на сайті «Південмашу» з’явився коментар щодо розмови пана Войта з пранкерами. Там, зокрема, відзначається: «Нічого сенсаційного і, тим більше, скандального з вуст керівника «Південмашу» не прозвучало.
Проте, автори сюжету спробували шляхом перекручування слів Сергія Войта і розміщення їх в контексті міркувань про скандал з північнокорейськими ракетами створити враження, що, говорячи про співпрацю КБ «Південне» і Кореї, малася на увазі співпраця з КНДР. Це не відповідає дійсності. КБ «Південне» багато років співпрацює з Республікою Корея. Знедавна до цієї співпраці було залучено і «Південмаш…»
Україна, звісно, може не зважати на репліки медіа та чиновників Росії, і тим більше, на записи пранкерів і їхні недолугі трактування слів. Адже сама Росія – головний підозрюваний у «ракетній справі». Але перед партнерами – США та іншим цивілізованим світом – Україні відповідати таки доведеться.
А щоби довести свою чесність і невинуватість, ми повинні провести детальне розслідування, зокрема, встановити: чи був витік інформації з КБ «Південне» і, якщо був, то хто у цьому винен?
Власне, Президент України Петро Порошенко вже доручив «невідкладно перевірити оприлюднену виданням The New York Times інформацію про нібито постачання з України ракетних двигунів чи відповідних технологій до Північної Кореї та доповісти про результати протягом трьох днів».
Де космічні гроші?
Давайте спробуємо допомогти перевіряючим органам і на основі відкритих джерел (ніяких державних секретів!) проаналізувати роботу КБ «Південне» і ситуацію навколо бюро в останні роки.
Почнемо із уже згаданого шпигунського скандалу 2012 року, коли двох громадян КНДР засудили за спробу роздобути секретні дані «Південмашу». Тоді слідство встановило, що корейці цікавилися новими технологіями для створення ракетних комплексів і ракетних двигунів – тобто саме тими українськими розробками, які нині начебто виявлені в нових корейських ракетах.
Чи можемо ми бути впевненими, що після того провалу шпигунів Північна Корея припинила полювання за документацією? Ні, скоріше навпаки.
Також не секрет, що останнім часом КБ «Південне» (як і більшість аналогічних українських підприємств) переживає далеко не найкращі часи. Тому банально шукає можливостей заробити – у тому числі, на унікальних чи колись секретних технологіях. Так, нещодавно стало відомо, що КБ продає Китаю технологію створення космічного модуля для посадки на Місяць, розроблену ще за часів СРСР.
Виникає логічне запитання: чому одне з провідних ще в недавньому минулому КБ тепер ледве зводить кінці з кінцями, продаючи старі розробки, а не створює і не заробляє на нових проектах? Адже космічна і ракетна галузі – нині одні з найприбутковіших у світі та найбільш інвестиційно цікавих.
За даними Американської торгової палати, тільки ринок космічних продуктів і послуг складає $300-400 мільярдів у рік. Україна раніше отримувала в середньому 10% всіх світових «космічних» доходів. Куди ж нині поділися оці реальні для нас $30-40 мільярдів у рік? Чому КБ «Південне» не отримує свій шмат від цього пирога?
Можливо справа у менеджменті КБ? Україні дійсно не вистачає свого Ілона Маска. Зате є вже згаданий генеральний конструктор КБ «Південне» Олександр Дегтярьов. Персона багато в чому непересічна.
«Крєпкій» господарник
Дегтярьов прийшов на роботу до КБ у 1975 році і, як говорять у таких випадках, пройшов багато сходинок кар’єрного зросту – від простого інженера до генерального директора. Причому останню посаду у 2010-2016 роках він поєднував з посадою генерального конструктора. Чому втратив директорське крісло? Відповідь на це, власне, дотична до відповіді на питання: чому бідує «Південне»?
Бо класичний «червоний директор» (яких, на жаль, ще чимало залишилося на чолі великих стратегічних підприємств) зі своєю командою примудрилися провалити практично всі найважливіші прибуткові проекти КБ.
Наприклад, у 2013 році Міністерство оборони України відмовилося фінансувати розробку ракетного тактичного комплексу «Сапсан», бо «Південне» зірвало всі робочі терміни і невиправдано вимагало збільшити фінансування. Через схожі проблеми закрився і проект створення першого українського супутника зв’язку «Либідь».
Але найболючішого удару КБ «Південне» зазнало торік, коли Бразилія відмовилася від спільного з Україною проекту випуску ракети-носія «Циклон-4». Наше КБ кілька разів прострочило поетапні терміни, і бразильці, незважаючи на збитки, махнули рукою на проект, котрий фінансували з 2004 року! Звісно, постраждали не лише вони – Україна і КБ «Південне» недоотримали разом близько $800 мільйонів. А репутаційні втрати взагалі не підлягають підрахунку.
Загалом лише за 2013-2015 роки КБ «Південне» відзвітувалося про 4,1 мільярди гривень збитків. Звісно, така вражаюча цифра не могла не надихнути на перевірку наші правоохоронні органи, зокрема, Генпрокуратуру. А 17 лютого 2016 року Державна космічна агенція України звільнила Дегтярьова з посад гендиректора і генконструктора. Причина цілком логічна – зриви проектів та збитковість КБ.
Однак вже у травні-2016 суд поновив його на посадах. Активну участь у цьому поверненні відіграв одіозний народний депутат Олександр Вілкул, який обійшов не один адміністративний поріг і закидав Кабмін і Верховну Раду запитами. Втім, широкий резонанс і вручання Мінекономрозвитку і торгівлі дещо врятували ситуацію, і Дегтярьов залишився лише на посаді генерального конструктора (в.о. гендиректора став Михайло Бондарь).
Нічого особистого – лише бізнес?
Шарпанина з кріслами суттєво і надовго відволікла громадськість і компетентні органи від реальних проблем КБ «Південне», хоча їх виникненням бюро має завдячувати саме діяльності Дегтярьова. При цьому сам «червоний директор», на відміну від КБ, останніми роками далеко не бідував.
Так, у 2013 році керівник збиткового підприємства придбав собі квартиру в Дніпрі на 142 кв. м. В 2016 році, відповідно до декларації, сукупний дохід Дегтярьова та дружини склав 1 167 505 гривень, а на банківських рахунках було розміщено ще близько півтора мільйонів гривень в національній та іноземній валютах.
Ще більше питань викликає діяльність Дегтярьова на посту голови наглядової ради банку «Новий». Є в його біографії і такий несподіваний епізод. Буквально місяць тому Національний банк України визнав АКБ «Новий» неплатоспроможним, а трохи раніше його акціонери прийняли рішення «про припинення здійснення банківської діяльності» (простими словами – про самоліквідацію).
Хоча ще донедавна АКБ «Новий» провадив активну діяльність, в першу чергу завдяки фінансовим вливанням КБ «Південне». Підприємство, де генеральний директор Дегтярьов, провадить фінансові операції в банку, де голова наглядової ради він же – Дегтярьов. Влітку 2016 року, за даними НБУ, на рахунках КБ «Південне» у банку «Новий» знаходилося близько 1 мільярду гривень!
Ще два цікавих начебто збіги. Перший: серед головних акціонерів АКБ «Новий» були невістка гендиректора КБ – Ольга Дегтярьова і дружина замдирекора КБ – Валентина Куряча. Другий збіг: КБ «Південне», маючи підконтрольний банк, частину своїх грошей чомусь тримало у збанкрутілих згодом банках «Дельта», «Хрещатик» і «Таврика», які отримували тимчасову адміністрацію незабаром після того, як КБ зараховувало на свої рахунки солідні суми. Дивна «повторюваність», чи не так?
Втім, повернімося до справ глобальніших, залишивши перевірку цих фактів компетентним органам. Міжнародний скандал «Українські двигуни на корейських ракетах», за будь-яких результатів розслідування, вже розворушив цілі пласти в нашій прогнилій політико-економічній системі.
Очевидно, що з нинішніми підходами, зокрема, до космічної і ракетної сфер, Україні в цивілізованому світі робити нічого. Систему, коли високотехнологічними підприємствами керують люди з радянського минулого, потрібно докорінно змінювати. Сподіваємось, вище керівництво держави тепер це розуміє.
Точка зору редакції Еспресо.TV може не збігатися з точкою зору авторської колонки. Еспресо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.
